Постанова № 47076261, 17.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/3389/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря Тропанець О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Херсон зерно» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року за адміністративним позовом приватного підприємства «Херсон зерно» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо встановлення ознак нікчемності правочину з перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеного між приватним підприємством «Херсон зерно» та перевізником - товариством з обмеженою відповідальністю «Західзовнішторг», просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 24 травня 2013 року №0003752200 та №0003762200.

Позов обґрунтовував тим, що домовленість з ТОВ «Західзовнішторг» щодо надання транспортних послуг було досягнуто в усній формі, всю необхідну інформацію щодо перевезення ПП «Херсон зерно» направляло перевізнику у вигляді заявок на перевезення, а ТОВ «Західзовнішторг», в свою чергу, приймало вказані заявки та вказувало вартість послуг. Відсутність товарно-транспортних накладних за вказаним договором позивач пояснює їх втратою ТОВ «Західзовнішторг» під час перевезення.

За наслідками розгляду адміністративного позову Херсонським окружним адміністративним судом 30 вересня 2013 року ухвалено постанову про відмову в задоволенні позову ПП «Херсон зерно».

Приймаючи означене рішення, Херсонський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що надані позивачем податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт не спростовують доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій ПП «Херсон зерно» з ТОВ «Західзовнішторг», оскільки зазначені документи не містять інформації щодо місць навантаження, розвантаження товару (пшениці), кілометраж, а також даних, на підставі чого встановлено вартість даних послуг. Суд не взяв до уваги доводи позивача про втрату його контрагентом товарно-транспортних накладних, зазначивши, що товарно-транспортні накладні виписуються у чотирьох екземплярах, один з яких після здійснення перевезень повинен був надаватися позивачу як замовнику послуг.

В апеляційній скарзі ПП «Херсон зерно», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове про задоволення його позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при визначенні відсутності перевезення ТОВ «Західзовнішторг» для ПП «Херсон зерно» зерна суд не дослідив, яким чином закуплений товар потрапив до його покупців. Апелянт вважає безпідставним посилання суду на відсутність у ТОВ «Західзовнішторг» транспорту (в тому числі орендовано), зазначивши, що таку інформацію взято судом з акту Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 03.01.2013р. №13/22-6/31964982 «Про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Західзовнішторг» щодо підтвердження господарських відносин за період вересень-жовтень 2012 року», в той час як зустрічні звірки взагалі не є перевірками.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та дійшов висновку, що апеляційна не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №766 від 26.04.2013р., відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 26.04.2013р. по 30.04.2013р. державним податковим ревізором-інспектором відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Херсон зерно» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Західзовнішторг» у жовтні 2012 року, їх відображення у податковій звітності з податку на прибуток за період 2012 рік та з податку на додану вартість за період жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №2518/22.4/34369736 від 13 травня 2013 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 44423 грн., що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19 Декларації) на загальну суму 31690 грн., завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації) на суму 12733 грн. у жовтні 2012 року;

- п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2012 року у сумі 46644 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період позивач частину валових витрат та податкового кредиту сформував по господарських відносинах з ТОВ «Західзовнішторг» - від отримання транспортних послуг з перевезення пшениці. До перевірки не надано товарно-транспортних накладних, а акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять достатньої інформації щодо отриманої послуги, а саме: щодо місць навантаження, розвантаження пшениці, не визначено дані, на підставі чого встановлено вартість отриманих послуг. ДПІ у м.Херсоні отримано від Луцької ОДПІ акт від 03.01.2013р. №13/22-8/31964982 «Про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Західзовнішторг» щодо підтвердження господарських відносин за період вересень-жовтень 2012 року», яким встановлено, що ТОВ «Західзовнішторг» не знаходиться за юридичною адресою, не має транспортних засобів, а тому не могло надавати транспортні послуги; податковий кредит ТОВ «Західзовнішторг» не підтверджується первинними документами, проводилось лише документування господарських операцій без фактичного їх здійснення. У звязку з цим, ДПІ у м.Херсоні дійшла висновку, що ПП «Херсон зерно» безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на отримання послуг ТОВ «Західзовнішторг», які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

24 травня 2013 року, на підставі акту перевірки №2618/22.4/34369736 від 13.05.2013р., ДПІ у м.Херсоні прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0003752200, яким позивачу збільшила суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 58305 грн. (в т.ч. за основним платежем - 46644 грн., за штрафними санкціями - 11661 грн.);

- №0003762200, яким позивачу зменшила розмір відємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року на 12733 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком Херсонського окружного адміністративного суду про відсутність підстав для задоволення позову ПП «Херсон зерно» про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для правильного вирішення спору встановленню підлягав факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як зазначалось вище, у перевіряємий період ПП «Херсон Зерно» частину валових витрат та податкового кредиту сформувало по господарських відносинах з ТОВ «Західзовнішторг» щодо отримання транспортних послуг з перевезення пшениці.

На підтвердження товарності господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем надано податкові накладні №60 від 25.10.2012р., №61 від 26.10.2012р., №62 від 27.10.2012р., №63 від 29.10.2012р., №65 від 30.10.2012р., №64 від 31.10.2012р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000025 від 25.10.2012р., №ОУ-0000026 від 26.10.2012р., №ОУ-0000027 від 27.10.2012р., №ОУ-0000028 від 29.10.2012р., №ОУ-0000030 від 30.10.2012р. №ОУ-0000029 від 31.10.2012р.

Дослідивши зазначені документи колегія суддів погоджується з висновками податкового органу, зафіксованими в акті перевірки, що наданні позивачем акти здачі-прийняття робіт не містять вичерпної інформації щодо отриманих ПП «Херсон зерно» послуг від ТОВ «Західзовнішторг», зокрема, з них неможливо встановити місць навантаження, розвантаження пшениці, кілометраж, а також даних, на підставі чого встановлено вартість отриманих послуг.

Ні під час проведення перевірки, а ні суду першої та апеляційної інстанцій ПП «Херсон зерно» не надано товарно-транспортних накладних. Хоча товарно-транспортні накладні не є документами бухгалтерської звітності для позивача, але саме вони можуть підтвердити факт надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, чого у даній справі не встановлено.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта, що товарно-транспортні накладні було втрачено ТОВ «Західзовнішторг», оскільки зазначені доводи не підтверджено документально. Більше того, як правильно зазначив суд першої інстанції, транспортні накладні виписуються у чотирьох екземплярах, один з яких після здійснення перевезень повинен був надаватися ПП «Херсон зерно» як замовнику послуг.

В даному спорі апеляційний суд приймає до уваги встановлений актом перевірки факт відсутності у контрагента позивача ТОВ «Західзовнішторг» транспортних засобів, що унеможливлює фактичне виконання умов договору, укладеного з ПП «Херсон зерно».

Ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Варто зазначити, що у перевіряємий період основним видом діяльності ПП «Херсон зерно» був вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41), що, на думку колегії суддів, ставить під сумнів необхідність залучення ТОВ «Західзовнішторг» для перевезення придбаного у контрагентів-постачальників товару контрагентам-покупцям. Актом же Луцької ОДПІ від 03.01.2013р. №13/22-8/31964982 зафіксовано, що ТОВ «Західзовнішторг» фактично займалося оптовою торгівлею будівельними матеріалами (КВЕД 46.73).

Колегія суддів вважає, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши стосунки з особами, які штучно створювали документообіг з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту. Позивач є суб'єктом господарювання, повинен знати порядок складання і оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів, зобов'язаний вживати заходи запобігання будування схем ухилення від сплати податків за його участі.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Судова колегія вважає, що ПП «Херсон зерно» ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Надані податковому органу первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком Херсонського окружного адміністративного суду про непідтвердженість позивачем валових витрат та податкового кредиту належними первинними документами. А відтак, підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2013 року №0003752200 та №0003762200 немає.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Херсон зерно» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року за адміністративним позовом приватного підприємства «Херсон зерно» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2013 року №0003752200 та №0003762200 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Романішин В.Л.

ОСОБА_2