Ухвала суду № 47075979, 16.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1018/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М., Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕНСІНГ» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕНСІНГ» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2015 року №0000172301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

09.07.2015 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява апелянта про відкладення розгляду справи.

Підставою для відкладення розгляду, позивач зазначає про перебування його представника на плановому лікуванні у ревматологічному відділенні (при цьому доказів на підтвердження даного факту апелянтом не надано).

На переконання судової колегії, вказані обставини не позбавляють позивача можливості залучення іншого представника юридичної особи, своєчасна участь якого у судовому засіданні дозволила б дотриматись строків процесуального розгляду справи, визначених ст. 195-1, яка передбачає, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Клопотань про продовження вказаного строку учасниками процесу не подано.

Наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких судом першої інстанції винесено рішення дозволяють суду апеляційної інстанції розглядати справу в даному судовому засіданні та робити висновки стосовно законності рішення суду першої інстанції.

Інформації про наявність нових доказів в межах, визначених ч. 2 ст. 195 КАС України суду апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу від 22.12.2014 року №184 на підставі повідомлення про початок перевірки від 22.12.2014 року №15/23-01-22-04 відповідач здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ПП «ГЛОБАЛ ІНФОМ» за вересень 2014 року та ТОВ «БЕСТ ЮА» за жовтень 2014 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1., 198.2., 198.3., 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 53334,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 30.12.2014 №56/23-01-22-04/39251145 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.01.2015 №0000172301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 66668,00грн. (53334,00грн. - основний платіж та 13334,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що податкові накладні №52 та №27 виписані до договорів:

09.09.2014 року №3/2014 - договір з ПП «ГЛОБАЛ ІНФОРМ» про надання послуг з розробки технічної документації з екології для окремих об'єктів УМГ «Київтрансгаз» та УМГ «Львівтрансгаз».

15.09.2014 року №4/2014 - договір з ТОВ «БЕСТ ЮА» про надання послуг з розробки технічної документації з екології для окремих об'єктів УМГ «Прикарпатрансгаз» та УМГ «Львівтрансгаз».

На підтвердження формування витрат за цими договорами у позивача наявні акти приймання виконаних робіт:

З ТОВ «ГЛОБАЛ ІНФОРМ» від 29.09.2014 року на суму 160000,00грн (у т.ч. ПДВ 26666,67грн.) щодо надання послуги з розробки нормативно-технічної документації з екології: формування необхідних вихідних даних, аналіз отриманих вихідних даних, складання карти-схеми та генплану підприємства, опис технологічного процесу для окремих об'єктів УМГ «Київтрансгаз» та УМГ «Львівтрансгаз».

З ТОВ «БЕСТ ЮА» від 31.10.2014 року на суму 160000,00грн (у т.ч. ПДВ 26666,67грн.) щодо надання послуги з розроблення нормативно-технічної документації з екології: розробка порівняльної характеристики фактичних викидів, пропозицій щодо потенційних викидів, інформації про отримання дозволу для окремих об'єктів УМГ «Прикарпаттранспгаз» та УМГ «Львівтрансгаз».

З аналізу вказаних актів вбачається, що вони не містять відомостей про результати виконаних робіт, їх обсяг, дані про безпосередніх об'єктів дослідження. Не наведено посилань на технічні, наукові, законодавчі вимоги, якими керувався виконавець робіт. Крім того, відсутні посилання на використані ресурси під час виконання робіт та кількість відпрацьованих годин та для кого розроблена документація.

На підтвердження реального виконання правочинів позивачем подано до суду першої інстанції документи до актів виконаних робіт з назвами: «Формування необхідних вихідних даних, аналіз отриманих вихідних даних, складання карти-схеми та генплану підприємства, опис технологічного процесу для окремих об'єктів УМГ «Київтрансгаз», УМГ «Львівтрансгаз», УМГ «Прикарпатрансгаз», «Відомості щодо виду та обсягу забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та порівняльна характеристика фактичних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПАТ «Укртрансгаз» (далі - документація). За його поясненнями, наданими до суду першої інстанції, вказані документи ним отримані в електронній формі. З аналізу наданої документації вбачається неможливість їх складання та аналізу без фактичного виїзду на зазначені об'єкти та без наявності трудових ресурсів зі спеціальними знаннями, без отримання конкретних вихідних даних для аналізу. Збирання даних для створення документації потребує тривалого часу з огляду на значну територіальну віддаленість об'єктів (Львівська, Одеська область), а отже і тривалого часу. Проведення таких дій суду не підтверджено належними доказами.

В даних предмету договорів та актів про виконані роботи не відображено, що їх результатом має бути складання єдиного документа за вказаною в предметі робіт назвою.

При цьому колегією суддів встановлено, що акти виконаних робіт з ПП «ГЛОБАЛ ІНФОРМ» та ТОВ «БЕСТ ЮА» не розкривають змісту правочину, не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання, місце виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість як встановлення факту їх надання, так і оцінки подальшого використання спірних правочинів у діяльності позивача, позбавляє можливості врахувати їх у бухгалтерському обліку як первинні бухгалтерські документи.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Право податкового кредиту у разі формування витрат за документами, що не відповідають вимогам для первинного бухгалтерського документа, у такого платника податку не виникає.

Відповідно до п.1.1. вищевказаних договорів йдеться про розробку нормативно-технічної документації окремих об'єктів УМГ «Київтрансгаз», УМГ «Львівтрансгаз» та УМГ «Прикарпатрансгаз». Проте, чіткий перелік цих об'єктів відсутній. Доказів, що розроблення наданої суду документації відносно об'єктів, що не обумовлені договірними умовами та не зазначені в актах виконаних робіт, відноситься саме до правочинів, згідно з якими позивач оформив податковий кредит, суду не надано.

Крім того, документи бухгалтерського обліку позивача відносно спірних правочинів не містять обґрунтування вартості замовлених та виконаних робіт в контексті обсягів, доказів погодження сторін щодо термінів їх виконання.

З документації, наданої позивачем в обґрунтування реального виконання правочинів, вбачається, що їх складання пов'язане з необхідністю отримання дозволів на викиди для окремих об'єктів УМГ «Київтрансгаз», УМГ «Львівтрансгаз» та УМГ «Прикарпатрансгаз». Загальні вимоги в частині побудови, оформлення та змісту документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди існуючими та новоствореними об'єктами, встановлені Інструкцією про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 року №108 (далі - Інструкція).

Абз.2 п.1.3. розділу 1 Інструкції передбачено, що розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, здійснюють установи, організації та заклади, яким надано право на розробку таких документів та які занесені до відповідного переліку Мінприроди України.

Позивач не підтвердив наявність дозволів на розробку такої документації ПП «ГЛОБАЛ ІНФОМ» та ТОВ «БЕСТ ЮА». Згідно з даними ЄДРПОУ розробка технічної документації не є характерними видами діяльності ПП «ГЛОБАЛ ІНФОРМ» та ТОВ «БЕСТ ЮА» і відносно них вносилися державним реєстратором записи про відсутність за місцезнаходженням і відсутність підтвердження зареєстрованих відомостей.

На титульному аркуші документа згідно з п.2.1. розділу 2 Інструкції зазначається назва об'єкта, посада керівника організації, установи, закладу - розробника документів, відомості щодо відповідальних виконавців документів та виконавців, які пройшли навчання на курсах підвищення кваліфікації Мінприроди України та мають відповідне посвідчення, посада керівника суб'єкта господарювання. Суд встановив відсутність таких даних на титульних аркушах наданих позивачем документах з назвою «Відомості щодо виду та обсягу забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та порівняльна характеристика фактичних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПАТ «Укртрансгаз» (том 2-3).

Крім того, у графах «Відомості про організацію, що проводить роботи з розробки документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів» документів, наданих позивачем на підтвердження реального виконання робіт згідно з актами зазначених його контрагентів, відображено, що їх розробником є ТОВ «НВП» ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ», реєстраційне свідоцтво від 23.07.2012 року №744, а не контрагенти позивача.

Економічну обґрунтованість укладання правочинів позивач обґрунтовував необхідністю виконання укладеними ним, як підрядником, з ТОВ «НВП «Енергоефективність» (замовник) договорів від 04.08.2014 року №1-14, №2-14, від 03.09.2014 року №3-14, №4-14 щодо розробки технічної документації для зазначених об'єктів.

Досліджуючи ці договори суд першої інстанції вірно зазначив на заборону за їх умовами передачі технічної документації третім особам. Доказів погодження такої передачі позивачем суду не надано.

Крім того, акти надання послуг між позивачем та ТОВ «НВП «Енергоефективність» підписані 30.09.2014 року і 30.10.2014 року, тобто до часу підписання позивачем актів із ТОВ «БЕСТ ЮА».

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не підтверджено реальність виконання правочинів та використання замовлених робіт у власній господарській діяльності, що свідчить про наявність ознак, що реально правочини не відбувалися, а податкові накладні оформлені виключно на папері для надання-отримання податкової вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, податковий орган підтвердив правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відмови у задоволенні позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 12, 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕНСІНГ» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОРЕНСІНГ» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: А.Г. Степанюк

О.І. Шурко

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Шурко О.І.

Степанюк А.Г.