Постанова № 47072741, 09.06.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/1265/11

"09" червня 2011 р. м. Тернопіль

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд, в складі:

судді Дерех Н.В.

при секретарі судового засідання Вальчук І.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засідані в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю"Новер" до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Новер»(надалі позивач, ТзОВ «Новер») звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач, ОСОБА_1 ОДПІ) про скасування податкового повідомлення рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції від 28.04.2011 року №0001211602.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Новер»позов підтримав та просив його задовольнити, мотивуючи тим, що податкове повідомлення - рішення від 28.04.2011 року №0001211602 є таким, що суперечить законодавству, що є підставою для його скасування. І пояснив, що податкові органи не дослідивши жодного первинного документу категорично стверджують про те, що у підприємства відсутні умови для здійснення господарської діяльності, а вчинені ним правочини є нікчемними. Твердження відповідача про те, що «оригінал податкової накладної не підтверджується її копією»взагалі є некоректним, оскільки за загальним правилом достовірність копії підтверджується оригіналом, а не навпаки.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції проти позову заперечив, просив відмовити у задоволені позовних вимог. І пояснив, що перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, представника відповідача, дослідивши представлені докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже, підлягають до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

ОСОБА_1 ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку TOB «Новер» з питань перевірки правильності формування податкового кредиту по операціях з TзOB Львівське виробниче підприємство «Максан»за період вересень 2010р., жовтень 2010р., грудень 2010р. та з TзOB «Денвік»за період листопад-грудень 2010р. за результатами якої складено Акт №2086/16-02/36974466 від 15.04.2011року «Про результати документальної невиїзної перевірки TOB «Новер»з питання перевірки правильності формування податкового кредиту по операціях з TOB Львівське виробниче підприємство «Максан»за період вересень 2010р., жовтень 2010р., грудень 2010 р. та з TOB «Денвік»за період листопад 2010 р., грудень 2010р.»

На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання TOB «Новер»за платежем податок на додану вартість в сумі 221286,25 грн., в тому числі 44257,25грн. фінансових санкцій за порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення суми грошового зобов'язання стало встановлення перевіркою порушення при формуванні податкового кредиту, яке полягає в тому, що суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту не знаходять підтвердження в податкових зобов'язаннях продавців товарів, а податкові накладні не виконують своєї законодавчо встановленої функції і їх оригінали не підтверджуються копіями. Зокрема, ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан», ТОВ «Денвік»виписали податкові накладні на операції, які не є поставкою, оскільки по своїй суті не передбачали перехід права власності.

Як встановлено в судовому засіданні, зазначені висновки відповідачем зроблено виключно на підставі витягів з актів № 263/23-209/35854541 від 16.03.2011 року невиїзної позапланової документальної перевірки TOB «Денвік»та №86/23-118/23270601 від 08.02.2011 року невиїзної документальної перевірки TOB Львівське виробниче підприємство «Максан». Вказаними перевірками встановлено відсутність у TOB «Денвік»та TOB Львівське виробниче підприємство «Максан»необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутність фінансово-господарської діяльності, а всі операції визнано транзитними, тобто спрямованими на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Так судом встановлено, що між позивачем та TOB Львівське виробниче підприємство «Максан»20.09.2010 року було укладено договір поставки №2009-01. На виконання вказаного договору 21.09.2010 року по видатковій накладній № 210901 позивачем отримано плати на загальну суму 26030,06 грн., в т.ч.4338,34 грн. ПДВ.

28.09.2010 року по видатковій накладній № 280903 позивачем отримано плати, склотекстоліт та фоторезистор на загальну суму 90879,41 грн., в т.ч.15146,57 грн. ПДВ.

12.10.2010 року по видатковій накладній №121005 позивачем отримано плати, діодний міст та ферит на загальну суму 149108,44 грн., в т.ч.24851,41 грн. ПДВ.

20.10.2010 року по видатковій накладній №201001 отримано плати, мікрокінцевики, автоматичні вимикачі та гнізда на загальну суму 51141,24 грн., в т.ч.8523,54 грн. ПДВ.

13.12.2010 року по видатковій накладній № 131202 позивачем отримано акумуляторні батареї, клеми до акумуляторів, плати, резистори, конденсатори, діоди та інші товари на загальну суму 105752,93 грн., в т.ч.17625,49 грн. ПДВ.

При отриманні товару TOB Львівське виробниче підприємство «Максан»видало податкові накладні № 210901 від 21.09.2010 року, № 280903 від 28.09.2010 року, №121005 від 12.10.2010 року, №201001 від 20.10.2010 року, № 131202 від 13.12.2010 року.

Перевезення товару здійснив приватний підприємець ОСОБА_5 згідно товаро-транспортних накладних №2809/1 від 28.09.2010 року, №1210/01 від 12.10.2010 року, №2010/02 від 20.10.2010 року, № 1312/01 від 13.12.2010 року.

Також, між позивачем та TOB «Денвік»28.10.2010 року було укладено договір поставки №2810-01. На виконання вказаного договору 03.11.2010 року по видатковій накладній № 30311 позивачем отримано акумуляторні батареї на загальну суму 450000 грн., в т.ч.75000 грн. ПДВ.

10.11.2010 року по видатковій накладній № 21011 позивачем отримано кондиціонери та реле на загальну суму 105888 грн., в т.ч. 17648 грн. ПДВ.

03.12.2010 року по видатковій накладній №90312 позивачем отримано фотоплівку, склотекстоліт, мікросхеми, фоторезистори та інші товари на загальну суму 83370,86 грн., в т.ч.13895,14 грн. ПДВ.

При отриманні товару TOB «Денвік»видало податкові накладні № 30311 від 03.11.2010 року, №21011 від 10.11.2010 року, №90312 від 03.12.2010 року.

Перевезення товару здійснив приватний підприємець ОСОБА_5 згідно товаро -транспортних накладних №1011-1 від 10.11.2010 року, №0312-2 від 03.12.2010 року.

Зясовуючи реальність здійснення господарських операцій, визначених у вищенаведених договорах, суд встановлює обґрунтованість податкової вигоди, яку бажає отримати позивач, а також можливість здійснення таких господарських операцій обидвома сторонами правочину.

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд вважає, що податковим органом, у відповідності до вимог ст.ст.69, 70 КАС України, не доведено факту нікчемності договорів поставок позивача.

Так аналізуючи суть господарських угод податковий орган взагалі не встановив в який спосіб здійснювалась поставка, чиїм транспортом, де придбавався товар позивачем.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що такі обставини могли бути встановлені тільки в ході проведення планової чи позапланової виїзних перевірок. Така позиція висвітлена перевіряючими і в акті перевірки, на сторінці 18 якого зазначено, що остаточні висновки щодо правильності декларування податкового зобовязання і податкового кредиту будуть зроблені при проведенні документальної виїзної перевірки.

Судом не приймається до уваги твердження представника позивача з приводу того, що висновки актів невиїзних позапланових документальних перевірок ТОВ «Денвік», ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан»є доказами нікчемності правочинів укладених між позивачем та вищевказаними субєктами господарювання, оскільки відповідно до п.5.5 Наказу ДПА України від 18.04.2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»до органу ДПС, який здійснює облік контрагента суб'єкта господарювання, що перевірявся направляються копії акта (довідки), складеного за результатами саме позапланової виїзної, а не невиїзної перевірки.

З врахуванням викладеного, ОСОБА_1 ОДПІ при проведенні невиїзної перевірки позивача могли бути використані тільки акти позапланових виїзних перевірок.

Суд вважає, що факт виконання господарських операцій позивача, підверджується первинними документами позивача, а саме: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, які доводять факт передачі товару, що не дає підстав кваліфікувати дані правочини як фіктивні.

Відповідач взагалі не встановлював таких факторів які б дійсно могли підтвердити чи спростувати реальність здійснення господарських операцій позивача та його контрагентів, описаних вище. А саме: наявність у Позивача чи контрагентів необхідних ресурсів (майнових, людських, часових тощо) для здійснення відповідних господарських операцій.

Висновки актів перевірок ТОВ «Денвік», ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан» про те, що дані субєкти господарювання не могли перевозити товар у звязку з відсутністю транспортних засобів, спростовуються тим, що перевезення товару здійснювалось атвоперевізником субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_5

ОСОБА_1 ОДПІ при проведенні перевірки також не врахованого такої обставини як використання товарів, що закуповувались позивачем у контрагентів, у здійсненні його господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що при проведенні невиїзної перевірки відповідач не спростував факту передачі товарів за правочинами, що в свою чергу виключає штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, який діяв до 1 січня 2011 року, на момент вчинення зазначених вище правочинів ТОВ «Денвік», ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан»були зареєстровані в установленому Законом про ПДВ порядку в якості платника ПДВ з присвоєним податковим органом індивідуального податкового номера, який використовується для справляння цього податку. Так, з сайту ДПА України слідує, що в грудні-листопаді 2010 року ТОВ «Денвік»було зареєстровано платником ПДВ (номер свідоцтва 100237542), а свідоцтво платника ПДВ анульоване тільки 18.03.2011 року. Також, у вересні-грудні 2010 року ТОВ Львівське виробниче підприємство «Максан»було зареєстровано платником ПДВ (номер свідоцтва 100221312), а свідоцтво платника ПДВ анульоване тільки 17.03.2011 року. Причиною анулювання свідоцтв в обох випадках було неподання протягом 12 послідовних календарних місяців декларації з податку на додану вартість. З акту перевірки слідує, що під час проведення невиїзних перевірок контрагентів позивача об'єктом дослідження були показники поданих декларацій з податку на додану вартість. Вказане виключає можливість анулювання свідоцтв платників податків з підстави неподання декларацій, а Акт перевірки містить суперечливі дані.

Крім того, слід урахувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Тобто, згідно п.п.7.2.6 ст.7 Закону про ПДВ вищенаведені субєкти господарювання, як продавці товару, видали податкові накладні позивачу, що стало підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для включення позивачем сум до складу податкового кредиту, є податкові накладні, складені в момент виникнення податкових зобовязань продавця.

Згідно п.7.4.5 ст.7 Закону про ПДВ «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.4.5)». Тобто вказана норма Закону про ПДВ чітко встановлює випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів, робіт (послуг) таким випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечувала проти позову, проте нею, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що воно прийняте в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції від 28.04.2011 року №0001211602 скасувати.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення постанови апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 14 червня 2011 року.

Головуючий суддяДерех Н.В.

копія вірна:

Суддя Дерех Н.В.