Ухвала суду № 47076643, 20.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 р.Справа № 820/3846/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2015р. по справі № 820/3846/15

за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство завод "Електроважмаш" (далі по тексту - позивач, ДПЗ "Електроважмаш"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015 року:

- № 0000084000 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 32321, 00 грн. за основним платежем;

- № 0000074000 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 45567, 00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він не погоджується з висновками акта перевірки СДПІ №53/28-09-40-14/00213121 від 20.03.2015, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, оскільки, на його думку, вони прийняте без врахування фактичних обставин здійснення господарських операцій позивачем та вимог чинного законодавства.

На думку позивача, ним правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки при визначенні показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та їх подальшого відображення у відповідних звітних податкових періодах ним бралися до уваги належним чином оформлені первинні документі, на підставі яких було здійснено реальне постачання товару та виконання робіт від контрагентів - ТОВ "Тепло Енерго Комплект Україна", ТОВ "НДП-Будсервіс", ТОВ "Інвент Груп".

Висновок податкового органу про те, що ТОВ "Тепло Енерго Комплект Україна" неправомірно виписано податкові накладні не в день виникнення у нього податкових зобов'язань є помилковим та таким, що не підтверджується матеріалами справи та не впливає на законність віднесення позивачем за ними сум податку до податкового кредиту. Неможливість здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "НДП-Будсервіс" та ТОВ "Інвент Груп" через наявність інформації від інших податкових органів про неможливість проведення зустрічної звірки та направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, наявність акта про неможливість проведення зустрічної звірки і у зв'язку з цим висновок у ньому про нереальність здійснення господарських операцій не мають юридичного значення, оскільки зазначена інформація і акти не є доказами в розумінні ст. 70 КАСУ, так як не є первинними бухгалтерськими документами. Оскільки ПДВ позивачем був сплачений у складі ціни товару контрагентам, які відповідальні за його перерахування до бюджету, то позивач правомірно відніс вказані у акті суми ПДВ до податкового кредиту і у подальшому мали право бути заявленими до бюджетного відшкодування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.15 року позов Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000084000 від 08.04.2015 року про зменшення Державному підприємству завод "Електроважмаш" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 32321, 00 грн. (тридцять дві тисячі триста двадцять одна гривня) за основним платежем.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000074000 від 08.04.2015 року про зменшення Державному підприємству завод "Електроважмаш" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 45567, 00 грн. (сорок п'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім гривень) за основним платежем та 22783, 50 грн. (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят три гривні 50 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, як юридична особа зареєстрований виконавчим комітетом Орджонікідзевської районної ради народних депутатів м. Харкова 03.12.1991 року розпорядженням № 370/3, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ідентифікаційний код юридичної особи 00213121 та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Посадовими особами податкового органу був складений акт перевірки позивача №53/28-09-40- 14/00213121 від 20.03.2015 р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства завод "Електроважмаш" (код ЄРПОУ 00213121) з перевірки законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за листопад 2014 р. та за грудень 2014 р., та достовірності нарахування бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 р.", згідно висновків якого позивачем порушено п. 73.5 ст. 73, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту за листопад 2014 року на суму 45 566, 53 грн. та за грудень 2014 року на суму 32 320, 89 грн., що призвело до:

- порушення п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 32320, 89 грн.;

- порушення п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року на суму 45566, 53 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки СДПІ було винесені податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015 року № 0000084000 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 32321, 00 грн. за основним платежем та № 0000074000 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 45567, 00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 08.04.2015 року № 0000084000 та № 0000074000 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із ТОВ "Тепло Енерго Комплект Україна", ТОВ "НДП-Будсервіс", ТОВ "Інвент Груп".

У листопаді та грудні 2014 року ТОВ "Тепло Енерго Комплект Україна" поставило на адресу ДПЗ "Електроважмаш" товари згідно договорів № 207-03/376 від 16.06.2014 р. та № 207-03/398 від 15.09.2014 р.

Так, 03.11.2014 р. на виконання умов договору № 207-03/376 від 16.06.2014 на ДПЗ "Електроважмаш" поставлено та 04.11.2014 р. оприбутковано перетворювачі різниці тисків в кількості 3 шт. на загальну суму 54512, 40 грн., що підтверджується податковою накладною № 4 від 03.11.2014 р., прибутковим ордером № 729 від 04.11.2014 р., видатковою накладною №РН-0000434 від 03.11.2014 р., транспортування продукції здійснювалося відповідно до подорожнього листа службового легкового автомобіля № 566 від 04.11.2014 р. ДП завод "Електроважмаш" сплатив за вказану продукцію 149083, 20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1377 від 27.11.2014 р., та № 1294 від 19.11.2014 р.

Таким, чином податкова накладна № 4 від 03.11.2014 виписана датою відвантаження продукції.

Крім того, 17.11.2014 р. на виконання умов договору №207-03/398-ВК від 25.12.2014 р. на ДП завод "Електроважмаш" поставлено та оприбутковано кран кульовий манометровий в кількості 11 шт., термометр багатоканальний в кількості 1 шт., термометр опору - 2 шт., діафрагма камерна - 0,203929 шт., комплект фланців - 1 шт., блок клапанний - 1 шт. та перетворювач різниці тисків - 0.203928 шт. на загальну суму 65498, 40 грн. в т.ч. ПДВ - 10916, 40 грн., що підтверджується податковою накладною № 49 від 13.11.2014 та податковою накладною № 65 від 17.11.2014, прибутковим ордером №769 від 17.11.2014, видатковою накладною №РН-0000498 від 17.11.2014, транспортування продукції підтверджується товарно-транспортною накладною №59998014228992 від 17.11.2014.

28.11.2014 р. було поставлено та 01.12.2014 р. оприбутковано діафрагму камерну в кількості 1 шт. та перетворювач різниці тисків в кількості 1 шт., що підтверджується податковою накладною № 123 від 27.11.2014 р. (складеною за фактом здійснення передплати) та № 127 від 28.11.2014 на загальну суму 29578, 80 в т.ч. ПДВ - 4929, 80 грн. за прибутковим ордером № 787 від 01.12.2014 р.

18.12.2014 р. було поставлено та 22.12.2014 р. оприбутковано кран кульовий манометровий у кількості 23 шт. на зальну суму 33396, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 5566,00 грн., що підтверджується податковими накладними № 30 від 04.12.2014 р.(виписана за фактом списання коштів в рахунок передплати) та № 77 від 18.12.2014 р., прибутковим ордером № 846 від 22.12.2014 р., видатковою накладною № РН-0000612 від 18.12.2014 р., транспортування продукції підтверджується товарно - транспортною накладною № 59998015136251 від 18.12.2014 р.

Використання вищевказаної продукції у виробництві ДП завод "Електроважмаш" підтверджується вимогами № № 912, 49, 48, 55, 119, 71, 867, 868, 873, в яких зазначено номер складу, що видав ТМЦ, їх кількість, ціна, наявні підписи осіб, що здійснили передавання-приймання ТМЦ.

За вказану продукцію ДП завод "Електроважмаш" сплатило 169411, 68 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 12948 від 13.11.2014 р., № 13316 від 03.12.2014 р. (отримана банком 04.12.2014 р.), № 1376 від 27.11.2014 р., № 13716 від 26.12.2014 р. та № 13735 від 29.12.2014 р.

Таким чином, податкова накладна № 65 від 17.11.2014 р. виписана датою відвантаження товару, податкова накладна № 123 від 27.11.2014 р. виписана датою зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, податкова накладна № 127 від 28.11.2014 р. виписана датою відвантаження товару, податкова накладна № 77 від 18.12.2014 р. виписана датою відвантаження товару, податкова накладна № 30 від 04.12.2014 р. виписана датою зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, тому висновки відповідача, щодо завищення податкового кредиту по вказаним операціям є безпідставними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено судом, 05.01.2015 р., відповідно до протоколу № 05/01 загальних зборів учасників ТОВ "Донбас Пром Оіл", найменування товариства змінено на ТОВ "Інвент Груп".

На виконання умов договору від 29.05.2014 р. № 238-13/40-ВК, 08.12.2014 р. на ДПЗ "Електроважмаш" було поставлено та оприбутковано оливу та охолоджуючі рідини на загальну суму 76327, 68 грн., в т.ч. ПДВ - 12721, 28 грн., що підтверджується податковою накладною № 728 від 08.12.2014 р., прибутковим ордером № 571 від 08.12.2014 р., видатковою накладною № ПРН+У577939 від 08.12.2014 р., транспортування продукції підтверджується товарно-транспортною накладною № ПРН+У577939 від 08.12.2014 р.

29.12.2014 р. було поставлено і оприбутковано антифриз та оливу на загальну суму 71772, 79 грн., в т.ч. ПДВ - 11962, 13 грн., що підтверджується податковою накладною № 3301 від 29.12.2014 р., прибутковим ордером № 625 від 29.12.2014 р., видатковою накладною №ПРН+У579028 від 29.12.2014 р., транспортування продукції на завод підтверджується товарно-транспортною накладною № ПРН+У579028 від 29.12.2014 р.

06.11.2014 р. було поставлено та 10.11.2014 оприбутковано змазку, антифриз та охолоджуючу рідину на загальну суму 36 483,12 грн., що підтверджується податковою накладною № 342 від 06.11.2014 р., прибутковим ордером №504 від 10.11.2014 р., видатковою накладною №ПРН+У575688 від 06.11.2014 р., транспортування товару на завод підтверджується товарно-транспортною накладною № ПРН+У575688 від 06.11.2014 р.

24.11.2014 р. було поставлено та оприбутковано оливу на загальну суму 31106, 40 грн., в т.ч. ПДВ - 5184, 40 грн., що підтверджується податковою накладною № 1824 від 24.12.2014 р., прибутковим ордером № 518 від 24.11.2014 р., видатковою накладною №ПРН+У576310 від 24.11.2014 р., транспортування товару на завод підтверджується товарно-транспортною накладною № ПРН+У576310 від 24.11.2014 р.

Використання ДПЗ "Електроважмаш" вищевказаної продукції у подальшій господарській діяльності підтверджується вимогами №№ 529, 539, 540, 588, 608, 638, 634, 635, 652, 656, 715, 716, 1, 2, 106, 105, 110, 107, в яких зазначено номер складу, що видав ТМЦ, їх кількість, ціна, наявні підписи осіб, що здійснили передавання-приймання ТМЦ.

За поставлені товари ДП завод "Електроважмаш" в листопаді, грудні 2014 року сплатив загальну суму 146741, 96 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 57 від 05.11.2014 р., № 58 від 05.11.2014 р., № 13059 від 20.11.2014 р, № 13558 від 17.12.2014 р., №13740 від 29.12.2014 р., № 13741 від 29.12.2014 р.

Стосовно взаємовідносин ДП завод "Електроважмаш" з ТОВ "НДП-Будсервіс" судом встановлено, що 20.05.2014 р. між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "НДП-Будсервіс" укладено договір підряду № 01/05-14 та додаткову угоду № 1 від 14.10.2014 р. до договору підряду № 01/05-14 20.05.2014 р., за яким в листопаді 2014 року ТОВ "НДП-Будсервіс" виконало додаткові роботи по облаштуванню підлоги в корпусі 3 (ділянка просочування цеху 5), що підтверджується дефектним актом №1 від 15.05.2014 р., договірною ціною форми №9, локальним кошторисом на будівельні роботи від 23.04.2014 р., відомістю ресурсів до договірної ціни від 23.03.2014 р., розрахунком 1-2 загальновиробничих витрат у складі договірної ціни станом на 23.03.2014 р., розрахунком №5 "кошторисний прибуток", розрахунком №6 "засоби на покриття адміністративних витрат будівельних організацій", дефектним актом №2 від 08.10.2014 р., договірною ціною форми № 9, розрахунку №1-1, відомістю ресурсів, розрахунком 1-2, податковою накладною № 10 від 06.11.2014 р., актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2014 року.

За виконані роботи ДП завод "Електроважмаш" сплатило 77824, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13676 від 25.12.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, що були виписані позивачу ТОВ "Тепло Енерго Комплект Україна", ТОВ "НДП-Будсервіс", ТОВ "Інвент Груп" були включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних листопада, грудня 2014 р., а суми ПДВ включені до податкового кредиту, що підтверджується копіями додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2014 року та подано заяви (додатки №4 до податкової декларації з податку на додану вартість) на повернення суми бюджетного відшкодування.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у своїх контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання їх в своїй господарській діяльності, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем і відповідачем та його контрагентом при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач суду не подав.

Колегією суддів не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам справи.

Крім того, колегія суддів також зауважує, що вказані податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 Податкового кодексу України.

За правилами п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу приписів п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 вищевказаного кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та сплати податку до бюджету. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку, є індивідуальною і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості замовлених товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 11.06.15 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2015р. по справі № 820/3846/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Старостін В.В. Бегунц А.О.