Постанова № 47076095, 16.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2149/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А.суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.за участю: представника позивачаОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паравоззз" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2014 №0022421701, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2014 №0022421701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено фактичну перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Паровоззз" законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Паровоззз" підпункту 168.1.1, 168.1.2 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 27.06.2014 №5180/1702/34343097 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2014 №0022421701, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18910,25 грн. у тому числі: 14720,20 грн. - основний платіж, 4190,05 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень на якого в силу приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, не надано заперечень на адміністративний позов, доводів позивача щодо належного декларування доходів найманих працівників не спростовано.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, судова колегія виходить з такого.

Відповідно до підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з вимогами підпунктів «а» та «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Відповідно до підпунктів «а», «б», «г» та «ґ» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України на осіб, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, покладено обов'язки: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків станом на час спірних правовідносин були затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку".

Так, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, що працюють, з обов'язковим заповненням їхніх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) - однією порцією. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції. Строк подання останньої порції не повинен перевищувати встановленого строку подання податкового розрахунку. Аркуші окремого податкового розрахунку зшиваються.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві надійшов лист від Держаної служби боротьби з економічною злочинністю Дарницького РУ ГУ МВС України від 18.06.2014 щодо можливих фактів порушень трудового законодавства та виплати заробітної плати в конвертах працівникам на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Паровоззз".

Під час проведення фактичної перевірки ТОВ «Паровоззз» за адресою: м. Київ, вул. Декабристів, 3, встановлено факт використання праці 5 неоформлених працівників, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, при цьому їм виплачувалася заробітна плата, проте, не утримувався та не перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що є обов'язком позивача як податкового агента, у зв'язку із чим відповідач прийшов до висновку про порушення платником вимог підпункту 168.1.1, 168.1.2 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Позивач, з яким погодився суд першої інстанції, зазначив про безпідставність таких висновків контролюючого органу, на підтвердження власних доводів щодо офіційного працевлаштування вказаних вище осіб надав суду першої інстанції аналогічні за змістом цивільно-правові угоди від 23.12.2013 №1 (стосовно працевлаштування ОСОБА_7), від 23.12.2014 №2 (стосовно працевлаштування ОСОБА_8), від 23.12.2014 №3 (стосовно працевлаштування ОСОБА_9.), від 20.01.2014 №4 (стосовно працевлаштування ОСОБА_6.) та від 01.05.2014 №5 (стосовно працевлаштування ОСОБА_10.).

За змістом названих договорів замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботу офіціанта (за цивільно-правовою угодою № 5 - бармена), а саме обслуговування клієнтів (п. 1.1 договорів). Згідно з п. 1.3 зазначених договорів замовник зобов'язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану виконавцем роботу. При цьому, за змістом п. 2.1 договорів підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт виконавцем є підписаний акт приймання виконаних робіт на об'єкті. Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договорів за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду 10 грн./год. Виплата винагороди виконавцеві замовником здійснюється один раз за весь термін не пізніше 10 банківських днів після підписання акта приймання виконаних робіт.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що до перевірки вказаних вище цивільно-правових угод позивачем надано не було, хоча зі змісту акта перевірки вбачається, що інші документи - пояснення працівників та головного бухгалтера ТОВ «Паровоззз», накази на прийняття та звільнення працівників, відомість про виплату заробітної плати за період 2012-2014 рр.; штатний розпис на 2012-2014 рр., копії податкового розрахунку сум доходу (1-ДФ) за період 2012-2014 рр., відомість розрахунку заробітної плати - позивач до перевірки надав.

Відповідно до пункту 44.6 статті 46 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок платника надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів.

В контексті спірних правовідносин, до таких документів належать також ті, на підставі яких позивач здійснював нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, в тому числі, зазначені вище цивільно-правові угоди та складені і підписані на виконання пункту 2.1 цих угод акти приймання виконаних робіт із зазначенням сум виплачених на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач надавав до перевірки податковому органові документи, на підставі яких ним повинна була складатися звітність щодо нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб стосовно зазначених працівників, зокрема копії договорів та актів приймання виконаних робіт, таким чином, враховуючи положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

За таких обставин, колегія суддів не може прийняти до уваги надані позивачем цивільно-правові-угоди із вказаними вище працівниками як підтвердження тієї обставини, що на час проведення перевірки вони були офіційно працевлаштовані у ТОВ «Паровоззз».

Також, викликають сумнів доводи позивача, що зазначені документи не було надано контролюючому органові у зв'язку із тим, що вони знаходилися у сейфі директора ТОВ «Паровоззз» ОСОБА_5, який на момент перевірки перебував у відпустці (з 16.06.2014 по 14.07.2014), що підтверджується копією наказу №14/07-о від 02.06.2014 та копією його закордонного паспорта, в якому наявні відомості про перебування останнього за кордоном у період з 16.06.2014 по 11.07.2014.

Водночас, існування обставин, які об'єктивно унеможливили надання вказаних цивільно-правових угод контролюючому органові під час перевірки, як і факт їх існування на момент її проведення, викликають сумнів, оскільки жодним належним і допустимим у розумінні положень статті 70 КАС України доказом не доведені.

З цього приводу, колегія суддів звертає увагу, що до перевірки, як вбачається з акта, були надані: пояснення працівників та головного бухгалтера ТОВ «Паровоззз», накази на прийняття та звільнення працівників, відомість про виплату заробітної плати за період 2012-2014 рр.; штатний розпис на 2012-2014 рр., копії податкового розрахунку сум доходу (1-ДФ) за період 2012-2014 рр., відомість розрахунку заробітної плати.

Поряд з цим, з акта перевірки вбачається, що її проведено у присутності головного бухгалтера ТОВ «Паровоззз» ОСОБА_11 і будь-яких зауважень або заперечень до акта не зазначено, так само не зазначено про існування цивільно-правових угод із ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Колегія суддів критично оцінює посилання позивача на положення пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, за правилами першого та другого абзаців якого у разі, якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

В матеріалах відсутні докази на підтвердження того, що посадова особа контролюючого органу, яка здійснювала перевірку, відмовилася від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2014 позивачем подано заперечення на акт фактичної перевірки від 27.06.2014 №5180/1702/34343097, проте, відповідач листом від 17.07.2014 № 6573/10/26-51-17-02-25 повідомив, що їх залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку подачі заперечень.

З приводу посилань позивача на те, що директор ТОВ «Паровоззз» ОСОБА_5 перебував у період з 16.06.2014 по 14.07.2014 у відпустці, тому об'єктивно не міг надіслати відповідних документів вчасно, при цьому, згідно з наказом від 02.06.2014 № 14/7-о усю відповідальність за ведення справ на підприємстві в цей період залишив за собою, апеляційний суд зазначає, що незабезпечення наявності у ТОВ «Паровоззз» відповідальної особи у період відпустки директора, в тому числі під час проведення перевірки, не впливає на правові наслідки пропуску встановленого законом строку подання документів, що підтверджують показники, відображені у звітності, та не може вважатися поважною причиною, яка унеможливила надання пояснень з приводу предмету перевірки, оскільки є особистим рішенням зазначеної посадової особи позивача.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в силу п. 2.1 вказаних вище цивільно-правових угод, сторонами повинні були складатися акти виконаних робіт, які, відповідно до п.2.3, є підставою для виплати виконавцю винагороди. Обставини щодо виплати виконавцям заробітної плати сторонами не оспорюються, водночас актів приймання виконаних робіт, позивачем не надано як до перевірки, так і суду першої та апеляційної інстанцій, будь-які докази на підтвердження того, що такі акти взагалі складалися у матеріалах справи відсутні, тому колегія суддів критично оцінює доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, що податковий розрахунок по особам, які працювали за цивільно-правовими угодами, подано до контролюючого органу по факту складання відповідного акту.

Також, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури проведення перевірки з огляду на відсутність під час її проведення директора ТОВ «Паровоззз», при цьому, присутність головного бухгалтера при перевірці є недостатньою з огляду на те, що вона не стосувалася розрахункових операцій товариства.

Згідно з пунктами 80.5, 80.7 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 80.10 статті 80 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;копії наказу про проведення перевірки;службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з другим абзацом пункту 81.1 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

За таких обставин, судова колегія звертає увагу, що мав місце факт допуску службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Як визначив Верховний Суд України, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні податкової перевірки.

Відповідно до викладеного, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Тому посилання позивача не недотримання процедури перевірки в ході її проведення, як підставу для визнання неправомірним прийнятого відповідачем рішення, апеляційний суд відхиляє.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не спростовано встановлених під час перевірки обставин використання позивачем праці 5 неоформлених працівників, яким виплачувалася заробітна плата, проте не утримувався та не перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що є обов'язком позивача як податкового агента.

Поряд з іншим, апеляційний суд відхиляє послання позивача на ту обставину, що згідно з квитанцією №2, ТОВ "Паровоззз" 07.10.2014 подано до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2014 року, яким визначено розмір утриманого податку із суми доходу найманих працівників(у тому числі по особам - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.).

Вказаний розрахунок подано позивачем після прийняття контролюючим органом оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення, а доводи платника, що податковий розрахунок по особам, які працювали за цивільно-правовими угодами, подано до контролюючого органу по факту складання відповідного акту, судова колегія оцінює критично, оскільки жодного акту позивач як суду першої, так і суду апеляційної інстанції не надав і обставин, які унеможливили його надання не навів, хоча в силу положень частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, тому такі доводи апеляційний суд визнає необґрунтованими з огляду на їх непідтвердженість належними і допустимими доказами.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем надано розрахунок доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку лише за 3 квартал 2014 року, в той же час, зі змісту цивільно правових угод, на які посилається позивач, вбачається, що для цивільно правових угод №№ 1-3 термін їх дії, згідно з п. 8.1, визначено з 01.01.2014 по 29.08.2014, а для угод № 4 та № 5 - з 03.02.2014 по 29.08.2014 та з 15.05.2014 по 29.08.2014 відповідно. Акти приймання виконаних робіт позивачем не надано.

Необґрунтованими також є посилання позивача на постанови Дарницького районного суду міста Києва від 11.08.2014 (справа № 753/13374/14-п) та від 09.12.2014 (справа № 753/21336/14-п), відповідно до яких закрито провадження у адміністративних справах про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ «Паровоззз» ОСОБА_5 та головного бухгалтера названого товариства ОСОБА_11 у зв'язку із відсутністю в їх діях адміністративних правопорушень.

Колегія звертає увагу, що у вказаних постановах не надавалася правова оцінка висновкам контролюючого органу, викладеним у акті фактичної перевірки ТОВ "Паровоззз" від 27.06.2014 №5180/1702/34343097, а тому вказані рішення не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у даній справі рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на підставі зазначеного акта.

Оцінивши наведені докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем не спростовано встановлених відповідачем під час фактичної перевірки ТОВ «Паровоззз» за адресою: м. Київ, вул. Декабристів, 3, обставин використання праці 5 неоформлених, на той момент, працівників, яким виплачувалася заробітна плата, проте не утримувався та не перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що є обов'язком позивача як податкового агента, у зв'язку із чим висновки відповідача про порушення платником вимог підпункту 168.1.1, 168.1.2 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України є обгрунтованими.

Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що оскаржуване у даній справі рішення контролюючого органу прийнято відповідачем правомірно, за наявності для цього законних підстав, відтак, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, а висновок суду першої інстанції про їх наявність є помилковим.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом першої інстанції всупереч вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, оскільки ухвалена судом з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паравоззз" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2014 №0022421701 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року - скасувати.

Ухвалити постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Паравоззз" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Повний текст постанови виготовлено 21 липня 2015 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.