Ухвала суду № 47076416, 16.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6151/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Вербицької Н.В.судді -Домусчі С.Д.при секретарі -Богдановій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фірми «Грандмарін» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом фірми «Грандмарін» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 жовтня 2014 року №0003322206 та №0003332206,

встановила:

Позивач - фірма «Грандмарін» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 жовтня 2014 року №0003322206 та №0003332206.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 01.10.2014 року № 5319/15-53-22-06/чп769260 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Грандмарін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року» відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.10.2014 року № 0003322206, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 289954,00 гривень (за основним платежем - 266 077 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23 877 гривень) та № 0003332206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 45900 гривень (за основним платежем - 30 600 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15300 гривень). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі фірми «Грандмарін» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що в період з 16.09.2014 року по 22.09.2014 року на підставі направлень, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, посадовими особами відповідача згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.11 ст. 78 ПК України, на виконання постанови старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУМВС України в Одеській області від 15.09.2014 року № 2111, та наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 15.09.2014 року №2111, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Грандмарін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, відповідно до затвердженого плану графіка.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 01.10.2014 року № 5319/15-53-22-06/чп769260 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Грнадмарін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року», відповідно до висновку якого, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п 139.1.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого було занижено податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 266077 гривень, у тому числі: за 2011 рік в сумі 170568 гривень (у тому числі за 4-й квартал 2011 року в сумі 170568 грн.), за 1 квартал 2012 рок в сумі 66439 гривень, за 1-е півріччя 2012 року в сумі 66439 гривень (внаслідок завищення за 1-й квартал 2012 року); за 3 квартали 2012 року в сумі 66439 гривень (внаслідок завищення за 1-й квартал 2012 року), за 2012 рік в сумі 66439 гривень (внаслідок завищення за 1-ц квартал 2012 року); за 2013 рік в сумі 29070 гривень; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 30 600 гривень, в тому числі в розрізі періодів звітності - грудень 2013 року - 30 600 гривень (а.с. 15-55).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.10.2014 року № 0003322206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 289954,00 гривень (за основним платежем - 266 077 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23877 гривень) та № 0003332206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 45 900 гривень (за основним платежем - 30 600 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15 300 гривень) (а.с. 11-12).

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем у перевіряємий період до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат сформованих за рахунок господарських операцій з ТОВ «Авесбуд», ТОВ «Марчук Інжинірінг», ПРАТ «СДРБСУ», ТОВ «НВП «СЕТП», ТОВ «Кримавіамонтаж», ПП «Кримспецбуд заводу Ілліча» на загальну суму 1210979 гривень та податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого за рахунок податкових накладних, отриманих від ТОВ «Авесбуд» на загальну суму 30600 гривень, не підтверджених документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Вказані вище обставини, як вбачається з акту перевірки, були встановлені, окрім іншого, на підставі акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 03.04.2014 року № 1894/15-53-2203 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Авесбуд» щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2013 року» (а.с. 138-140), відповідно до висновку якого встановлено, що ТОВ «Авесбуд» не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг, та постачання товарів, що являється доказом про відсутність реальності господарських операцій.

Перевіркою встановлено, що у грудні 2013 року позивачем було віднесено до складу витрат, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартість робіт на суму 153000 грн., нібито отриманих від ТОВ «Авесбуд» на підставі актів від 30.12.2013 року та від 24.12.2013 року на сварочно-монтажні роботи, а також на підставі вказаних актів сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ в сумі 30 600 грн. за вказаними операціями з ТОВ «Авесбуд», при цьому самих податкових накладних, виданих ТОВ «Авесбуд», якими повинна бути підтверджена сума податкового кредиту, позивачем не надано як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи надані до перевірки документи не відповідають затвердженій у установленому порядку проектно-кошторисній документації, на яку є позитивні висновки державних експертиз, що визначені чинним законодавством. До перевірки не було надано виконавчу техдокументацію, відповідно до виробництва робіт: журнал виробництва робіт та акти огляду прихованих робіт, проектно-кошторисну документацію, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів (за Ф № 4а), які є додатком та невід'ємною частиною акту приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в).

При цьому, серед наданих до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку відсутні документи, які б підтверджували наявність сторонніх організацій, які б було залучено вищезазначеним підприємством для виконання робіт на користь позивача.

У зв'язку з ненаданням у ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки повного обсягу документів бухгалтерського та податкового обліку ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було надано посадовим особам ТОВ «Грандмарін» запит № 32658/10/15-5322-06/13 від 23.09.2014 року щодо необхідності надання документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Листом від 24.09.2014 року б/н на вищезазначений запит ДПІ позивач повідомив, що документація виробничо-фінансової діяльності, яка знаходиться за юридичною адресою позивача була частково знищена та викрадена (а.с. 135).

З цього приводу апелянтом зазначено, що у зв'язку з подіями, що відбулись 02.05.2014 року у м. Одесі в Будинку профспілок на Куликовому полі, 1 (тобто за юридичною адресою позивача) документація виробничо-фінансової діяльності позивача була частково знищена та викрадена, і всі документи будуть надані, як тільки буде можливість їх відновити.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того факту, що позивачем робились заяви до органів Міндоходів про втрату вищевказаної документації та спроби відновити її.

Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою вказаного пояснення представника позивача.

Відповідно до п.п. 44.3-44.6 ст. 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Пунктом п. 44.6 ст. 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 ст. 44 ПК України встановлено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час проведення перевірки та розгляду справи як в суді 1-ї інстанції та і під час апеляційного розгляду представником позивача не надано доказів руху активів у процесі здійснення вищезазначених господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей TOB «Авесбуд» для вчинення господарських операцій, за якими складені акти сварочно-монтажних робіт.

Представником позивача не було надано жодних доказів, які б свідчили про те, що саме TOB «Авесбуд» здійснювало вказані роботи, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, що є необхідною ознакою витрат та належною підставою для віднесення сум податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

На запит апеляційного суду позивачем також не було надано первинні та бухгалтерські документи, які б підтверджували правомірність формування витрат та податкового кредиту внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин позивача з вищезазначеними підприємствами.

Не надані й були запити на адресу контрагентів про відновлення вищевказаної документації.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що фірмою «Грандмарін» у формі ТОВ не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що товари та роботи (послуги) отримані сам від вищезазначених контрагентів, при цьому до перевірки, до органів Міндоходів, а також і до суду, позивачем не надано копій будь-яких документів, складених правоохоронними органами, які б підтверджували факт звернення посадових осіб ТОВ «Грандмарін» з заявами щодо втрати або викрадення документів. Разом з тим в ході перевірки та під час судового розгляду справи встановлена відсутність фактичного підтвердження первинними бухгалтерськими та податковими документами, обов'язковість ведення яких встановлена чинним законодавством, взаємовідносин фірмою «Грандмарін» у формі ТОВ з вищевказаними підприємствами.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу фірми «Грандмарін» у формі товариства з обмеженою відповідальністю - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом фірми «Грандмарін» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 жовтня 2014 року №0003322206 та №0003332206 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Н.В. ВербицькаСуддя:/підпис/С.Д. Домусчі