Ухвала суду № 47076319, 13.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 р.Справа № 820/3248/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання - Тітової А.В.

Представник позивача - Мартиросян Т.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної фіскальної служби України, Харківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. по справі № 820/3248/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна"

до Державної фіскальної служби України , Харківської митниці Державної фіскальної служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення, скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі по тексту відповідач - 1), Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту відповідач - 2), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 29.04.2013 р., просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської обласної митниці № 60 від 19.04.2013 року; скасувати рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 09.04.2013 р. № /6/99-99-24-16.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на процедурні порушення та порушення по суті, допущені відповідачем-1 при винесенні податкового повідомлення-рішення. По суті податкового повідомлення-рішення позивач зазначив, що вказаних в ньому порушень законодавства не допускав, оскільки довів відсутність впливу пов'язаності з продавцем на ціну товарів; довів, що митна вартість наближається до вартості, визначеної за методом віднімання; підтвердив всі складові митної вартості. На думку позивача, процедурні порушення відповідача-1 полягали в неправомірному скасуванні раніше прийнятих рішень про підтвердження митної вартості товарів та винесенні нових рішень про коригування митної вартості. Жодних нових обставин, які могли б об'єктивно змінити позицію відповідача-1, на думку позивача не виникало. Нове коригування було здійснене винятково з огляду на результати комплексної перевірки відповідача-1, проведеної відповідачем-2, а не на підставах, передбачених Митним кодексом України. Також позивач наголошував на проведенні перевірки відповідачем-1 за відсутності підстав відповідно до Митного кодексу України. Позовні вимоги до відповідача-2 позивач обґрунтовував невмотивованістю рішення відповідача-2 за результатами розгляду скарги позивача, відсутністю розгляду в ньому більшості аргументів позивача, викладених в скарзі. Позивач наголошував, що оскільки він не отримав вмотивованого рішення за результатами розгляду його скарги протягом встановленого законодавством строку, така скарга вважається задоволеною, а податкове повідомлення-рішення скасованим.

Протокольною ухвалою суду від 18.06.2013 р. на підставі положень ст.55 КАС України судом було замінено первинного відповідача - Харківську обласну митницю на належного в порядку правонаступництва - Харківську митницю Міндоходів.

Відповідач-1 надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив про те, що підставою для проведення перевірки стало виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи та відсутності підстав для перегляду рішень про коригування митної вартості товару "сигарети з фільтром" виробництва ЗАТ "Філіп Морріс Іжора". Рішення відповідача-1 про прийняття митної вартості позивача було прийняте за відсутності інформації, надісланої Держмитслужбою України на адресу позивача. Таким чином відповідач-1 прийшов до висновку про порушення позивачем вимог стаття 58 Митного кодексу України в частині застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (не доведено відсутність впливу взаємовідношень продавця та покупця на ціну товару, не підтверджено документально складові заявленої митної вартості однієї з операцій, яка наведені в п. 18 ст. 58 Митного кодексу України), не виконання вимог п. 4 ст. 53 Митного кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2450810,19 грн.

Відповідач -2 в своїх письмових запереченнях зазначив, що його рішення за результатами розгляду скарги позивача було вмотивованим, крім того воно не впливає на права та обов'язки позивача. Також відповідач-2 звертав увагу, що остаточні рішення про коригування митної вартості у бік зменшення, прийняті відповідачем -1 23-24.11.2012 р., позивачем не оскаржувалися.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційні скарги, в яких вони просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідачі посилаються на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 4 ст. 53, ч. 18 ст. 58, ст.ст. 336, 351 Митного кодексу України, ст.ст. 7, 9, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційні скарги, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.03.2015 року, касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду Калиновського В.А. від 08.05.2015 року дану справу прийнято до свого провадження.

Протокольною ухвалою суду від 25.05.2015 р. судом, на підставі положень ст.55 КАС України, було задоволено клопотання відповідачів про заміну сторони та замінено первинного відповідача - Харківську митницю Міндоходів на належного в порядку правонаступництва - Харківську митницю Державної фіскальної служби України та первинного відповідача Міністерство доходів і зборів України на належного в порядку правонаступництва - Державну фіскальну службу України.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судових засіданнях суду апеляційної інстанції 25.05.2015 року, 03.07.2015 року представники відповідачів, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційних скаргах.

В судове засідання 13.07.2015 року представники відповідачів не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності представників відповідачів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є імпортером тютюнової продукції, має ліцензію на право здійснення імпорту тютюнових виробів від 16.11.2007 № 700000500154, строком дії з 31.03.2011 по 23.11.2012.

У червні-серпні 2012 року позивач в рамках 31 поставки ввозив в Україну товар «сигарети з фільтром» за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними з виробником цього товару - ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» (Російська Федерація), а саме: від 15.10.2008 № 19621, від 17.09.2008 № 19514 та від 28.05.2010 № 29142. Поставка товару, відповідно до умов контрактів, здійснювалася наземним транспортом на умовах DDU Харків, Україна.

Перед імпортом товару позивач подав 31 попередню митну декларацію з відомостями, достатніми для ввезення товарів на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення. Ці попередні митні декларації були прийняті відповідачем-1, про що проставлено відповідні відмітки.

При імпорті товару позивач надав додаткові митні декларації та декларації митної вартості, що містили точні відомості про товари, задекларовані попередніми митними деклараціями.

Разом з додатковими деклараціями позивач подав пакети документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів за кожною з поставок. До кожної з поданих додаткових митних декларацій позивачем надані такі документи: інвойс, проформа-інвойс, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), ліцензія, зовнішньоекономічний контракт з додатками, попередня митна декларація та додаткова декларація митної вартості, експортна декларація, акт на розміщення товарів і транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на СТЗ, специфікації, пакувальний лист, протокол дослідження проб харчових продуктів на вміст радіонуклідів, сертифікат про походження товару форми СТ-1, посвідчення якості на сигарети, сертифікат відповідності, лист-пояснення позивача на ім'я відповідача-1 щодо взаємовідносин позивача з його постачальником - ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 12.06.2012 № 2052, лист-відповідь ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 09.02.2011№ I-060/11-FM позивачу, лист від 24.04.2012 № I-217/12-GM на підтвердження того, що ціна імпортованих в Україну товарів покриває вартість матеріалів, що використовуються у виробництві, прибуток, господарські витрати та не включає суму роялті, лист ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 31.01.2011 № I-039/11-FIN щодо встановлення нових цін на сигарети, лист позивача на ім'я відповідача-1 щодо розрахунку суми акцизного податку з ввезених сигарет, довідка про розрахунок сум роялті, митна декларація (марки акцизного податку), заявка-розрахунок на придбання марок акцизного податку для маркування тютюнових виробів форми Т, платіжні доручення на попередню оплату акцизного податку, декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, бухгалтерський розрахунок ціни реалізації сигарет з ПДВ та акцизним податком від 26.04.2012 № 04/176.

Подання таких документів підтверджується графою 44 поданих додаткових митних декларацій, а також картками відмови в митному оформленні, що були прийняті відповідачем-1 за результатами розгляду наданих позивачем декларацій та інших документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів, визначеної за першим методом.

Відповідач-1 не погодився з обраним позивачем методом визначення митної вартості та після проведення відповідно до вимог Митного кодексу України консультацій з декларантом прийняв рішення про коригування митної вартості товарів: №№ 807000003/2012/002888/1 від 18.07.12, 807000003/2012/002878/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002892/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002898/1 від 18.07.12, 807000003/2012/002841/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002879/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002876/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002887/1 від 18.07.12, 807000003/2012/002886/1 від 18.07.12, 807000003/2012/002885/1 від 09.07.12, 807000003/2012/002894/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002891/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002842/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002880/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002881/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002893/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002825/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002845/1 від 28.06.12, 80700003/2012/003215/2 від 20.08.12, 807000003/2012/002846/1 від 28.06.12, 807000003/2012/003213/2 від 17.08.12, 807000003/2012/003245/2 від 23.08.12, 807000003/2012/002791/2 від 14.06.12, 807000003/2012/002796/2 від 18.06.12, 807000003/2012/002793/2 від 14.06.12, 807000003/2012/002799/2 від 18.06.12, 807000003/2012/002840/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002877/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002792/2 від 14.06.12, 807000003/2012/003216/2 від 20.08.12, 807000003/2012/002795/2 від 18.06.12.

Цими рішеннями відповідач-1 не визнав заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями відповідача-1, однак товар було за його заявою випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за митними деклараціями.

Разом з цими митними деклараціями позивачем були подані такі пакети документів: інвойс, проформа-інвойс, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), ліцензія, зовнішньоекономічний контракт з додатками, митні декларації (попередня та додаткова-1) та декларації митної вартості (додаткова-1 та додаткова-2), експортна декларація, попереднє рішення про коригування вартості, лист позивача до відповідача-1 з повідомленням про надання усіх наявних документів на підтвердження митної вартості, картка відмови, акт на розміщення товарів і транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на СТЗ, прибутковий ордер, документ контролю доставки, специфікації, пакувальний лист, протокол дослідження проб харчових продуктів на вміст радіонуклідів, сертифікат про походження товару форми СТ-1, посвідчення якості на сигарети, сертифікат відповідності, лист-пояснення позивача на ім'я відповідача-1 щодо взаємовідносин позивача з його постачальником ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 12.06.2012 № 2052, лист-відповідь від 09.02.2011 № I-060/11-FM ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» до позивача, лист № I-217/12-GM від 24.04.2012 на підтвердження того, що ціна імпортованих в Україну товарів покриває вартість матеріалів, що використовуються у виробництві, прибуток, господарські витрати, та не включає суму роялті, лист ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 31.01.2011 № I-039/11-FIN щодо встановлення нових цін на сигарети, лист позивача на ім'я відповідача-1 щодо розрахунку суми акцизного податку з ввезених сигарет, довідка про розрахунок сум роялті, митна декларація (марки акцизного податку), заявка-розрахунок на придбання марок акцизного податку для маркування тютюнових виробів форми Т, платіжні доручення на попередню оплату акцизного податку, декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, бухгалтерський розрахунок ціни реалізації сигарет з ПДВ та акцизним податком від 26.04.2012 № 04/176, заява щодо випуску товарів у вільний обіг.

Також позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою про скасування прийнятих рішень про коригування та прийняття нових про визнання заявленої ним вартості, додавши до цих звернень додаткові документи на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Так, щодо 27 рішень про коригування, що були винесені у червні-липні 2012 року, позивач разом з листом-зверненням від 04.09.2012 № 3254 надав: перелік поставок сигарет від постачальника ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» (РФ) на адресу позивача за контрактом від 15.10.2008 № 19621, випущених у вільний обіг під гарантію; фотокопію листа-відповіді ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» щодо запиту про надання калькуляції № І-406/12-OS; фотокопію-листа пояснення ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» щодо методології формування відпускних цін.

Щодо 4 рішень про коригування, прийнятих відповідачем-1 у серпні 2012 року, позивач разом з листом від 27.08.2012 № 3224 надав: перелік поставок сигарет від постачальника ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» (РФ) на адресу позивача за контрактом від 15.10.2008 № 19621, випущених у вільний обіг під гарантію; фотокопію листа-запиту щодо надання калькуляції до ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 01.06.2012 № 06/009; фотокопію листа-відповіді ЗАТ» Філіп Морріс Іжора» щодо запиту про надання калькуляції від 30.07.2012 № І-406/12-OS та фотокопію пояснення щодо підтвердження митної вартості від 23.08.2012 № 3222.

Крім того, позивач звернувся до ДМС України як до митного органу вищого рівня зі скаргою № 08/079 від 14.08.2012 на 27 рішень про коригування, що були прийняті відповідачем-1 у червні-липні 2012 року (інші 4 рішення про коригування не оскаржувалися позивачем).

Також на підтвердження заявленої митної вартості позивач погодив з постачальником ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» надання митним органам розрахунків цін (калькуляцій). Оскільки цей документ містив конфіденційну інформацію щодо ціни товару, він був переданий ДМС України (в якій на розгляді перебувала скарга позивача) постачальником позивача через посередника ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс». Про надання цього документу позивач повідомив відповідача-1 шляхом надання листа від постачальника від 30.07.2012 № І-406/12-OS.

Розглянувши листи-звернення позивача від 04.09.2012 № 3254 та від 27.08.2012 № 3224 з доданими до них документами, відповідач-1, посилаючись на додаткові документи, визнав правомірним декларування позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом. Як результат, відповідач-1 скасував попередні рішення про коригування митної вартості, та прийняв нові рішення про визнання митної вартості: №№ 807000003/2012/003466/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003460/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003454/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003463/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003455/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003456/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003459/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003465/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003464/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003462/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003452/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003451/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003450/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003457/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003458/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003453/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003447/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003448/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003249/3 від 27.08.12, 807000003/2012/003446/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003248/3 від 27.08.12, 807000003/2012/003250/3 від 27.08.12, 807000003/2012/003366/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003368/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003367/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003370/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003449/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003461/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003365/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003247/3 від 27.08.12, 807000003/2012/003369/3 від 10.09.12.

Про нові рішення відповідач-1 повідомив позивача листами від 10.09.2012 № 08/02-11302 (стосовно 27 рішень) та від 31.08.2012 № 08/02-10817 (стосовно 4 рішень). Після цього позивач звернувся до відповідача-1 з листами від 20.09.2012 № 3436 (щодо 27 рішень) та від 10.09.2012 № 3284 (щодо 4 рішень) про повернення надмірно сплачених коштів.

ДМС України, розглянувши надані позивачем документи, серед яких була і калькуляція постачальника позивача, вказав на відсутність підстав для перегляду початкових рішень відповідача-1 про коригування митної вартості. Причинами цього стали аргументи ДМС України щодо недоведення позивачем максимального наближення вартості операції до перевіреної та прийнятої митним органом, щодо відсутності у наданій калькуляції статті «транспортні витрати», щодо відсутності у наданих позивачем платіжних дорученнях посилань на рахунки, за якими здійснювалася оплата, щодо відсутності у наданих позивачем рахунках інформації про витрати на страхування, щодо відсутності підтвердження позивачем фактичної оплати роялті, а також ненадання позивачем рахунків на оплату роялті. Дані аргументи були викладені у листі ДМС України №15/1-15.2-2/1590 від 29.08.2012 р., що був надісланий позивачеві.

Відповідач-1 повідомив позивача листом від 26.11.2012 № 08/01-14789 про скасування 31 рішення про визнання заявленої позивачем митної вартості товару та про прийняття нових рішень про коригування митної вартості товарів: №№ 807000003/2012/003791/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003785/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003779/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003788/3 від 24.11.12, 80700000/2012/003780/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003781/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003784/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003790/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003789/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003787/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003777/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003776/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003775/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003782/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003783/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003778/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003772/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003773/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003794/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003771/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003793 від 23.11.12, 807000003/2012/003795/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003767/3 від 23.11.12, 807000003/2012/003768/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003792/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003770/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003774/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003786/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003766/3 від 23.11.12, 807000003/2012/003765/3 від 23.11.12, 807000003/2012/003769/3 від 24.11.12.

Як вбачається з цього листа, причиною прийняття нових рішень про коригування стали висновки комісії про проведення комплексної перевірки службової діяльності відповідача-1 за період роботи з 01.03.2010 до 01.10.2012 (акт перевірки від 07.11.2012), призначеної наказом ДМС України від 16.10.2012 № 549 «Про проведення комплексної перевірки Харківської обласної митниці». Під час даної перевірки відповідача-1 було виявлено ознаки, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи та про відсутність підстав для перегляду рішень про коригування митної вартості товару позивача, що були прийняті у червні-серпні 2012 року. На підставі цього відповідачем-1 було видано наказ від 14.01.2013 № 32 про проведення перевірки позивача.

Відповідачем-1 у період з 21.01.2013 по 25.01.2013 проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо факту митного оформлення товару «сигарети з фільтром», виробництва ЗАТ «Філіп Морріс Іжора», ввезеного позивачем за період з 15.06.2012 по 25.08.2012 в режимі ІМ 40, за результатами якої складено акт № 0006/13/807000000/0000383231 від 25.01.2013. Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 58 Митного кодексу України щодо безпідставного застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, а також вимог ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України щодо ненадання документів, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 2450810,19 грн.

Позивач подав заперечення на акт перевірки з проханням визнати необґрунтованими висновки перевірки щодо порушення позивачем законодавства, які залишені без задоволення.

На підставі акта перевірки від 25.01.2013 № 0006/13/807000000/0000383231 відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.02.2013 № 33, яким, у зв'язку з порушенням позивачем вимог ч. 4 ст. 53, ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України, визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в сумі 2450810,19 грн. основного платежу та в сумі 1225405,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач звернувся до відповідача-2 зі скаргою від 22.02.2013 № 02/099 про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2013 № 33.

Відповідач-2 прийняв рішення про результати розгляду скарги від 09.04.2013 № /6/99-99-24-16, яким частково задовольнив вимоги позивача та зменшив суму донарахованого податкового зобов'язання з ПДВ на суму штрафних санкцій. Вимоги про скасування рішення про результати розгляду скарги є предметом позову.

У зв'язку зі зменшенням суми податкового зобов'язання на суму штрафних санкцій позивачу направлено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 № 60 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2450810,19 грн. основного платежу. Вимоги про скасування цього податкового повідомлення-рішення є предметом позову.

Одним з порушень, встановлених під час перевірки, за результатами якої складено оспорюване податкове повідомлення-рішення, є порушення позивачем вимог ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, що полягало у тому, що позивач не довів відсутності впливу взаємовідносин пов'язаних між собою осіб - продавця (ЗАТ «Філіп Морріс Іжора») та покупця (позивача) на ціну товару.

Іншим порушенням, встановленим під час вказаної перевірки, є порушення позивачем вимог ч. 18 ст. 58 Кодексу, що полягало у тому, що позивач не довів, що визначена ним митна вартість за першим методом наближена до митної вартості ідентичних товарів, визначеної за методом віднімання, передбаченим ст. 62 Кодексу. Відповідач-2 вказує на те, що позивач здійснив порівняння базуючись на цінах товарів, за якими ідентичні товари продаються на митній території України, що не є порівнянням за ст. 62 Кодексу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем-1 не надавалось позивачу письмове обґрунтування наявності підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену позивачем митну вартість, як того вимагає ч. 13 ст. 58 Кодексу;

відповідач-1, прийнявши рішення про визнання визначеної позивачем митної вартості товару, потім змінив свою позицію щодо наявності зазначеного впливу та змінив своє рішення винятково через певні претензії до розрахунків ціни (калькуляцій), висунутих ДМС України в листі про результати розгляду скарги позивача від 29.08.2012 № 15/1-15.2-2/1590. При цьому у ДМС України фактично виникли претензії не щодо невідповідності ціни придбаної продукції у пов'язаної особи ринковим цінам, а щодо умов поставки товарів і оплати витрат;

позивач надав відповідачу-1 на підтвердження відсутності факту впливу існуючого взаємозв'язку між ним та продавцем достатні документи за кожною з поставок (документи, передбачені ч. 1, ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України), перелік яких вказано судом першої інстанції в постанові, та які підтверджують, що ціни, за якими позивач придбав продукцію у пов'язаної особи, відповідали ринковим цінам;

позивач з метою доведення того, що митна вартість оцінюваних товарів за першим методом наближена до митної вартості ідентичних товарів, здійснив розрахунок митної вартості товарів за методом віднімання у відповідності до вимог ст. 62 Кодексу;

в акті перевірки при описі порушення позивачем вимог ч. 18 ст. 58 Кодексу відповідач-1 вказує на не підтвердження позивачем складових заявленої митної вартості, однак не підтвердження складових митної вартості є порушенням ч. 2, ч. 21 ст. 58 Кодексу, на які не вказується відповідачем;

по суті аргументу відповідача-1 щодо не підтвердження позивачем складових митної вартості судом встановлено, що на підставі декларацій митної вартості товарів складовими такої вартості є: ціна договору (ціна, що підлягала сплаті продавцеві) та роялті, які позивачем підтверджені. Так, на підтвердження складової митної вартості товару - ціни договору позивач надав митниці: зовнішньоекономічні контракти, додатками до яких встановлені ціни договорів; рахунки (інвойси), виставлені продавцем товару, та специфікації до контрактів з посиланням на виставлені рахунки (інвойси). Відповідно до вказаних документів ціна договору складається з ціни товару та транспортних витрат, понесених продавцем (умови поставки DDU Харків). Вказані документи є достатніми для підтвердження такої складової митної вартості, як ціна договору. На підтвердження другої складової митної вартості - роялті - позивач надавав митному органу: довідки про розрахунок сум роялті з ввезених позивачем сигарет, а також лист ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» № I-039/11-FIN від 31.01.2011 щодо встановлення нових цін на сигарети з врахуванням переходу обов'язку сплати роялті від продавця до позивача. Також позивачем надавалась угода від 01.01.2011між корпорацією «Філіп Морріс Глобал Брендс Інк.» та позивачем, про що свідчить аналіз положень цієї угоди в листі ДМС України про результати розгляду скарги позивача від 29.08.2012 № 15/1-15.2-2/1590;

щодо відсутності в розрахунках цін (калькуляціях) транспортних витрат судом встановлено, що транспортні витрати додавалися до ціни товару окремо, що вбачається з рахунків (інвойсів), тому розрахунки цін (калькуляції) не мали містити в собі транспортних витрат, оскільки містили розшифровку ціни товару (а не ціни договору, що включала в себе транспортні витрати);

щодо неможливості здійснити ідентифікацію проведення оплати з товаром, що оцінюється, судом встановлено, що під час митного оформлення товарів платіжні доручення з оплати товару позивачем не надавались, оскільки оплата товару за умовами зовнішньоекономічного контракту мала місце пізніше. Суд зазначив, що надання підтвердження щодо проведення оплати за імпортований товар відповідно до Кодексу не є обов'язковим для обчислення митної вартості, в тому числі, за першим методом, оскільки за основу для такого обчислення береться ціна, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за оцінювані товари. Ціна, що підлягає сплаті за оцінювані товари, підтверджена контрактами інвойсами, копії яких наявні в матеріалах справи. Платіжні доручення можуть лише підтвердити оплату товару, однак не міняють його ціну, закріплену в контрактах та інвойсі. Також це не спростовує відсутності впливу пов'язаності продавця та покупця на ціну товару - така відсутність доведена сукупністю наданих позивачем доказів;

щодо відсутності в рахунках (інвойсах) інформації про витрати на страхування суд зазначив, що витрати на страхування не були складовою митної вартості товарів - такими складовими були ціна договору та роялті. З проаналізованих судом копій зовнішньоекономічних контрактів, на підставі яких здійснювався імпорт позивачем, а також умов поставки DDU Incoterms, не вбачається обов'язку покупця товару здійснити страхування такого товару;

щодо ненадання позивачем рахунків-фактур для сплати роялті та підтвердження фактично здійсненої оплати роялті судом встановлено, що на звороті декларацій митної вартості відповідач не вимагав у позивача таких документів, тому посилання на їх відсутність є неправомірним. Крім того, на момент митного оформлення цих документів не існувало і не могло існувати, оскільки відповідно до п. 4.1. угоди від 01.01.2011 між корпорацією «Філіп Морріс Глобал Брендс Інк.» та позивачем позивач сплачує роялті за вже продану продукцію. Для кожного бренда продукції такі роялті становитимуть відсоткову частку від чистої реалізаційної вартості, під якою розуміється виручка позивача за календарний місяць від продажу продукції такого бренда за цей місяць;

щодо не оскарження позивачем рішення про коригування митної вартості від 23.11.2012-24.11.2012 судом першої інстанції зазначено, що обов'язок зі сплати грошового зобов'язання до бюджету виник у позивача в результаті прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення. При цьому податкове повідомлення-рішення не містить такого посилання на підставу його винесення, як рішення відповідача-1 про коригування митної вартості від 23.11.2012-24.11.2012. Підставою для складання податкового повідомлення-рішення є акт позапланової невиїзної перевірки позивача. Отже винесення податкового повідомлення-рішення є окремою подією порівняно з винесенням рішень про коригування митної вартості від 23.11.2012-24.11.2012. При цьому оскарження рішення про коригування митної вартості є правом декларанта, а не обов'язком;

коригування митної вартості товару можливе у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 Кодексу. Митний кодекс не передбачає такої підстави для коригування митної вартості як результати проведення комплексної перевірки діяльності митного органу, тому рішення про коригування митної вартості (втретє) від 23.11.2012-24.11.2012 є неправомірними;

підстави для проведення документальної невиїзної перевірки позивача, що передбачені у ч. 1, ч. 2 ст. 351 Кодексу, відсутні;

рішення відповідача-2 від 09.04.2013 № 6/99-99-24-16 про результати розгляду скарги є невмотивованим, оскільки не містить відповіді на всі аргументи позивача, викладені у скарзі від 22.02.2013 № 02/099 на податкове повідомлення-рішення відповідача-1.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, одним з порушень, встановлених під час перевірки, за результатами якої складено оспорюване податкове повідомлення-рішення, є порушення позивачем вимог ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, що полягало у тому, що позивач не довів відсутності впливу взаємовідносин пов'язаних між собою осіб - продавця (ЗАТ "Філіп Морріс Іжора") та покупця (позивача) на ціну товару.

Іншим порушенням, встановленим під час вказаної перевірки, є порушення позивачем вимог ч. 18 ст. 58 МК України, що полягало у тому, що позивач не довів, що визначена ним митна вартість за першим методом наближена до митної вартості ідентичних товарів, визначеної за методом віднімання, передбаченим ст. 62 Кодексу. Відповідач-2 вказує на те, що позивач здійснив порівняння базуючись на цінах товарів, за якими ідентичні товари продаються на митній території України, що не є порівнянням за ст. 62 МК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Згідно ч. 9 ст. 55 Митного кодексу України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Щодо наявності впливу взаємовідносин пов'язаних між собою осіб - продавця (ЗАТ "Філіп Морріс Іжора") та покупця (Позивача) на ціну товару, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік таких документів визначено у ч. 2 ст. 53 МК України.

Згідно з частиною 4 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Так, на підтвердження відсутності впливу взаємозв'язку між продавцем і покупцем на заявлену позивачем митну вартість товару останнім надано наступні документи: бухгалтерський розрахунок ціни реалізації ідентичного оцінюваному товару (сигарет) позивачем на території України та прейскурант позивача, що містить інформацію щодо цін відчуження на території України як товару, ідентичного оцінюваному, так і товару інших марок, що реалізується позивачем на території України; листи ЗАТ "Філіп Морріс Іжора" (Російська Федерація) про підтвердження того, що ціна імпортованих в Україну товарів покриває вартість матеріалів, що використовуються у виробництві, прибуток, господарські витрати, та не включає суму роялті; лист ЗАТ "Філіп Морріс Іжора" (Російська Федерація) від 03.09.2012 року № 1-646/12-OS про формування відпускних цін пов'язаним особам з врахуванням всіх понесених витрат, включаючи вартість матеріалів і сировини, що використовується у виробництві, загальногосподарських витрат, і норм прибутку, що визначається з співставлення валової рентабельності з ринковим інтервалом; лист від ЗАТ "Філіп Морріс Іжора" (Російська Федерація) від 30.07.2012 року № 1-406/12-OS щодо надання розрахунків цін (калькуляцій); лист ЗАТ "Філіп Морріс Іжора" (Російська Федерація) від 31.01.2011 року № 1-039/11 -FІN про підтвердження перенесення обов'язку зі сплати роялті з продавця на позивача та зменшення, в зв'язку з цим, контрактної вартості товару; лист позивача від 12.06.2012 року № 2052 щодо взаємовідносин з ЗАТ "Філіп Морріс Іжора" (Російська Федерація) щодо відсутності у позивача фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу імпортованого товару, будь-яких обмежень щодо прав позивача на використання товару, які могли б вплинути на визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту), прямої чи опосередкованої передачі позивачем на користь продавця частини виручки від подальшого перепродажу, розпорядження або використання товару, що імпортується.

Дані про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам не були надані, оскільки позивач є єдиним імпортером такого товару в Україну від ЗАТ "Філіп Морріс Іжора" (Російська Федерація).

Відповідно до ч. 12 ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Частиною 13 ст. 58 МК України встановлено, що за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Таким чином, згідно із ч. 14 ст. 58 МК України, у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи повністю підтверджують відсутність впливу взаємозв'язку між продавцем і покупцем на заявлену позивачем митну вартість товару. Крім того, Відповідачем-1 не надавалось письмового обґрунтування впливу такого взаємозв'язку на визначення митної вартості товару.

Складовими митної вартості товару, імпортованого позивачем, є ціна договору (ціна, що підлягала сплаті продавцю) та роялті.

На підтвердження складової митної вартості - ціни договору - позивач надавав зовнішньоекономічні контракти, додатками до яких встановлені ціни договорів; рахунки (інвойси), виставлені продавцем товару, та специфікації до контрактів з посиланням на виставлені рахунки (інвойси). Відповідно до вказаних документів ціна договору складається з ціни товару та транспортних витрат, понесених продавцем. Вказані документи є достатніми для підтвердження такої складової митної вартості, як ціна договору.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження другої складової митної вартості - роялті - позивач надавав митному органу: довідки про розрахунок сум роялті з ввезених позивачем сигарет, а також лист ЗАТ "Філіп Морріс Іжора" (Російська Федерація) від 31.01.2011 року № 1-039/11 -РІN щодо встановлення нових цін на сигарети з врахуванням переходу обов'язку сплати роялті від продавця до позивача.

Таким чином, всі складові митної вартості позивачем підтверджені. Наявність інших складових митної вартості товару, імпортованого позивачем, та не підтверджених документально, відповідачами не доведено.

Щодо наближення митної вартості товарів до митної вартості ідентичних товарів, визначеної за методом віднімання, передбаченим статтею 62 МК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за методами, перелік яких наведено в цій нормі. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно ч. 12 ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до ч. 18 ст. 58 МК України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 62 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 МК України у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, компонентів, перелік яких наведено в цій нормі.

При системному аналізі положень даної статті, з її змісту випливає, що для визначення митної вартості товару за методом віднімання слід взяти ціну одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів.

Судом першої інстанції надана оцінка бухгалтерському розрахунку ціни реалізації позивачем ідентичного оцінюваному товару на території України, в результаті чого встановлено, що позивач брав за основу розрахунків максимальну роздрібну ціну за одиницю товару, що продається на території України, яка встановлюється для всіх покупців, в т.ч. і для покупців, які не є пов'язаними з продавцем особами.

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що декларація позивача про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари від 22.05.2012 року № 25 встановлює ціни імпорту для позивача - єдиного імпортера (про що також відмітив Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі по даній справі від 30.03.2015 року), та про те, що така декларація подана саме позивачем - імпортером товару, і що вона встановлювала роздрібні ціни продажу імпортованої продукції для покупців на території України, з огляду на наступне.

При попередньому розгляді даної справи не було враховано, що відповідно до п. 1.2 Порядку складання та подання декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), затвердженого Наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1535/1027, подана імпортером (позивачем) декларація містить відомості про встановлені цим імпортером максимальні роздрібні ціни на вказану продукцію, що імпортується ним в Україну, в результаті чого була необґрунтовано визнана встановленою обставина щодо визначення роздрібних цін для позивача як імпортера.

Колегія суддів також вважає хибними твердження відповідачів в апеляційних скаргах про відсутність в розрахунках цін (калькуляціях) транспортних витрат, з огляду на наступне.

Відповідно до рахунків (інвойсів), виставлених продавцем позивачу, ціна договору включає в себе ціну товару та транспортні витрати. Відповідно до листів ЗАТ "Філіп Морріс Іжора" (Російська Федерація) ціна товару включає в себе вартість матеріалів, що використовуються у виробництві, прибуток та загальногосподарські витрати. Транспортні витрати, понесені продавцем при доставці товару, додавалися до ціни товару окремо, що вбачається з рахунків (інвойсів). З огляду на це розрахунки цін (калькуляції), надані ЗАТ "Філіп Морріс Іжора" (Російська Федерація) не мали містити в собі транспортних витрат, оскільки містили розшифровку ціни товару (а не ціни договору, що включала в себе транспортні витрати).

Щодо неможливості здійснити ідентифікацію проведення оплати за товар, що оцінюється, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов зовнішньоекономічних контрактів оплата товару позивачем здійснюється протягом 45 днів з дня виставлення рахунку продавцем, однак не пізніше 125 днів з дня митного оформлення товару на території Російської Федерації.

Зважаючи на це, під час митного оформлення товару платіжні доручення по оплаті товару позивачем не надавались, оскільки оплата товару мала місце пізніше, що підтверджується реквізитами платіжних доручень, наданих позивачем.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надання підтвердження щодо проведення оплати за імпортований товар відповідно до приписів МК України не є обов'язковим для обчислення митної вартості, в тому числі, за першим методом, оскільки за основу для такого обчислення береться ціна, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за оцінювані товари. Ціна, що підлягає сплаті за оцінювані товари, підтверджена контрактами інвойсами, копії яких наявні в матеріалах справи. Таку позицію висловлює і Вищий адміністративний суд України в ухвалі по даній справі від 30.03.2015 року. Платіжні доручення можуть лише підтвердити оплату товару, однак не міняють його ціну, закріплену в контрактах та інвойсі.

Таким чином, наявність чи відсутність платіжних доручень не впливає на визначення митної вартості за першим методом. Також це не спростовує відсутності впливу пов'язаності продавця та покупця на ціну товару - така відсутність доведена сукупністю наданих позивачем доказів.

Щодо відсутності в рахунках (інвойсах) інформації про витрати на страхування, колегія суддів зазначає, що такі витрати не були складовою митної вартості товару. З умов зовнішньоекономічних контрактів, на підставі яких здійснювався імпорт товару, не вбачається обов'язку покупця здійснити страхування товару. Відповідно, позивач не мав обов'язку підтверджувати витрати на страхування товару.

Щодо ненадання позивачем рахунків-фактур для сплати роялті та підтвердження фактично здійсненої оплати роялті колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1. угоди від 01.01.2011 року між "Філіп Морріс Глобал Бренде Інк." (США) та позивачем, останній сплачує роялті за вже продану продукцію. Для кожного бренда продукції, такі роялті становитимуть відсоткову частку від чистої реалізаційної вартості, під якою розуміється виручка Позивача за календарний місяць від продажу продукції такого бренда за цей місяць. Порядок сплати роялті міститься в п. 4.5 угоди та передбачає виставлення рахунків-фактур та сплату після закінчення календарного місяця, в якому відбулася реалізація продукції відповідного бренду. Таким чином, при імпорті продукції позивач фізично не міг надати митному органу рахунки- фактури на сплату роялті та підтвердження такої сплати, оскільки реалізація продукції, виставлення рахунків-фактур та їх оплата мала місце в майбутньому.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем документи та наведені доводи в повній мірі підтверджують всі складові митної вартості товару, в той час як наявність інших складових митної вартості, не підтверджених документально, відповідачами не доведено.

Стосовно посилань відповідачів на не оскарження позивачем рішень відповідача-1 про коригування митної вартості товару від 23.11.2012 - 24.11.2012 років колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов'язок зі сплати грошового зобов'язання до бюджету виник у позивача в результаті прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому податкове повідомлення-рішення не містить такого посилання на підставу його винесення, як рішення відповідача-1 про коригування митної вартості від 23.11.2012 - 24.11.2012 років. Підставою для складання податкового повідомлення-рішення є акт позапланової невиїзної перевірки позивача.

Отже винесення податкового повідомлення-рішення є окремою подією порівняно з винесенням рішень про коригування митної вартості від 23.11.2012 - 24.11.2012 років. При цьому оскарження рішення про коригування митної вартості є правом декларанта, а не обов'язком.

Зважаючи на те, що випуск товарів у вільний обіг та проведення всіх розрахунків з бюджетом були здійснені до моменту винесення Відповідачем-1 рішень про коригування митної вартості, самі по собі такі рішення не створили для позивача правових наслідків. Так, обов'язок зі сплати грошового зобов'язання до бюджету виник у позивача саме в результаті прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому податкове повідомлення-рішення не містить посилання на таку підставу його прийняття, як рішення відповідача-1 про коригування митної вартості. Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став акт позапланової невиїзної перевірки позивача. Отже прийняття податкового повідомлення-рішення є самостійним юридичним фактом, який покладає на позивача певні зобов'язання, в той час рішення про коригування митної вартості таких наслідків не мають.

Коригування митної вартості товару можливе у лише випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України, а така підстава для коригування митної вартості як "наявність результатів проведення комплексної перевірки діяльності митного органу" там відсутня. Отже, рішення про коригування митної вартості (втретє) від 23.11.2012 - 24.11.2012 є неправомірними.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем доведено відсутність впливу пов'язаності з ЗАТ "Філіп Морріс Іжора" (Російська Федерація) на ціну імпортованого товару, обґрунтовано правильність застосування першого методу визначення митної вартості.

Таким чином колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 року по справі № 820/3248/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Харківської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2013р. по справі № 820/3248/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 20.07.2015 р.