Ухвала суду № 47075706, 11.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2015 рокусправа № 804/13068/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О..

за участю представника позивача: ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі №804/13068/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю НВФ «Проммонтажстрой» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

04 жовтня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ Проммонтажстрой» звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 28.05.2013 року №0000661520, прийнятого Криворізькою південною міжрайонною ДПІ про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 204 600.00 грн..

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що правомірність включення до податкового кредиту за липень 2012 року сум ПДВ шляхом подання заяви про відмову контрагента в реєстрації податкових накладних (Д8) разом з Декларацією з ПДВ за звітний період, в якому отримано цю податкову накладну. Так, на думку позивача ним дотримано вимоги чинного податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за рахунок незареєстрованої податкової накладної у встановлені Законом строки, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ «НВФ Проммонтажстрой» зменшено суму відємного значення з податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 28.05.2013 року №0000661520, прийнятого Криворізькою південною міжрайонною ДПІ про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 204 600.00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем в порушення вимог закону було надано Додаток №8 Заяву «Про відмови постачальника надати податкову накладну», без додержання строків визначених чинним законодавством. Також, позивачем не було додано до заяви документів на підтвердження здійснення господарської операції, що унеможливлює врахування сум ПДВ у податковій звітності позивача в заявлений ним податковий період: січень 2013 року.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.03.2013 року посадовими особами Криворізької ПМДПІ було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість на підставі пункту 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2013 року ТОВ «Проммонтажстрой», за наслідками якої складено акт перевірки №71/152/36607279.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІУ із змінами та доповненнями, позивачем допущено методологічну помилку та завищено суму податкового кредиту на 204600.00 грн.,.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0000661520 від 28.05.2013 року, яким зменшено позивачу суму відємного значення з податку на додану вартість всього на суму 204 600.00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення рішення №0000661520 від 28.05.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем було подано (Д8) Заяву «Про відмови постачальника надати податкову накладну» разом із податковою накладною №869 від 16.07.2013 року у визначний законом спосіб та строк, у звязку з чим у податкового органу відсутні підстави для винесення зменшення позивачу відємного значення з податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.201.1. ст.201 Подактуого кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У відповідності до п.201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.7. означеної статті Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.10. ст. 201 Поадкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Тобто, виходячи з системного аналізу вищезазначених статей, визначальною підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту, при відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, є наявність факту подання скарги на продавця за відмову в реєстрації податкової накладної (додаток 8), та підтвердження здійснення господарської операції, за наслідками якої складено податкову накладну, відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем на виконання вимог Закону було надано до податкового органу додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну» до податкової декларації за січень 2013 р. та копій документів щодо підтвердження такої операції, а саме: податкової накладної № 869 від 16.07.2012 р. від ТОВ «Торгівельний дім «АРТЕКС» на паперовому носії, що підтверджується листом № 16 від 28.02.2013 р.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем дотримано встановлений законом порядок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладним не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що в разі недостатності поданих позивачем документів бухгалтерського обліку та податкової звітності разом з додатком № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну» до податкової декларації за січень 2013 р., податковий орган не був позбавлений права у відповідності до приписів податкового законодавства витребувати відповідні первинні документи.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відмова контрагентів позивача в проведенні реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі не може слугувати підставою для корегування податкових показників позивача, а відтак висновки суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000661520 від 28.05.2013 р., як такого, що порушує права платника податку є правомірними та обґрунтованими.

Таким чином суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі №804/13068/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:Ю.М. Дадим

Суддя:І.Ю. Богданенко