Ухвала суду № 47074150, 08.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

08 липня 2015 року м. Київ № 826/5964/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В., розглянувши у відкритому судовому клопотання ОСОБА_1 щодо звернення в порядку ч. 5 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України у зв'язку з розглядом адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 до третя особа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" про скасування постанови, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , в якому просить суд :

- визнати такою, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили (і нечинною з моменту прийняття) постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.03.2015;

- визнати незаконною і нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.03.2015.

В судовому засіданні 07.07.2015 позивачем заявлено клопотання про звернення в порядку ч. 5 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного суду України подання щодо конституційності наступних актів законодавства, а саме :

- ч.1 та 2 ст.11 Закону України "Про природні монополії";

- абз.5 ст.12 Закону України "Про електроенергетику";

- п.4 ч.1 ст.3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг";

- Указу Президента України від 27.08.2014 №694/2014 "Про утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";

- Указу Президента України від 10.09.2014 №715/2014 "Про затвердження Положення про Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". Просив суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням Конституційного суду України.

В обгрунтування поданого клопотання заявник посилається на рішення Конституційного Суду України від 08.07.2008 у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого, другого частини першої, частини другої статті 11 Закону України "Про природні монополії" (справа про національні комісії регулювання природних монополій) по справі №1-39-2008 (№ 14-рп/2008), в якому Конституційний суд України вже проводив аналіз аналогічних норм закону, та в своєму рішенні визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про природні монополії" від 20.04.2000 №1682-111, а саме: - абзацу першого частини першої статті 11 щодо утворення та ліквідації національних комісій регулювання природних монополій Президентом України; - абзацу другого частини першої статті 11 щодо затвердження Президентом України положень про національні комісії регулювання природних монополій; - частини другої статті 11 щодо призначення та припинення повноважень голів національних комісій регулювання природних монополій, їх членів Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Положенням ст. 116 Конституції України, на Кабінет Міністрів України покладено повноваження (п. 3) забезпечувати проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Таким чином, як зазначає позивач, діючою Конституцією повноваження по соціальному захисту населення, і по проведенню цінової політики (встановлення цін/тарифів) - покладено на Кабінет Міністрів України. Проводячи аналогію з раніше прийнятими рішеннями Конституційного суду України припускає, що Верховна рада України не може наділяти повноваженнями, які Конституцією покладені на певний орган, - інші органи, що ставить під сумнів конституційність вказаних норм.

Так, зокрема, Указом Президента України від 27.08.2014 № 694/2014 було утворено Національну Комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014 було затверджено положення про Національну Комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Позивач повторно звертає увагу суду, що ще в 2008 році, Конституційний суд України вказав, визнавши неконституційними певні положення законів, що згідно із Конституцією, Президент не наділений повноваженнями як утворювати комісії (окрім чітко вказаних у самій конституції), так і призначати їх голів чи членів.

За викладених обставин, ОСОБА_1 вважає, що вказані обставини підставою для звернення до Верховного суду України, який у свою чергу є суб'єктом Конституційного подання, з метою звернення з поданням до Конституційного суду України щодо конституційності вказаних законів та Указів Президента.

Представники відповідача та третьої особи заперечували щодо заявленого клопотання, вважали його безпідставним та необгрунтованим.

Дослідивши матеріали справи та надане клопотання, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 5 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі виникнення в суді сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Ініціювати питання щодо внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта суд має право виключно у разі сумніву щодо відповідності такого закону чи іншого правового акта Конституції України.

Так, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , в якому просить :

- визнати такою, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили (і нечинною з моменту прийняття) постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.03.2015;

- визнати незаконною і нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.03.2015.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" передбачено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції України може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Однак невизначеність у питанні про те, чи відповідають ч.1 та 2 ст.11 Закону України "Про природні монополії", абз.5 ст.12 Закону України "Про електроенергетику", п.4 ч.1 ст.3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Указ Президента України від 27.08.2014 №694/2014 "Про утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Указ Президента України від 10.09.2014 №715/2014 "Про затвердження Положення про Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Конституції України, позивачем в позовній заяві не ставиться.

Окрім того, позивачем в позовній заяві не наведено мотивів з якими він звертається до суду з оскарженням постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №№969 від 31.03.2015; не зазначено будь-яких порушень щодо порядку прийняття вищевказаного нормативно-правового акта та інших обставин, які б свідчили про незаконність прийняття вказаного акта.

Отже, судом під час вирішення даного клопотання не встановлено зв'язку між вказаним клопотанням та адміністративним позовом, що виключає можливість звернення до Верховного суду України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу статей 3, 6, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи обставини даної справи, а також приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні заявленого клопотання про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного суду України подання щодо конституційності вищевказаних нормативно-правових актів з наведених ним підстав.

Керуючись положеннями 9, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання позивача про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного суду України подання щодо конституційності нормативно-правових актів, а саме :

- ч.1 та 2 ст.11 Закону України "Про природні монополії";

- абз.5 ст.12 Закону України "Про електроенергетику";

- п.4 ч.1 ст.3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг";

- Указу Президента України від 27.08.2014 №694/2014 "Про утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";

- Указу Президента України від 10.09.2014 №715/2014 "Про затвердження Положення про Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на дану ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій