Ухвала суду № 47075817, 09.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2015 рокусправа № 808/828/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Єврообладнання до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003652201 від 08.10.2014, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Єврообладнання збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем 24266,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 6066,50 грн.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що предявлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та контрагентам господарських операцій з поставки товарів

Не погодившись з постановою суду, відповідачем (Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області) подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій не було і відповідні документи не можуть вважатися первинними.

Представником відповідача подано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом були проігноровані наявні первинні документи, які повністю підтверджують реальність вчинених господарських операцій.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питання дотримання вимог, податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Д ОСОБА_2 за серпень 2013 року, за результатами якої складено ОСОБА_2 перевірки. За результатами перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог: п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 24266,00 грн. за серпень 2013 року. На підставі ОСОБА_2 перевірки 08.10.2014 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003652201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 167600,00 грн. з яких 24266,00 грн. за основним платежем, 6066,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За приписами п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно матеріалів справи позивачем по операціях з ТОВ Д ОСОБА_2 задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість за серпень 2013 року у сумі 24266,00 грн. 25.06.2013 між позивачем та ТОВ Д ОСОБА_2 укладено договір поставки №256/13, за яким останній зобовязався передати у власність обладнання, у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість. Товариство Д ОСОБА_2 на загальну суму поставки 145593,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 24265,50 грн. виписало податкові накладні від 01.08.2013 №6, від 01.08.2013 №9, від 06.08.2013 №7, від 09.08.2013 №14, від 05.08.2013 №4, видаткові накладні від 01.08.2013 №74, від 01.08.2013 №107, від 16.08.2013 №86, від 05.08.2013 №71, та рахунки-фактури на зазначену суму. Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ Д ОСОБА_2, що підтверджується платіжними дорученнями.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Д ОСОБА_2. Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 05.08.2013 №71, від 01.08.2013 №81, від 16.08.2013 №86. Надані товарно-транспортні накладні оформлені належним чином, містять всю необхідну інформацію щодо транспортування товару, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування автомобілю, підпис та печатка перевізника.

Придбаний у ТОВ Д ОСОБА_2 у серпні 2013 року товар (стрічка бітумна алюмінієва самоклеюча, марка герметик Вікар С) був реалізований ПАТ Запорізький електровозоремонтний завод. Зазначений факт підтверджується наданими позивачем: податковою накладною, видатковою накладною, рахунком-фактури, товарно-транспортною накладною та актом приймання-передачі товару. Також, придбаний у ТОВ Д ОСОБА_2 у серпні 2013 року товар (механічний вакуумний насосний апарат з ел. двигуном АВ3-125Д (ТУ 26-06-952-75) було реалізовано ДП Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро Прогрес ім. Академіка О.Г.ОСОБА_3. Зазначений факт підтверджується наданими позивачем: податковою накладною, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною. Придбаний у ТОВ Д ОСОБА_2 у серпні 2013 року товар (датчик тиску КРТ 5-1, внутрішній блок кондиціонера Neo Clima NS 30 LUS, зовнішній блок кондиціонера Neo Clima NU 30 LUS, монтажний комплект до кондиціонеру 30 моделі) було реалізовано ДП Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро Прогрес ім. академіка ОСОБА_3, що підтверджується податковою накладною, видатковими накладними.

Згідно матеріалів справи податковий орган в ОСОБА_2 перевірки посилається на акт від 28.01.2014 №137/22-03/37617796 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Д ОСОБА_2 щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за серпень 2013 року.

Згідно зазначеного акта у ТОВ Д ОСОБА_2 відсутні обєкти оподаткування по операціях з придбаними ТМЦ у підприємствапостачальника ФГ ОСОБА_2О. за серпень 2013 року. Зазначено, що у ТОВ Д ОСОБА_2 відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а тому фінансово-господарська діяльність ТОВ Д ОСОБА_2 не здійснювалась. Взаємовідносини у серпні 2013 року ТОВ Д ОСОБА_2 з контрагентами не були спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне.

Матеріали справи не містять будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ Д ОСОБА_2, а також, які б спростовували факт реальності виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ Д ОСОБА_2.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

ТОВ Д ОСОБА_2 у перевіряємий період мало статус платника податку на додану вартість, а відтак мало право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товару, який надавався цим підприємством.Також слід зазначити, що несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України від 16.07.1999 №996-ХІV (далі Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Предявлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та ТОВ Д ОСОБА_2 господарських операцій з поставки товарів.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на загальну суму 167600,00 грн., тоді як складові цієї суми (за основним зобовязанням 24266,00 грн. та штрафні санкції 6066,50 грн.) у сукупності складають значно меншу суму - 30332,50 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.198, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Єврообладнання до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:О.А. Проценко

Суддя:Л.П. Туркіна