Постанова № 47076309, 15.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5109/14

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Біляївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування наказів та поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі ГУМВС України в Одеській області) та Біляївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі Біляївський РВ ГУМВС України в Одеській області) про скасування наказів ГУМВС України в Одеській області від 24 липня 2014 року № 2247 та від 21 серпня 2014 року № 584 о/с в частині звільнення старшого дільничного інспектора міліції Усатівського ВМ Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначалось, що наказом ГУМВС України в Одеській області від 24 липня 2014 року № 2247 позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Названий наказ реалізовано наказом ГУМВС України в Одеській області від 21 серпня 2014 року № 584 о/с. Оскаржені накази прийнято у звязку зі складанням відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення від 07 червня 2014 року за ст. 130 КУпАП. Проте, постановою Біляївського районного суду Одеської області від 27 червня 2014 року адміністративну справу відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у звязку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. За таких обставин накази про звільнення видано з порушенням чинного законодавства, що є підставою для їх скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ ГУМВС України в Одеській області від 24 липня 2014 року № 2247 в частині звільнення старшого дільничного інспектора міліції Усатівського ВМ Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з органів внутрішніх справ. Скасовано наказ начальника ГУМВС України в Одеській області від 21 серпня 2014 року № 584 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з посади старшого дільничного інспектора міліції Усатівського ВМ Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області у запас Збройних Сил за дискредитацію. Поновлено капітана міліції ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного інспектора міліції Усатівського ВМ Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області з 22 серпня 2014 року. Зобовязано Біляївський РВ ГУМВС України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 22 серпня 2014 року та по день фактичного виконання постанови суду.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Головного управління МВС України в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не повно зясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, які суд вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права. На думку апелянта, керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного спяніння та відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду підтверджуються показаннями свідків при службовому розслідуванні, а тому оскаржені накази прийнято без порушення вимог чинного законодавства. Службове розслідування за фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного спяніння та відмови від проходження медичного огляду проведено у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також позивача та його представника про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого дільничного інспектора міліції Усатівського ВМ Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області.

07 червня 2014 року на 59 км автодороги ОСОБА_2 - Білгород-Дністровський співробітниками ВДАІ з обслуговуванням м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровського району Одеської області був зупинений автомобіль марки «Тойота-Камрі», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та складений протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, відповідно до якого позивач керував названим транспортним засобом в стані алкогольного спяніння та відмовився від проходження медичного огляду в присутності двох свідків.

Пунктом 1 наказу ГУМВС України в Одеській області від 24 липня 2014 року № 2247 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Біляївського РВ ГУМВС» за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 2.5 Правил дорожнього руху України, розділу ІІ п. 2.2 та розділу ІV п. 1.1 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, що виразилось у керуванні 07.06.2014 транспортним засобом з порушенням Правил дорожнього руху України, керуванні автомобілем з явними ознаками алкогольного спяніння, невиконанні законних вимог працівників Державної автомобільної інспекції, повязаних з відмовою від проходження медичного огляду, нещирості під час проведення службового розслідування, старшого дільничного інспектора міліції Усатівського ВМ Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Названий наказ реалізовано наказом ГУМВС України в Одеській області від 21 серпня 2014 року № 584 о/с, яким позивача у відповідності до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас Збройних Сил за п. 66 (за дискредитацію) з 22 серпня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказів про звільнення з органів внутрішніх справ з поновленням на службі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт вчинення ОСОБА_1 вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обовязки врегульовано Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114.

Згідно пункту 66 названого Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

За змістом наведеного пункту Положення, обовязковою умовою звільнення особи рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ за дискредитацію є наявність факту скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за дискредитацію у звязку з грубим порушенням вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 2.5 Правил дорожнього руху України, розділу ІІ п. 2.2 та розділу ІV п. 1.1 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, що виразилось у керуванні 07.06.2014 транспортним засобом з порушенням Правил дорожнього руху України, керуванні автомобілем з явними ознаками алкогольного спяніння, невиконанні законних вимог працівників Державної автомобільної інспекції, повязаних з відмовою від проходження медичного огляду, нещирості під час проведення службового розслідування.

Підставою для видання оскаржених наказів в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ стали висновки службового розслідування за фактом порушення транспортної дисципліни старшим дільничним інспектором міліції Усатівського ВМ Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_1, призначеного наказом начальника ГУМВС України в Одеській області від 11 червня 2014 року № 1703 (а. с. 50).

Згідно висновку службового розслідування від 23 липня 2014 року, 08 червня 2014 року до ВІОС УКЗ ГУМВС з УДАІ ГУМВС надійшла інформація відносного старшого дільничного інспектора міліції Усатівського відділення міліції Біляївського РВ ГУМВС капітана міліції ОСОБА_1, який керував автомобілем НОМЕР_2, з явними ознаками алкогольного спяніння.

В ході перевірки було встановлено, що 07 червня 2014 року о 21 годині 30 хвилин на 59 км автодороги ОСОБА_2 - Білгород-Дністровський працівниками ВДАІ з обслуговування м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровського району УДАІ ГУМВС України в Одеській області був зупинений автомобіль НОМЕР_2, під керуванням капітана міліції ОСОБА_1, який керував вказаним автомобілем з явними ознаками алкогольного спяніння.

У звязку із цим працівниками ДАІ капітану міліції ОСОБА_1 було запропоновано прослідувати до медичного закладу для проведення медичного огляду з метою встановлення факту вживання алкоголю та стану спяніння. Однак останній в порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 2.5 Правил дорожнього руху України, розділу II п. 2.2 та розділу IV п. 1.1 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, від проходження медичного огляду та підпису в адміністративному протоколі відмовився.

За порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху працівниками ДАІ відносно капітана міліції ОСОБА_1 був складений протокол серії АВ2 № 627309 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. У протоколі вказані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду та підписів у протоколі.

24 червня 2014 року за вих. № 2646 матеріали про адміністративне правопорушення відносно капітана міліції ОСОБА_1 були направлені до Біляївського районного суду Одеської області для прийняття рішення згідно чинного законодавства (а .с. 82-86).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції в основу прийнятого рішення поклав постанову Біляївського районного суду Одеської області від 27 червня 2014 року по справі № 496/2960/14-п, якою провадження № 3/496/1160/14 відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в діях останнього події і складу адміністративного правопорушення.

За висновком суду першої інстанції, зі змісту постанови Біляївського районного суду Одеської області від 27 червня 2014 року по справі № 496/2960/14-п вбачається, що в ході судового розгляду справи судом були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які пояснили, що вони були запрошені працівниками ДАІ у якості понятих при складанні адміністративного протоколу та надані ними пояснення при складанні протоколу вже були написані працівниками ДАІ. Вказані пояснення та протокол про адміністративне правопорушення вони підписали не читаючи. Чоловіка, якого притягують до адміністративної відповідальності, вони не бачили та те, що хтось перебуває у стані алкогольного спяніння, їм відомо не було.

Аналізуючи положення ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлені підстави для звільнення від доказування, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обовязковою для адміністративного суду.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обовязковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої повязаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Приймаючи до уваги викладене, а також наявність в матеріалах справи суттєвих суперечностей в поясненнях ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які були присутні у якості понятих при складанні адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_1, суд першої інстанції зобовязаний був на підставі ч. 4 ст. 11 КАС України вжити передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, шляхом допиту названих осіб в судовому засіданні.

Враховуючи невжиття судом першої інстанції передбачених законом заходів, необхідних для зясування всіх обставин у справі, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 допитані в якості свідків апеляційним судом.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 07 червня 2014 року його та ОСОБА_4, з яким він разом працює в охоронній фірмі, запросили працівники ДАІ в якості понятих при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно водія автомобіля «Тойота-Камрі» ОСОБА_1. При цьому у останнього вбачались ознаки перебування у стані алкогольного спяніння. Водій ОСОБА_1 відмовився від проходження тесту на алкотестері «Драгер», від огляду в медичній установі, а також від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, свідок повністю підтвердив свої пояснення, надані інспектору ДАІ ОСОБА_7 в день складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1.

Свідчення ОСОБА_5 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції повністю узгоджуються з поясненнями також допитаних апеляційним судом в якості свідків інспекторів ДАІ ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відповідно до яких позивач 07 червня 2014 року близько 21 години 30 хвилин керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного спяніння, категорично відмовившись від проходження алкотесту на місці зупинки транспортного засобу, а також від проходження огляду в медичній установі.

Наведені пояснення в судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 узгоджуються з поясненнями під час службового розслідування ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що будучи запрошеним в якості понятого працівниками ДАІ 07 червня 2014 року не бачив ОСОБА_1, а підписав протокол про адміністративне правопорушення стосовно останнього та письмові пояснення не прочитавши ці документи.

Оцінюючи досліджені по справі докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає встановленим факт керування позивачем 07 червня 2014 року автомобілем НОМЕР_2, з ознаками алкогольного спяніння, а також факт невиконання ним законних вимог працівників Державної автомобільної інспекції, що виразився у відмові від проходження медичного огляду.

При цьому в основу судового рішення апеляційний суд кладе пояснення в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які узгоджуються з поясненнями під час службового розслідування ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також з поясненнями свідка ОСОБА_4, наданими інспектору ДАІ ОСОБА_7 в день складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1.

Подальшу зміну показів свідком ОСОБА_4 апеляційний суд розцінює як бажання останнього помякшити відповідальність позивача.

Одночасно апеляційний суд враховує, що позивач ОСОБА_1 не заперечує факт відмови від проходження 07 червня 2014 року на вимогу інспектора ДАІ огляду в медичній установі.

Виходячи зі змісту п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що керування посадовою особою органу внутрішніх справ автомобілем з ознаками алкогольного спяніння, а також відмова такої особи за таких обставин виконати законні вимоги працівників Державної автомобільної інспекції, повязані з проходженням медичного огляду, є вчинком, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Аналізуючи оскаржені накази ГУМВС України в Одеській області із врахуванням положень ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані накази видані на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, своєчасно та з дотриманням інших вимог, передбачених зазначеною нормою процесуального закону, що виключає можливість задоволення вимог позивача.

Із врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не є обґрунтованим.

Оскільки судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 1 та 3 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

ОСОБА_11