Постанова № 47076032, 02.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2015 рокусправа № 804/10884/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АТЕМ ПЛЮС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АТЕМ ПЛЮС до Головного управління ОСОБА_3 у Дніпропетровській області Міністерства доходів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АТЕМ ПЛЮС звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ОСОБА_3 у Дніпропетровській області Міністерства доходів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до Правила визначення країни походження товарів діють стосовно товарів, що походять з держав - учасниць Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року і знаходяться в торговельному обігу між цими державами, до яких застосовується торговельний режим, передбачений Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, та керуючись ст. 281 МКУ допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Так, спираючись на підпункт в пункту 5.1 розділу 5 відповідач робить висновок про порушення позивачем умов надання режиму вільної торгівлі та відсутність підстав для застосування пільги із сплати ввізного мита, так як товар переміщувався по території третіх країн. Розділ 5 Правил окрім підпункту в пункту 5.1 має ще три пункти 5.2, 5.3, 5.4, згідно з якими до товарів може застосовуватися режим вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди за умови одержання належного посвідчення про їхнє походження надання сертифіката форми СТ-1, що підтверджує країну походження товарів, навіть за відсутності деяких інших документів. Товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також якщо товар: не залишає територій держав учасниць Угоди, за винятком випадків, коли товар знаходиться або переміщується територіями третіх країн під митним контролем, документально підтвердженим митними органами країн, через території яких здійснюється доставка товару. При цьому товар повинен, бути в незмінному стані й над ним не повинні проводитися будь-які операції, за винятком операцій із забезпечення схоронності й перевантаження товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року позов залишено без задоволення.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що при застосуванні преференції (звільненні) у сплату ввізного мита, TOB ATEM ПЛЮС було порушено умови надання режиму вільної торгівлі, затверджені пп. в) ч. 5.1. Правил визначення країни походження товарів Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АТЕМ ПЛЮС) подано апеляційну скаргу, згідно якої позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що на момент митного оформлення товару всі документи були в наявності, належним чином оформленні, не містили виправлень та були надані до митного оформлення. Крім того, вказує на те, що товар лише переміщувався на території третьої країни (Туреччини) під митним контролем, при цьому товар залишався в незмінному стані й над ним не проводились будь-які операції, за винятком операцій із забезпечення схоронності й перевантаження товару, що дозволяється умовами Угодами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка стану дотримання законодавства України TOB ATEM ПЛЮС при митному оформленні товару за митними деклараціями № 110030000/2013/000008 (дата митного оформлення 04.01.2013 року), № 110030000/2014/000096 (дата митного оформлення 24.01.2014 року). За результатами перевірки стану дотримання платником податків вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів встановлені наступні порушення законодавства України: ч. 1 ст. 281, ч. 1 ст.295 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, в результаті чого занижено суму належних до сплати митних платежів, а саме: ввізного мита за митними деклараціями № 110030000/2013/000008, № 110030000/2014/000096; ч. 1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, ч. 1 ст.295 Митного кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість при ввезенні за митними деклараціями № 110030000/2013/000008, № 110030000/2014/000096. За результатами складено Акт № Н14/14/31687564 від 02.07.2014 року. на підставі акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 17.07.2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено ТОВ ATEM ПЛЮС суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 3709,99 грн. (2967,99 грн. - за основним платежем та 742,00 грн. - за штрафними санкціями) та від 17.07.2014 року № НОМЕР_2, яким збільшено ТОВ ATEM ПЛЮС суму ввізного мита на товари, що ввозяться субєктами підприємницької діяльності на суму 18549,94 ти. (14839,95 грн. - за основним платежем та 3709,99 грн. - за штрафними санкціями).

Натомість з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову колегія суддів апеляційної інстанції погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2014 року між ТОВ АТЕМ ПЛЮС та ТОВ "Деловой центр "Абразивы" (Росія) було укладено договір Поставки № 14-01/03 та 04.03.2014 року укладена додаткова Угода № 1 до даного договору. На виконання умов даного договору сторонами була підписна Специфікація № 1 від 10.01.2014 року якою сторони визначили перелік товару, що мав бути поставлений ТОВ АТЕМ ПЛЮС. Зазначений в даній специфікації товар був поставлений ТОВ АТЕМ ПЛЮС, що підтверджується митною декларацією № 110030000/2014/000096 від 24.01.2014 року, рахунком-фактурою № 20 від 17.01.2014 року, сертифікатом походження товару СТ-1 RUUA НОМЕР_3 № 2989655 від 20.01.2014 року та авіаційною вантажною накладною (Air Waybill) № 235-1910 1423.

Також, 01.08.2012 року між ТОВ АТЕМ ПЛЮС та ТОВ "Деловой центр "Абразивы" (Росія) було укладено договір Поставки № 12-08/01 та 27.12.2012 року укладена додаткова Угода № 1 до даного договору. На виконання умов даного договору сторонами була підписна Специфікація № 4 від 14.11.2012 року якою сторони визначили перелік товару, що мав бути поставлений ТОВ АТЕМ ПЛЮС. Зазначений в даній специфікації товар був поставлений ТОВ АТЕМ ПЛЮС, що підтверджується митною декларацією № 110030000/2013/000008 від 04.01.2013 року, рахунком-фактурою № 1796 від 27.12.2012 року, сертифікатом походження товару СТ-1 RUUA НОМЕР_4 № 2781766 від 27.12.2012 року та авіаційною вантажною накладною (Air Waybill) № 235-1858 9756.

Зазначений в даній специфікації товар був поставлений Позивачу, що підтверджується митною екларацією № 110030000/2014/000096 від 24.01.2014 року, рахунком-фактурою № 20 від 17.01.2014 року, гртифікатом походження товару СТ-1 RUUA 41.15000051 № 2989655 від 20.01.2014 року та авіаційною антажною накладною (Air Waybill) № 235-1910 1423.

На момент митного оформлення товару всі перелічені в таблиці оригінали документів були в наявності, належним чином оформлені, не містили виправлень та підчисток та були надані до митного оформлення, про що свідчать записи в графі 44 ВМД.

При митному оформлені вказаного товару TOB «Атем плюс» використало преференцію (пільгу) зі сплати ввізного мита як для товарів, що ввозяться згідно з міжурядовою угодою про вільну торгівлю.

Відповідно до авіаційних вантажних накладних вказаний товар під час доставки авіаційним транспортом з Росії до України переміщувався територією третьої країни - Республіки Туреччина, де відправник/експортер (вантажовідправник): TOB "Деловой центр "Абразивы" (Росія), Одержувач вантажотримувач): TOB "ATEM ПЛЮС" (Україна).

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Митним кодексом України (далі по тексту - МК України) та Правилами визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, затверджених ОСОБА_4 ОСОБА_5 Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, ратифікованих Законом України від 06.07.2011 p. N 3592-VI (далі - Правила).

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товару обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного і органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою визначених цим Кодексом.

Положеннями ст. 355 Митного кодексу України врегульовано перелік документів та відомостей, обхідних для митного контролю.

Так, під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи і відомості:

1. При перевезенні автомобільним транспортом:

а)документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію національну належність);

б)транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);

в)визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);

г)комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;

ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;

д)найменування товарів; , ,

е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів. :.

Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний;кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних і технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.

Під час митного оформлення позивачем, що й не оспорювалося відповідачем під час судового розгляду справи, на виконання вищезазначених норм позивачем поданий повний пакет документів та відомостей, необхідних для митного контролю, в тому числі, й документ, що підтверджує країну походження товару, а саме оригінал Сертифікату про походження товару.

Відповідно до п. 1 ст. 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Згідно п. 7 ст. 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_4 Україну

Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках міжнародних угод про вільну торгівлю визначено положеннями, Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 р. (далі - Правила)

Відповідно до положень зазначених Правил "Країною походження товарів" є країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці.

Відповідно до п. 6.1 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1.

Пунктом 6.3 Правил передбачено, що під час вивезення товарів з держав - учасниці Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства.

Стаття 43 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують країну походження товару.

Так, відповідно до ч. 1 ст, 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують крану походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару у відповідності до ч. 3 ст. 43 Митного кодексу України - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені п. 6.1 Правил та ст. 43 Митного кодексу України, в тому числі й документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, для надання товару режиму вільної торгівлі, єдиним документом, що свідчить про країну походження товару є Сертифікат, про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до національного законодавства.

Наявність у відповідача сумнівів щодо наданих позивачем документів не є підставою для відмови у застосуванні застосування преференційного режиму в рамках міжнародних угод про вільну торгівлю визначено положеннями Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 р., а може лише слугувати підставою для перевірки та отримання додаткової інформації про будь-які засоби митного контролю, що застосовувалися до товарів.

Угодою між Кабінетом Міністрів України та ОСОБА_5 Турецької Республіки про повітряне сполучення, саме ст. 8 передбачено, що Пасажири, багаж і вантаж, що прямують транзитом через територію будь-якої Договірної Сторони та не залишають відведеної для такої мети зони аеропорту, підлягають лише контролю а авіаційну безпеку, якщо тільки заходами з безпеки для запобігання насильству, повітряному піратству та незаконному перевезенню наркотичних речовин не передбачено інше. Багаж і вантаж звільняються від мита та інших зборів, що не залежать від вартості послуг, які надаються після прибуття.

Згідно ст. 4 Угоди між ОСОБА_5 України і ОСОБА_5 Турецької Республіки щодо взаємної допомоги у митних питаннях (дата набрання чинності 05.07.1997 року) Митні органи надають один одному по одержанні запиту будь-яку інформацію, яка вказує на те, що: товари, ввезені на територію однієї Договірної Сторони, були законно вивезені з території іншої Договірної Сторони, товари, вивезені з території однієї Договірної сторони, були законно ввезені на територію іншої Договірної Сторони; при цьому розуміється, що інформація також передбачає повідомлення про будь-які засоби митного контролю, що застосовувалися до товарів.

Запит подається державною мовою запитуваної Договірної Сторони, англійською чи іншою мовою, прийнятною для запитуваного митного органу.

Митні органи Договірних Сторін не будуть приймати претензії щодо відшкодування витрат, пов'язаних і виконанням цієї Угоди, за винятком тих витрат, що зумовлені утриманням свідків, експертів і перекладачів.

При цьому Виконання цієї Угоди, здійснюється безпосередньо митними органами Договірних Сторін.

А також якщо врахувати роз'яснення наданого ОСОБА_3 України від 28.04.2014 р. N )843/7/99-99-24-02-08-17 яким зазначено, що у разі, якщо вантаж буде слідувати транзитом територіями третіх країн, то відповідно до пункту 5.1 Правил необхідним є документальне підтвердження митними органами країн, через території яких здійснюється доставка товару, таким підтвердженням можуть бути: - транспортний документ на перевезення зі сторони-експортера через країну транзиту. Як зазначено вище, у авіа накладній IST (Стамбул) зазначений саме як транзитний пункт перевезення.

Відповідач не отримав будь-якої інформації від митних органів Турецької Республіки, для підтвердження та/чи спростування наявності митного режиму іншого ніж транзит, а лише на підставі відсутності відмітки митних органів Туреччини, зробив власний висновок, щодо порушення п.5.2. Правил.

У відповідності до П.54.4.ПКУ У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території і вільної, митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах, але при цьому жодної інформації відповідачем отримано не було, він не врахував інші міжнародні договори, а саме:

-Угоду між Кабінетом Міністрів України та ОСОБА_5 Турецької Республіки про повітряне сполучення, вчинену 22 грудня 2011 року в м. Анкарі: «ст. 8 багаж і вантаж, що прямують транзитом через територію будь-якої Договірної Сторони та не залишають відведеної для такої мети зони аеропорту, підлягають лише контролю на авіаційну безпеку»;

-ст. 4 Угоди між ОСОБА_5 України і ОСОБА_5 Турецької Республіки щодо взаємної допомоги у митних питаннях (дата набрання чинності 05.07.1997 року) Митні органи надають один одному по одержанні запиту будь-яку інформацію, яка вказує на те, що: товари, ввезені на територію однієї Договірної Сторони, були законно вивезені з території іншої Договірної Сторони, товари, вивезені з території однієї Договірної Сторони, були законно ввезені на територію іншої Договірної Сторони; при цьому розуміється, що інформація також передбачає повідомлення про будь-які засоби митного контролю, що застосовувалися до товарів.

-ст. 10 «Транзитные грузы» Международной конвенции о согласовании условий проведения контроля грузов на границах, дата ратифікації Україною 12.12.2003 г., договаривающиеся стороны соглашаются применять, по мере возможности, простой и ускоренный режим в отношении транзитных грузов, в особенности грузов, которые перевозятся в соответствии с системой международного таможенного транзита, предусматривая проведение их контроля только в тех случаях, когда это оправдано сложившимися обстоятельствами или рисками (мовою оригіналу).

Розділ 5 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав визначає мови для надання режиму вільної торгівлі.

Так, спираючись на підпункт «в» пункту 5.1 розділу 5 перевіряючи ГУ ОСОБА_3 у Дніпропетровській області роблять висновок про порушення TOB «ATEM ПЛЮС» умов надання режиму вільної торгівлі та відсутність підстав для застосування пільги із сплати ввізного мита, так як товар переміщувався по території третіх країн. Розділ 5 Правил окрім підпункту «в» пункту 5.1 має ще три пункти 2, 5.3, 5.4, згідно з якими до товарів може застосовуватися режим вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди за умови одержання належного посвідчення про їхнє походження - надання сертифіката форми СТ-1, що підтверджує країну походження товарів, навіть за відсутності деяких інших документів.

Товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також якщо товар: не залишає територій держав - учасниць Угоди, за винятком випадків, коли товар знаходиться або переміщується територіями третіх ;раїн під митним контролем, документально підтвердженим митними, органами країн, через території яких здійснюється доставка товару. При цьому товар повинен бути в незмінному стані й над ним не повинні проводитися будь-які операції, за винятком операцій із забезпечення схоронності й перевантаження товару.

На підтвердження достатності сертифікату СТ-1 для визначення країни походження говориться і в розділі Правил. Так, Розділ 6 Правил встановлює умови для підтвердження країни походження товарів, а саме: для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей гадання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката (юрми СТ-1 чи декларації про походження товару. Під час вивезення товарів з держав - учасниць Угоди :ертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства (далі - уповноважений орган). Сертифікат форми СТ-1 оформлюється та видається на одну партію товарів.

Згідно п.5.2. Порядку зазначено, якщо принаймні одна з умов, передбачених пунктом 5.1 цих Правил, не виконується, уповноваженим органом (організацією) на прохання заявника (декларанта) видаються сертифікати про походження товарів загальної форми (без абревіатури СТ-1) відповідно до національного законодавства країни вивезення^ але сертифікати Позивача мають позначення СТ-1.

Пунктом 5.4.Порядку передбачено, що стосовно товарів, зазначених у пункті 5.3 цих Правил, може застосовуватися (відновлюватися) режим вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди за умови одержання належного посвідчення про їхнє походження (надання сертифіката форми СТ-1 та за необхідності інших документів, що підтверджують країну походження товарів) до закінчення 12 місяців з дня реєстрації митної декларації в країні ввезення (крім випадків фальсифікації сертифіката форми СТ-1).

Авіаційна вантажна накладна (Air Waybill) - документ, що свідчить про укладення договору про повітряне перевезення товарів та,інших предметів, умови перевезення» а також прийняття товарів та інших предметів до перевезення та ні в якому разі не може бути доказом країни походження товару, що перевозиться.

Тобто Відповідач вважає, що оскільки товар перемістили через територію Туреччини, яка не є державою - учасницею Угоди, тому, на нього не поширювався режим вільної торгівлі, тому в такому випадку у позивача виник обов'язок сплатити умовно нараховане вивізне мито.

Тобто вищезазначене дає одностайний висновок, що товар лише переміщувався територіями третіх країн під митним контролем (в даному випадку через територію Туреччини), при цьому товар залишився в незмінному стані й над ним не проводилися будь-які операції, за винятком операцій із забезпечення схоронності й перевантаження товару, що дозволяється умовами Угоди.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись п. 3 ч.1. ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АТЕМ ПЛЮС задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю АТЕМ ПЛЮС до Головного управління ОСОБА_3 у Дніпропетровській області Міністерства доходів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2014 року Головного управління ОСОБА_3 у Дніпропетровській області за № НОМЕР_2 про збільшення ТОВ ATEM ПЛЮС суми грошового зобовязання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, код бюджетної класифікації 15010100, (020) на суму 18549,94 грн. (14839,95 грн. - за основним платежем та 3709,99 грн. - за штрафними санкціями);

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2014 року Головного управління ОСОБА_3 у Дніпропетровській області за № НОМЕР_1 про збільшення ТОВАТЕМ ПЛЮС суми грошового зобовязання за платежем ПДВ із ввезених на територію України товарів код бюджетної класифікації 14010300, (028) на суму 3709,99 грн. (2967,99 грн. - за основним платежем та 742,00 грн. - за штрафними санкціями).

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:О.А. Проценко

Суддя:Л.П. Туркіна