Ухвала суду № 47075962, 30.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"30" червня 2015 р. справа № 808/5538/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПанченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2014 р. у справі № 808/5538/14

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

до Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про визнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:

02 вересня 2014 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача № 181 від 28.07.2014 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та рішення № 06-14-2818 від 18.08.2014 року про результати розгляду скарги № 06-14-2818 від 18.08.2014 року.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду вмотивована тим, що позивачем безпідставно виділено санітарно-курортні путівки № 95, 96 до ПП «Курорти Приазовя» терміном 21 день з 04.02.2014 року ОСОБА_1, через перебування останньої у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 23.01.2014 року по 16.04.2014 року, на підставі наказу № 8-в від 21.01.2014 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне зясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з позивачем та підлягає загальнообовязковому державному соціальному страхуванню у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Зазначає, що із заявою про надання санітарно-курортного лікування ОСОБА_1 звернулась у 2013 році та відповідачем було погоджено надання путівок, а тому судом першої інстанції прийнято рішення із порушенням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити скасувавши постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної карги та просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем в ході проведення перевірки дотримання позивачем порядку використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних коштів було встановлено порушення ст.ст. 4, 6, 47, 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та п.п. 4.1, 4.9 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санітарно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду № 12 від 25.02.2009 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.04.2009 року за № 339/16355.

При проведенні перевірки було встановлено, що комісія із соціального страхування прийняла рішення про виділення санаторно-курортних путівок №95 та № 96 до ПП «Курорти Приазовя» з терміном лікування 21 день з 04.02.2014 року ОСОБА_1 для спільного санаторно-курортного лікування з дитиною ОСОБА_2

Висновок перевірки обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебуває у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 23.01.2014 року по 16.04.2014 року згідно наказу № 8-в від 21.01.2014 року, а отже комісія із соціального страхування позивача прийняла рішення про виділення путівок незастрахованій особі безпідставно на суму 10012,8 грн., а тому відповідно до п. 6.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санітарно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду № 12 від 25.02.2009 року сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймаються до заліку та відшкодування здійснюється за рахунок страхувальника.

На підставі матеріалів перевірки позивача 28.07.2014 року відповідачем прийнято рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності № 181, яким до позивача застосовано фінансові санкції за неправомірно витрачені страхові кошти в сумі 10012,8 грн. та штраф у розмірі 50% суми неправомірно витрачених страхових коштів в сумі 5006,4 грн.

Не погодившись з даним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, шляхом подання скарги відповідачеві № 11-01-05242 від 07.08.2014 року. Листом № 06-14-2812 від 18.08.2014 року позивача було повідомлено про відмову в задоволенні скарги на рішення № 181 від 28.07.2014 року, в звязку з чим дане рішення оскаржується позивачем в судовому порядку.

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 01.01.2001 року застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням

Крім того, це поняття визначено п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» № 2464-IV від 08.07.2010 року застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно п. 13 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» № 2464-IV від 08.07.2010 року платниками єдиного внеску є особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 01.01.2001 року період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Частиною 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 01.01.2001 року передбачено відповідальність за порушення встановленого порядку використання страхових коштів, згідно якої страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що особи, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шести років не сплачують страхові внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, цей період не включається до страхового стажу, як період, за який сплачено страхові внески, тому вони є незастрахованими особами. В звязку з цим комісія із соціального страхування позивача прийняла рішення про виділення путівок незастрахованій особі безпідставно, внаслідок чого неправомірно використано кошти відповідача при наданні послуг на оздоровлення незастрахованої особи в сумі 10012,8 грн., а тому з позивача правомірно стягується дана сума разом із штрафними санкціями.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2014 р. у справі № 808/5538/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун