Постанова № 47074216, 20.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2015 року письмове провадження № 826/6490/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Огурцова О.П., Кузьменка В.А. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомОСОБА_1 до за участю третьої особи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезниківський кар'єр»прозобов'язати вчинити дії До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1) з позовом до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України (надалі - відповідач або Держгірпромнагляд), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лезниківський кар'єр» (надалі - третя особа або ТОВ «Лезниківський кар'єр»), про визнання недійсним Акту про надання гірничого відводу № 2793 від 28.02.2014 року, виданий Держгірпромнагляду ТОВ «Лезниківський кар'єр» для розробкиЛезниківського родовища гранітів в Володарсько-Волинському районі Житомирської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Акт про надання гірничого відводу наданий відповідачем третій особі незаконно, чим порушено права та законні інтереси позивача.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи спірний Акт про надання гірничого відводу законним, а позовні вимоги необґрунтованими, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог.

Третя особа у письмових поясненнях відносно заявлених позовних вимог зазначила, що позовні вимоги є незаконними, позаяк ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права, а прийнятий Акт про надання гірничого відводу є таким, що повністю відповідає вимогам законодавства України, просила суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за спільним клопотанням сторін, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх позиції, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України надано ВАТ «Лезниківський кар'єр» спеціальний дозвіл на користування надрами від 05.03.1999 року № 1771 на видобування граніту, придатного для виробництва бутощебеневої продукції та інших будівельних матеріалів, а також блоків Лезниківського родовища, що експлуатується з 1951 року.

Також, ВАТ «Лезниківський кар'єр» Житомирською обласною радою оформлено Акт про надання гірничого відводу від 28.04.2000 року № 15 з метою розробки Лезниківського родовища граніту.

У зв'язку зі зміною організаційно-правової форми ВАТ «Лезниківський кар'єр» на ТОВ «Лезниківський кар'єр», Державною службою геології та надр України було переоформлено спеціальний дозвіл на користування надрами від 24.07.2013 року № 1771 та, відповідно, 24.07.2013 року між ТОВ «Лезниківський кар'єр» та Державною службою геології та надр України укладено угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин № 1771.

Згідно додатку 2 до вказаної Угоди, ТОВ «Лезниківський кар'єр» брало на себе обов'язок, окрім іншого, внести зміни до Акту про надання гірничого відводу і отримати переоформлений акт до кінця І кварталу 2014 року.

Держгірпромнагляд 28.02.2014 року видано ТОВ «Лезниківський кар'єр» спірний Акт про надання гірничого відводу № 2793 з метою розробки Лезниківського родовища граніту (Володарсько-Волинський район Житомирської області).

Позивач же вважає спірний акт відповідача від 28.02.2014 року № 2793 таким, що виданий третій особі незаконно, оскільки з ним не погоджено питання надання гірничого відводу як з власником земельних ділянок, на які розповсюджується дія гірничого відводу, отже підлягає визнанню недійсним.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Кодексу України «Про надра» надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Надра надаються у користування для, крім іншого, видобування корисних копалин (стаття 14 Кодексу України «Про надра»).

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина 1 статті 19 Кодексу України «Про надра»).

Згідно пункту 7 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615 (надалі - Порядок), дозвіл надається на строк, визначений заявником, але не більш як на 20 років - на видобування корисних копалин.

Відповідно до підпункту 5 пункту 17 Порядку, внесення змін до дозволу здійснюється на підставі заяви та поданих надрокористувачем документів у разі, зокрема, заснування (створення) надрокористувачем юридичної особи з метою продовження діяльності на наданій йому у користування ділянці надр за умови передачі новоутвореній юридичній особі основних засобів або іншого майна, необхідного для забезпечення та ефективного користування надрами згідно з дозволом, та якщо частка надрокористувача в статутному (складеному) капіталі новоутвореної юридичної особи на час прийняття рішення про внесення змін до дозволу становить не менш як 50 відсотків.

Переоформлення дозволу або внесення змін до нього здійснюється без зміни номера, дати реєстрації, строку його дії та умов користування надрами і є обов'язковою підставою для внесення змін до угоди про умови користування надрами (пункт 18 Порядку).

При цьому, відповідно до пункту 3 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 59 (надалі - Положення) право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу за формою додатка № 1.

Гірничі відводи можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, іноземним юридичним особам, об'єднанням юридичних осіб, створеним в Україні чи за її межами (далі - підприємства), а також громадянам України, іноземцям та особам без громадянства (далі - громадяни) лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а також затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин або будівництва гірничодобувного об'єкта чи підземної споруди, не пов'язаної з видобуванням корисних копалин (пункт 4 Положення).

За приписами пункту 9 Положення, у разі зміни користувача надр або реорганізації підприємства переоформляються акт про надання гірничого відводу та надпис на копії топографічного плану. З цією метою надрокористувач подає до органу, що надає гірничі відводи, копію спеціального дозволу на користування надрами, переоформленого відповідно до нової назви, та викопіювання з топографічного плану поверхні.

З огляду на наведені норми та обставини справи, третій особі було правомірно переоформлено відповідачем спеціальний дозвіл на користування надрами від 05.03.1999 року № 1771 у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми з ВАТ «Лезниківський кар'єр» на ТОВ «Лезниківський кар'єр», тобто зміни надрокористувача, та, відповідно, правомірно переоформлено Акт про надання гірничого відводу від 28.04.2000 року № 15 на спірний Акт про надання гірничого відводу № 2793 від 28.02.2014 року.

При цьому, судом не встановлено законодавчо закріпленої норми щодо погодження із землевласниками питання переоформлення акта про надання гірничого відводу, що спростовує доводи позивача, покладені в основу обґрунтування заявлених позовних вимог.

Крім того, рішенням Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.20144 року, у справі № 874/3/14 за позовом Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи на стороні позивача - ТОВ «Лезниківський кар'єр» та за участю третьої особи на стороні ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності об'єктів нерухомого майна, зокрема, примусово відчуженні з мотивів суспільної необхідності у державну власність об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки (НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4), які належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки за кошти, зараховані ТОВ «Лезниківський кар'єр». Крім того, ОСОБА_6 зобов'язано звільнити об'єкти нерухомості протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня набрання законної сили постановою суду.

Таким чином, судове рішення, яким позивачу фактично припинено право власності на земельні ділянки, набрало законної сили, що спростовує його доводи про порушення спірним актом відповідача його прав як власника земельних ділянок.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді О.П. Огурцов

В.А. Кузьменко