Постанова № 47076116, 15.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4246/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-Альпі» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-Альпі» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК-Альпі» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 №0005652201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у жовтні 2014 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БМК-Альпі» з питань взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Сорбіт» та ПП «Пром-Тех-Снаб» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами вищезазначеної перевірки складено акт від 31.10.2014 № 8063/26-51-22-01/37856624 (далі по тексту - акт перевірки), в якому зазначено, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за липень 2014 з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) на 94 412,66 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Сорбіт» (далі по тексту - контрагент позивача).

На підставі висновків викладених в акті перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 №0005652201.

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено фактичного виконання спірних операцій з контрагентом, у зв'язку з цим відсутні первинні документи юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутні правові підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу, зокрема, що взаємовідносини між ТОВ «БМК-Альпі» та ТОВ «Компанія «Сорбіт» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «БМК-Альпі» формує податковий кредит за допомогою ТОВ «Компанія «Сорбіт», яке має ознаки фіктивності, а фінансово-господарські взаємовідносини між зазначеними підприємствами не мають реального характеру.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «БМК-Альпі» (замовник) та ТОВ «Компанія «Сорбіт» укладено договір субпідряду № 520714 від 21.04.2014 за умовами якого, замовник доручає, а контрагент зобов'язується у порядку, строки та на умовах, передбачених цим договором, у точній відповідності до технічного завдання, своїми силами і засобами з використанням матеріалів замовника виконати роботи по реконструкції з розширенням і надбудовою нежитлової будівлі під офісно-торгові приміщення на земельній ділянці площею 1 640 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Зоологічна, 5/1, літера «А». Строк виконання - до 15.07.2014.

Також, між позивачем та його контрагентом було укладено ряд типових договорів підряду, зокрема, від 02.06.2014 №530714, від 06.06.2014 № 540714, від 21.06.2014 № 580714, від 26.06.2014 № 570714, від 11.07.2014 № 560714, які містяться в матеріалах справи та досліджені колегією суддів апеляційної інстанції в повному обсязі.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, сплати ПДВ у складі ціни за надані послуги з боку контрагента, останнім було надано позивачу відповідні первинні документи, а саме: акти виконаних робіт та податкові накладні.

Підставою для проведення зазначеної перевірки позивача став Акт від 02.09.2014 №2657/26-55-22-08/37723754 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сорбіт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, який надійшов на адресу відповідача від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Між тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2014 у справі №826/15849/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо складення акту від 02.09.2014 №2657/26-55-22-08/37723754 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сорбіт» та зобов'язано податковий орган вилучити з бази даних Податковий блок дані, які вносились за результатами складанні вищезазначеної звірки.

Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги висновки податкового органу зроблені на підставі акта від 02.09.2014 №2657/26-55-22-08/37723754 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сорбіт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, виходячи з наступного.

В даному випадку наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Крім того, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Разом з тим, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, як зазначено позивачем, на момент розгляду даної справи судом першої інстанції наявна велика кількість аналогічних судових рішень, які набрали законної сили, за участю контрагента ТОВ «Компанія «Сорбіт», якими встановлено реальність здійснення господарських операцій останнього.

Колегією суддів апеляційної інстанції досліджено виписані ТОВ «Компанія «Сорбіт» та передані ТОВ «БМК-Альпі» за липень 2014, який є спірним періодом в даній справі, податкові накладні, які містять всі реквізити визначені чинним законодавством, акти виконаних робіт та докази фотофіксації виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при досліджені факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про невідповідність первинних бухгалтерських документів позивача вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори укладений між останнім та його контрагентом, мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем, в якості доказів, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Згідно із п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України проходить до висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом першої інстанції встановлено, що первинні документи надані позивачем в якості доказів не містять жодної згадки про участь у виконанні робіт ТОВ «Компанія «Сорбіт», з огляду на зазначене колегією суддів апеляційної інстанції було зобов'язано позивача надати додаткові докази, а саме: договора укладені з замовниками будівельних робіт.

13.07.2015 на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення (вх.21719), в яких зазначено, що в перевіряємий період позивач співпрацював з наступними замовниками, а саме: ТОВ «Ант Інвест», ТОВ «Ерідон Буд», ТОВ «Людмила-Фарм» та ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (далі по тексту - замовники).

В якості додатків до зазначених письмових пояснень позивачем надано первинні документи та договори укладені з вищезазначеними замовниками, в яких зазначено, що ТОВ «БМК-Альпі» має право залучати третіх осіб, для виконання договорів, в якості субпідрядників. Зазначені додаткові пояснення містяться в матеріалах справи та досліджені колегією суддів апеляційної інстанції в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що договорами, з основними замовниками позивача, обумовлено, що ТОВ «БМК-Альпі» має право залучати третіх осіб для виконання укладених договорів, а тому, висновки суду першої інстанції щодо не зазначення у виконанні робіт ТОВ «Компанія «Сорбіт» не може бути підставою зменшення податкового кредиту позивача в розмірі 94 412,60 грн.

Отже, позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Аналіз наведених положень дає підстави колегія суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог чинного законодавства України.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства та обставини встановлені під час розгляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму 94 412,60 грн., оскільки зазначена сума підтверджена первинними документами та податковими накладними.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ «БМК-Альпі» задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-Альпі» - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК-Альпі» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві від 18.11.2014 №0005652201.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.