Ухвала суду № 47076055, 21.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2015 рокусправа № 808/6888/14(ДО/808/459/14)

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі № 808/6888/14 (ДО/808/459/14) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними (скасування) рішень, визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулась до суду з позовом до ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області (далі по тексту відповідач), в якому просила визнати недійсним (скасувати) рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2014 року № 0000671703/5211/10/05-15-17-03 на суму 8352 грн.; визнати недійсним (скасувати) рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску від 18.03.2014 року № 0000431703/5187/10/05-15-17-03 на загальну суму 8767,93 грн.; визнати недійсним (скасувати) податкове повідомлення-рішення форма «Р» з податку на доходи фізичних осіб від 18.03.2014 року № 0000661703/5189/10/05-15-17-03 на загальну суму 4037,36 грн.; визнати недійсним (скасувати) податкове повідомлення-рішення форма «Р» з податку на додану вартість від 18.03.2014 року № 0000651703/5188/10/05-15-17-03 на загальну суму 73251,00 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 у частині оскарження рішення про застосування фінансових санкцій від 18.03.2014 року № 0000671703/5211/10/05-15-17-03, залишений без розгляду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2015 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області від 18.03.2014 року № 0000651703/5188/10/05-15-17-03.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову у частині задоволених позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що позивачем порушено порядок формування податкового кредиту з ПДВ. Визначальним фактором для формування податкового кредиту субєктами господарювання є придбання основних фондів, використання придбаного майна у власній господарській діяльності, використання як основного фонду. Апелянт вказував, що придбаний позивачем легковий автомобіль знаходиться у приватній власності громадянки ОСОБА_1, зареєстрований у ВРЕР м. Краматорська як за громадянкою України, однак включений до податкового кредиту фізичної особи підприємця. Включення витрат на придбання легкового автомобіля ФОП ОСОБА_1 є не правомірним з огляду на те, що такий автомобіль не використовувався позивачем у здійсненні власної господарської діяльності, відсутні документально підтвердженні витрати використання автомобіля ФОП. Апелянт вказував, що придбаний легковий автомобіль не зареєстрований на фізичну особу підприємця ОСОБА_1 Апелянт зазначив, що в ході перевірки було виявлено здійснення транспортних перевезень засобами постачальників товарів та орендованим транспортом, інших легкових автомобілів, а не придбаним автомобілем на підставі якого сформовано показник податкового кредиту.

Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подала ФОП ОСОБА_1 в якій просила скасувати постанову у частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, викладені висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції невірно визначив, що на час декларування ФОП ОСОБА_1 витрат повязаних з отриманням доходів та здійсненням видатків діяла норма, яка відносить здійсненні витрати по придбанню ліцензії та оплаті відсотків за кредитом не до операційних витрат а інших витрат. Нормами ПК України не заборонено включення витрат на сплату відсотків за кредитом та витрати на придбання ліцензії до складу валових витрат. До переліку витрат фізичних осіб підприємців належать документально підтвердженні витрати, що включаються до витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають у собі собівартість та інші витрати, натомість до собівартості входять всі витрати по виконанню робіт , наданні послуг, витрати здійсненні по реалізації товарі, до інших витрат входять всі інші здійсненні витрати повязані з господарською діяльністю, до таких слід відносити придбання ліцензії та відсотки по кредиту, оскільки вони мають відношення до здійснення фізичною особою підприємцем своєї діяльності та повязані з використанням певних предметів у торгівлі. Реалізації алкогольних напоїв, якою займається позивач, забороняється без наявності необхідної ліцензії, а отже витрати на придбання ліцензії слід відносити до витрат на придбання спеціального дозволу. Апелянт вказував, що до переліку витрат належать всі документально підтвердженні витрати повязані з отриманням доходів. ФОП ОСОБА_1 вказувала, що донарахована сума єдиного внеску знаходиться у залежності від донарахованої суми податку на доходи фізичної особи, зважаючи на те, що позивач визначила базу оподаткування вірно, без її заниження тому нарахований єдиний внесок на доходи фізичних осіб підприємців підлягає скасуванню.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги в межах їх доводів не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що річний податок на доходи фізичних осіб визначений позивачем на підставі документально підтверджених видатків та доходів. Суд першої інстанції зазначав, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця. Дійшов висновку, що на момент декларування позивачем результатів господарської діяльності за 2011 рік та у 2012 році, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належали документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності, тому позивачем помилково включено до витрат операційної діяльності витрати на придбання ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, витрати на погашення суми сплачених відсотків за користування креди том по договору кредитної лінії, передбачено, що такі витрати не включаються до витрат операційної діяльності. Суд першої інстанції вказував, що сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб-підприємців та сума штрафної санкції визначені відповідачем вірно, з огляду на доведеність невірного декларування позивачем за 2011 та 2012 роки показників витрат, що впливають на визначення суми чистого прибутку. Визначено, що ФОП ОСОБА_2 порушено вимоги п.138.1 ст.138, пунктів 177.2, 177.4 ст.177 ПК України, відповідно, занижена база нарахування єдиного внеску, встановлена п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми єдиного внеску. Суд першої інстанції вказував, що нарахована штрафна санкція за своєчасну несплату або своєчасне не нарахування єдиного внеску є правомірною, з огляду на те, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за кожний повний або неповний звітний період. Відносно визначеного розміру податкового кредиту, що повязано з включенням до документально підтверджених витрат придбання легкового автомобіля,суд першої інстанції вказував, що позивач будучи фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування є суб'єктом господарювання яка реалізує свою господарську компетенцію на основі права власності, право власності на автомобіль Hyundai Santa Fe (12my) 7m 22 CRD Impress AT відповідач не оспорює. Норми ПК України, не містять у собі прямих заборон до формування податкового кредиту фізичними особами-підприємцями, як субєктами господарської діяльності при придбанні ними автотранспортних засобів. Не встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.193.1 ст.193 ПК України при включенні до складу податкового кредиту вартість придбання легкового автомобіля Santa Fe (12my) 7m 22 CRD Impress AT.

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області з 03.02.2014 року по 20.02.2014 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2011 року 31.12.2013 року, щодо дотримання законодавства відносно укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки 27.02.2014 року складено акт № 225/05-15-17-03-2737413542. Згідно висновків перевірки викладених у акті - ФОП ОСОБА_1 порушено п.177.10 ст.177 ПК України, а саме, у періоді з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, облік доходів та витрат у книзі обліку доходів вівся неналежним чином, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку; порушено п.138.1 ст.138, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПК України, а саме, до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2011 рік, 2012 рік, за 2013 рік включені перекручені дані про суми витрат, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, належного до сплати до бюджету всього на суму 3979,89 грн.; встановлено порушення п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижена база нарахування єдиного внеску всього на загальну суму 26945,93 грн.; встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.193.1 ст.193 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 49025 грн. Підставою для визначення таких висновків на думку податкового органу є невірне включення сум по придбаному легковому автомобілю до складу податкового кредиту, відсутність обєктів оподаткування.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області 18.03.2014 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000661703/5189/10/05-15-17-03, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 4037,36 грн., з яких 3229,89 грн. за основним платежем, та 807,47 грн. сума штрафних санкцій; № 0000651703/5188/10/05-15-17-03, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 73251,00 грн., з яких 48834,00 грн. за основним платежем, та 24417,00 грн. сума штрафних санкцій.

Також, 18.03.2014 року ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області на підставі висновків акту перевірки було винесено рішення № 0000431703/5187/10/05-15-17-03 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким ФОП ОСОБА_1 донараховано 8032,21 грн. єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції у розмірі 735,72 грн.

Встановлено, що ФОП ОСОБА_2 подано до ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області декларацію про доходи за 2011 рік, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік. При розрахунку податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб позивач, як фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування до складу витрат віднесла витрати, поне сені при придбанні ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту) та роздрібної торгівлі тютюновими виробами у 2011 році у сумі 7774,73 грн. та у 2012 році у сумі 9999,96 грн.

ФОП ОСОБА_2 подано до ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області податкові декларації про майновий стан і доходи за 2012, 2013 роки. При розрахунку податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб позивач, як фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування до складу витрат віднесла витрати на погашення суми сплачених відсотків за користування креди том по договору кредитної лінії №2/2012 від 31.07.2012: у 2012 році у сумі 2706,99 грн., у 2013 році у сумі 6464,25 грн.

Відповідно до п.п. 177.1 177.3 ст.177 ПК України (у редакції, чинній на момент оподаткування спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. «ж» пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються: інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: ж) витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, у тому числі витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Позивачем помилково включено до витрат операційної діяльності витрати на придбання ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту) та роздрібної торгівлі тютюновими виробами у 2011 році у сумі 7774,73 грн. та у 2012 році у сумі 9999,96 грн. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця, з огляду на те, що витрати ФОП ОСОБА_1 були завищені у звязку з врахуванням у операційних витратах витрати на придбання ліцензії, суму чистого оподаткованого доходу слід збільшити на суму завищеного видатку.

Згідно пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Виходячи з аналізу вищевказаної норми, ФОП ОСОБА_1 помилково включила до витрат операційної діяльності витрати на погашення суми сплачених відсотків за користування креди том по договору кредитної лінії №2/2012 від 31.07.2012: у 2012 році у сумі 2706,99 грн., у 2013 році у сумі 6464,25 грн. При включені до складу операційних витрат, позивачем за 2012 2013 роки суму відсотків за користування кредитом, було завищено суму витрат, оскільки відсотки за кревним договором слід відносити до інших витрат а не операційних. З огляду на завищення витрат, невірно відображено суму чистого оподаткованого доходу, яка підлягає збільшенню з огляду на виявлений недолік декларування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Сума, з якої податкова інспекція визначає розмір єдиного внеску як з чистого оподаткованого доходу є сумою прибутку збільшеною після виявлення завищених витрат. Єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. З огляду на донарахований ФОП ОСОБА_1 податок на дохід фізичних осіб, збільшенню підлягає сума єдиного внеску. Орган доходів і зборів, у даному випадку ДПІ м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області, вправі застосовувати до субєктів господарювання штрафні санкції за порушення порядку нарахування або своєчасне не нарахування сум єдиного внеску.

Матеріалами справи встановлено, що 15.05.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Алекс Схід» (продавець) було укладено договір №120515 купівлі автомобіля, за договором продавець передав у власність позивача легковий автомобіль Hyundai Santa Fe (12mу) 7m 22 CRD Impress AT, покупець прийняв товар та оплатив його. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Алекс Схід» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами продажу автомобіля ТОВ «Алекс Схід» видало ФОП ОСОБА_1 податкові накладні від 24.05.2012 №188/2, від 15.05.2012 №102/2, від 25.05.2012 №198/2, від 05.06.2012 №23/2, від 07.06.2012 №39/2, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. ФОП ОСОБА_1 здійснила сплату за отриманий легковий автомобіль відповідно до платіжних доручень.

Встановлено, що ДПІ м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області не заперечує проти реальності отримання у власність ОСОБА_1 легкового автомобілю Santa Fe (12mу) 7m 22 CRD Impress AT, спірним є питання щодо використання його у господарській діяльності позивача.

Вказаний легковий автомобіль Hyundai Santa Fe (12mу) 7m 22 CRD Impress AT зареєстрований ВРЕР м.Краматорська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області за громадянкою ОСОБА_1

ФОП ОСОБА_1 є підприємцем, що здійснює купівлю продаж продуктів харчування, напоїв, алкогольних напоїв, друкованих видань. У своїй господарській діяльності використовує автомобільний транспорт для перевезення придбаного товару. В матеріалах наявні подорожні листі службового легкового автомобіля, документи щодо списання пального на автомобіль Hyundai Santa Fe (12my) 7m 22 CRD Impress AT, інвентарна картку обліку основних засобів (форми №ОЗ-6) на вказаний автотранспортний засіб, наказ про введення цього автотранспортного засобу в експлуатацію від 08.06.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль Hyundai Santa Fe (12mу) 7m 22 CRD Impress AT придбаний ФОП ОСОБА_1 для здійснення власної господарської діяльності, для використання у торгових операціях. Власником автомобілю є ОСОБА_1, яка одночасно є фізичною особою підприємцем.

Законодавством передбачене реєстрування транспортних засобів або на юридичних осіб або на фізичних осіб. Не передбачається реєстрування автомобілів на фізичних осіб підприємців.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Згідно п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

З огляду на те, що володільцем легкового автомобіля є ОСОБА_1, яка зареєстрована фізичною особою підприємцем, використовує автомобіль у діяльності фізичної особи підприємця, тому автомобіль Hyundai Santa Fe (12mу) 7m 22 CRD Impress AT слід розглядати як основний актив позивача, його придбання для діяльності ФОП ОСОБА_1

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. З огляду на отримані належним чином оформлені податкові накладні видані саме як ФОП, позивачем правильно віднесено суму придбання автомобіля до складу податкового кредиту за визначений період.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 18.03.2014 року № 0000651703/5188/10/05-15-17-03.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі № 808/6888/14 (ДО/808/459/14) залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.М. Лукманова

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:Т.С. Прокопчук