Постанова № 47074331, 20.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2015 року № 826/7465/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій О.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_2 до Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у Волинській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у Волинській області (далі по тексу - відповідач) в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 09 лютого 2015 року №0007471703.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7465/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14 травня 2015 року.

У судовому засіданні 14 травня 2015 року представник позивач підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Луцькою об'єднаною Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у Волинській області на підставі направлення від 24 грудня 2014 року № 000252, наказу від 24 грудня 2014 року № 186, згідно з підпунктом 78.1.7 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати податків та зборів СПД ОСОБА_2 за період з 01 жовтня 2011 року по 09 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 09 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складно Акт від 13 січня 2015 року № 43/17.3/НОМЕР_1 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог:

-пункту 4 статті 4, пункту 3 статті 7, пункту 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску за 2012-2013 року на суму 64253,23 грн., а саме: за 2012 рік - 36843,33 грн. та за 2013 рік -27409,90 грн.;

-підпункту 2, пункту 291.4 статті 291, підпункту 4 пункту 293.4 статті 293 Кодексу, внаслідок чого нараховано ПДФО за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року на суму 7613,20 грн.;

-пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177, підпункту 2 пункту 291.4 статті 291, підпункту 298.2.3 (5) пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб на 92592,85 грн., а саме за 2012 рік - 38153,25 грн. та за 2013 рік - 54439,60 грн.;

-пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне подання декларації платника єдиного податку за 2013 рік при переході із загальної системи оподаткування на спрощену та неподання декларації про майновий стан за 2013 рік.

На підставі Акту перевірки від 13 січня 2015 року № 43/17.3/НОМЕР_1 Луцькою об'єднаною Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у Волинській області винесено податкове повідомлення - рішення:

-№ 0007471703, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 125597,56 грн., з яких за основним платежем у сумі 100206,05 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25391,51 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням від 09 лютого 2015 року № 0007471703, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Волинській області та ДФС України.

За результатами розгляду скарги платника податків листом Головного управління ДФС у Волинській області від 12 березня 2015 року № 1466/10/03-20-10-03-06 скасовано грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 9518,87 грн. основний платіж 7612,70 грн., штрафна санкція 1903,17 грн., а в частині 115741,69 грн., основний платіж 92593,35 грн., штрафна санкція 23148,34 грн. визначеного грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб залишено без змін, а скаргу частково задоволено: збільшено грошове зобов'язання з єдиного податку на суму 9516,50 грн. основний платіж 7613,20 грн., штрафна санкція 1903,30 грн.

У свою чергу, рішенням ДФС України від 08 квітня 2015 року № 7398/6/99-99-10-01-03-15, податкове повідомлення - рішення від 09 лютого 2015 року № 0007471703, з урахуванням рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 12 березня 2015 року № 1466/10/03-20-10-03-06, залишено без змін.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що зумовили прийняття рішення про збільшення сум грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, ОСОБА_2 звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом та вбачається з Акту перевірки, контролюючим органом при проведенні перевірки встановлено, що позивачем неправомірно застосовано спрощену систему оподаткування по наданню послуг (перекладу) юридичним особам, у зв'язку з чим позивач на підставі підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 з 01 квітня 2014 року мав застосовувати загальну систему оподаткування.

Так, контролюючим органом встановлено, що в період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року позивачем отримано дохід в сумі 235795,05 грн. та за період з 01 січня 2013 року по 31 жовтня 2013 року - 333727,00 грн., що призвело до порушення пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме до заниження валового доходу за 2012 рік на суму 235795,05 грн. та 2013 рік на суму 333727,00 грн.

Такі висновки контролюючого органу базуються на інформації з даних книги обліку доходів ОСОБА_2 за 2012 рік, якою визначено суму доходу у розмірі 286549,76 грн. та виписок з банку, з яких вбачається надання послуг перекладу юридичним фірмам та нерезидентам за 2012 рік на загальну суму 270714,28 грн. та в 2013 році на загальну суму 153527,24 грн.

Аналізуючи обґрунтованість таких висновків податкового органу, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 292.1 статі 292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (пункт 292.14 статті 292 Податкового кодексу України).

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України в редакції станом на 1 січня 2012 року поділялися на 4 групи.

Пунктом 291.4 статті 291 292 Податкового кодексу України визначено, що друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

ія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Відповідно до пункту 293.4 статті 293 292 Податкового кодексу України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;

5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно.

Відповідно до підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 292 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або не відповідають вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбувалася зміна організаційно-правової форми.

Згідно з пунктами 177.1-177.4 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Матеріали справи свідчать, що у перевіряємий період ОСОБА_2 надавав послуги з перекладу текстів та документів суб'єктам господарської діяльності - платникам податків на загальних підставах.

Так, як вбачається з рахунків - фактур, позивач надавав контрагентам послуги по перекладу документів, зокрема позивачем укладались договори з ТОВ «Укрінтеравтосервіс», ТОВ «Енердітел», ТОВ «Вінербкргер», ТОВ «УкрФрост» від 12 липня 2012 року № 07/12/3222_1, від 04 липня 2012 року № 07/12/3222, ТОВ «Укрмедсерт» від 24 вересня 2012 року № 09/12/3331, ТОВ «Ольвита» від 14 листопада 2011 року № 11/11/3182.

У свою чергу, суд зазначає, що вищевказані договори позивачем не надано.

Таким чином, надаючи у 2012 - 2013 роках послуги перекладу контрагентам, які не є платниками єдиного податку, позивач порушив вимоги пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим з 01 квітня 2014 року повинен був перейти на загальну систему оподаткування, однак, цього не зробив.

Крім того, факт надання послуг по перекладу суб'єктам господарської діяльності - платникам податків на загальних підставах, позивачем не заперечується.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно збільшено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15% від чистого оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, а податкове повідомлення - рішення від 09 лютого 2015 року №0007471703 винесено відповідачем обґрунтовано та не підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 251,20 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 2260,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2260,80 (дві тисячі двісті шістдесят гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник