Ухвала суду № 47075919, 26.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3475/14 Головуючий у 1-й інстанції: ТрофімовaЛ.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Златодар" до Головного територіального управління юстиції в Черкаській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Державного підприємства «Златодар» звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області Вакуленко С.М. від 28.10.2014 ВП №41778504 про накладення штрафу у сумі 1360 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.01.2014 постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління юстиції ВП №41778504 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №925-1771-13, виданого 10.01.2014 Господарським судом Черкаської області та зобов'язано боржника негайно добровільно виконати наказ Господарського суду Черкаської області.

05.02.2014 матеріали виконавчого провадження № 41778504 було прийнято управлінням ДВС ГУЮ у Черкаській області.

19.09.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області Вакуленко С.М. було винесено постанову від 19.09.2014 ВП №41778504, згідно з якою накладено штраф у сумі 680 грн. Вказану постанову 19.09.2014 за вих. № 5225 направлено ДП «Златодар».

28.10.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області Вакуленко С.М. було винесено постанову від 28.10.2014 ВП №41778504, згідно якої за невиконання боржником рішення суду та вимоги державного виконавця у строк наданий для самостійного виконання ДП «Златодар» визначено штраф у сумі 1360 грн.

Позивач заперечує правомірність вищевказаної постанови про накладення штрафу від 28.10.2014 ВП №41778504, у зв'язку з чим просить визнати її незаконною та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 5 цього Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог частини 2 зазначеної статті, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Стаття 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно ч.1, 2 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно достатті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до вимог ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено сааме право державного виконавця виносити постанову про накладення штрафу на боржника у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення та у разі повторного невиконання без поважних причин накладення штрафу у подвійному розмірі.

У звязку з цим колегія суддів вважає, що постанова про накладення штрафу в розумінні ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» є заходом примусового виконання рішень, направленим для вчинення виконавчих дій боржником. Тобто, чинним законодавством встановлено право відповідача на накладення штрафу на відповідача, як захід впливу на боржника для виконання рішень.

Як зазначалося вище, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області ВП № 417778504 від 28.10.2014 року на ДП «Златодар» було накладено штраф у розмірі 1360 грн. за невиконання боржником рішення суду та вимоги державного виконавця у строк наданий для їх самостійного виконання.

За твердженням позивача, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області при винесенні оспорюваної постанови порушив норми Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не врахував вимоги ухвали Господарського суду Черкаської області від 23 квітня 2014 року про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Златодар» стосовно введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також не врахував вимоги статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема щодо прямої заборони виконання майнових вимог під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції послався на наявність постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2014р. у справі № 823/3115/14, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015р., якою задоволено позов Державного підприємства "Златодар" та визнано незаконною і скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. від 19.09.2014 № 41778504 про накладення штрафу у сумі 680 грн.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

В силу положень ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Оскільки постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2014р. у справі № 823/3115/14, яка набрала законної сили 28.01.2015р., визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. від 19.09.2014 № 41778504 про накладення штрафу у сумі 680 грн., то оспорювану постанову про накладення штрафу у сумі 1360 грн. слід визнати незаконною та скасувати як похідну постанови про накладення первинного штрафу за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.