Постанова № 47076040, 16.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4625/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кобаля М.І.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробетон» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробетон» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №135426552201 від 30.09.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробетон» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві, в якому просили скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2014 року №135426552201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 року та ухвалити нову, якою позов задовольнити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві в період з 31.07.2014 по 20.08.2014 була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробетон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт № 809/26-55-22-01/34288102 від 28.08.2014, де зазначено встановлені під час перевірки порушення податкового законодавства, зокрема, встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму податку на додану вартість 1266667 грн., в т.ч. по періодах: в квітні 2013 року на загальну суму 766667 грн., в липні 2013 року на загальну суму 500000 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 135426552201 від 30.09.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 583 334,00 грн. у тому числі за основним платежем - 1266667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 316667,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 135426552201 від 30.09.2014, а скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробетон» - без задоволення.

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, порушив вимоги чинного законодавства України, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва за захистом свої справ, свобод та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів реальності операцій й використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, а тому Окружний адміністративний суд міста Києва погодився з висновками контролюючого органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та, як наслідок, правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 30.09.2014 року №135426552201.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в суді апеляційної інстанції, позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Сістем Енерджи Нью» за договором підряду № 18/02-2013-Є від 18.02.2013.

За умовами даного договору підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати будівельно-монтажні роботи, а саме: ремонт бетонних розвантажувальних майданчиків та ремонт бетонних підлог в установлені даним договором строки на об'єкті: «Логістичний комплекс», розташованого за адресою: Київська область, Броварський район, Калинівська селищна рада, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані підрядником належної якості роботи на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: акти виконаних робіт за квітень 2013 року та вересень 2013 року; податкові накладні від 25.04.2013 № 305 (сума 4600000,00 грн., ПДВ - 766666,67 грн.) та від 01.07.2013 № 1 (сума 3000000,00 грн., ПДВ - 500000,00 грн.); банківські виписки за 02.04.2013 та 01.07.2013; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 01.01.2013 - 13.03.2015 та картку рахунку 631 за 01.01.2013 - 13.03.2015; загальні журнали робіт (додаток В до ДБН А.3.1-5-2009) з актами на закриття скритих робіт, сертифікатами відповідності і якості, технічними рішеннями та наряд-завданнями.

Отже, колегією суддів встановлено, що первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Так, з акту перевірки від 28.08.2014 №809/26-55-22-01/34288102 вбачається, що доказовою базою порушення Позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сістем Енерджи Нью» є висновки, які містяться в акті ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києва від 04.07.2014 №531/26-57-22-04-10/38441999 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сістем Енерджи Нью» (код ЄДРПОУ 38441999) щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01.12.2012 по 31.12.2013».

Тобто висновки акту, за результатами якого Відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення, фактично повністю переписані відповідачем з вищевказаного акту про неможливість проведення зустрічної звірки без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, реальності та товарності фактично здійснених операцій сторонами, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Колегія суддів зауважує, що суб'єкт господарювання не несе відповідальність за можливу протиправну податкову поведінку свого контрагента, а тому посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача колегія суддів розцінює критично та до уваги не приймає.

При цьому, позивачем було надано до матеріалів справи ряд доказів, які зазначені вище, що підтверджують доктрину «Ділова мета» та «Реальність господарської операції», зокрема завірені належним чином копії документи, що підтверджують законність та фактичне виконання робіт TOB «Сістем Енерджи Нью» як підрядником робіт на об'єкті «Логістичний комплекс», що знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, Калинівська селищна рада, який належить TOB «Євробетон».

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції зазначено про відсутність в матеріалах справи доказів, що ТОВ «Євробетон» володіє/користується об'єктом - «Логістичний комплекс», розташованим за адресою: Київська область, Броварський район, Калинівська селищна рада, а, відтак, суду не доведено причетність позивача до даної будівлі.

З таким твердженням суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погодитися не може, оскільки в матеріалах справи наявні докази (надані до суду першої інстанції), які підтверджують право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробетон» на «Логістичний комплекс», що розташований за адресою: Київська область, Броварський район, Калинівська селищна рада, а саме: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.08.2012 року та Витяг про Державну реєстрацію прав від 27.08.2012 року №35291598 (том 1, а. с. 219-222).

Крім того, судова колегія зауважує, що відсутність у позивача акту приймання-передачі підготовленого згідно ДБН України та СНІП будівельного майданчику, наказу про призначення відповідальних осіб на будівельному майданчику, довіреностей та інших документів, наявність яких на думку суду дають право позивачу формувати податковий кредит за результатами операцій з TOB «Сістем Енерджи Нью», спростовується тим, що жоден нормативно правовий акт України, в тому числі і Податковий кодекс України, не ставить в залежність права платника податку на формування податкового кредиту від наявності в тому числі і документів, про які зазначено судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що ані в квітні 2013 року, ані в вересні 2013 року, будівельний майданчик по Акту приймання-передачі не передавався, оскільки будівництво TOB «ЄВРОБЕТОН» було розпочато ще задовго до виконання робіт TOB «Сістем Енерджи Нью» та було закінчено ще в 2012 році, а тому такий акт ні в квітні 2013 року, ні в вересні 2013 року не підписувалися.

З аналогічних підстав не видавалися накази про призначення відповідальних осіб на будівельному майданчику, а також не видавалися довіреності на уповноважених осіб.

Також, позивачем не здійснювалася поставка будівельних матеріалів на будівельний майданчик, а всі роботи з будівництва TOB «Сістем Енерджи Нью» виконувало з власних матеріалів та використовуючи власне обладнання (механізми).

Проаналізувавши вищевикладене в сукупності судова колегія дійшла висновку, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційною інстанцією, які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, а тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 року прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробетон» на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2015 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробетон» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2014 року №135426552201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробетон» судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги в розмірі 2923 грн. 20 коп. (дві тисячі дев'ятсот двадцять три гривні двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

М.І. Кобаль

(Повний текст Постанови виготовлений 21 липня 2015 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кобаль М.І.