Ухвала суду № 47075422, 13.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

13 квітня 2011 року № 2а-5263/11/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко В.А., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовом

Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

до

третя особа

Товариства з обмеженою відповідальністю “КБ Оксидіон”

Державний реєстратор Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації

про

визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Державна податкова інспекція у Деснянському районі міста Києва (далі по тексту –позивач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “КБ Оксидіон” (далі по тексту –відповідач, ТОВ “КБ Оксидіон”), в якій просить: 1) визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ “КБ Оксидіон” через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; 2) визнати недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №100301758 з моменту видачі, тобто з 16 вересня 2010 року; 3) припинити юридичну особу ТОВ “КБ “Оксидіон” (код ЄДРПОУ 37208873) у зв’язку з провадженням нею з моменту реєстрації діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Розглянувши позовні вимоги ДПІ у Деснянському районі м. Києва, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб’єкт владних повноважень –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно з частиною четвертою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що суб’єкт владних повноважень має право звертатися до адміністративного суду з вимогами, що пов’язані з реалізацією ним своєї владної компетенції та на виконання покладених на нього завдань.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” одним завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма кореспондує з нормами Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця внаслідок неподання податкової звітності.

Відповідно до підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

В свою чергу, державні органи згідно з частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведених правових норм вбачається, що компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб’єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб’єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб’єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне відмовити Державній податковій інспекції у Деснянському районі міста Києва у відкритті провадження в адміністративній справі до Товариства з обмеженою відповідальністю “КБ Оксидіон” в частині позовних вимог про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю “КБ Оксидіон” через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, та визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість №100301758 з моменту видачі, тобто з 16 вересня 2010 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 109, статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у Деснянському районі міста Києва у відкритті провадження в адміністративній справі до Товариства з обмеженою відповідальністю “КБ Оксидіон” в частині позовних вимог про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю “КБ Оксидіон” через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, та визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість №100301758 з моменту видачі, тобто з 16 вересня 2010 року

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко