Постанова № 47065957, 21.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 р. Справа № 805/1586/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод»

до Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкової вимоги від 06 березня 2015 року № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 716765,79 гривень

Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод» звернулося до суду з позовом до Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги від 06 березня 2015 року № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 716765,79 гривень.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що 10 квітня 2015 року отримав вимогу від 06 березня 2015 року № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 716765,79 гривень.

Вважає, що вимога від 06 березня 2015 року № Ю-1 з сумою боргу 716765,79 гривень станом на 28 лютого 2015 року є незаконною, необґрунтованою, оскільки заборгованість позивача станом на вказану дату згідно з його розрахунком становить 716396,07 гривень.

Крім того, підприємство позивача знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що триває на території Донецької і Луганської областей згідно указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, а Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ внесено доповнення у розділ VIII «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пунктом 93, відповідно до якого, платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Позивачем подано таку заяву до податкової інспекції 28 листопада 2014 року.

За таких обставин позивач вважає себе звільненим від сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Через канцелярію суду позивачем надано клопотання від 14 липня 2014 року про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судове засіданні не з’явився, проте через канцелярію суду надав заперечення на позов від 15 червня 2015 року з додатками, зокрема, карткою особового рахунку позивача (а.с. 37-124). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що згідно картки особового рахунку станом на 30 вересня 2014 року у позивача значиться заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 265368,00 гривень, з урахуванням сальдо, переданого Пенсійним фондом України.

За період з 01 жовтня 2013 року по 31 січня 2015 року ПрАТ «АМЗ» нараховано 1172889,84 гривень. Тобто, враховуючи сальдо, отримане від УПФУ а Першотравневому районі в сумі 265368,00 гривень, нарахування за період з 01 вересня 2013 року по 31 січня 2015 року в сумі 1172889,84 гривень та сплату у періоді з 01 жовтня 2013 року по 28 лютого 2015 року в сумі 721492,05 гривень, у позивача наявна недоїмка в сумі 716765,79 гривень.

Відповідач представника в судове засідання не направив.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 32954671 з 24 грудня 2004 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою відділу статистики у Першотравневому районі Донецької області (а.с.9-10).

Позивач перебуває на обліку у Мангуській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області як платник податків та платник єдиного внеску, про що свідчить довідка форми № 4-ОПП від 02 липня 2012 року (а.с.4).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406- VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, контролюючим органам, надано також право здійснення контролю за нарахуванням, повнотою і своєчасністю сплати єдиного соціального внеску.

Згідно з пунктом 2 частини першої Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі – Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як зазначено судом вище, позивач значиться на обліку відповідача як платник єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Сторонами не заперечується факт самостійного декларування позивачем єдиного внеску за березень-грудень 2014 року та січень 2015 року, а також факт несвоєчасної сплати зобов’язань, а отже, ця обставина не є спірною між сторонами і не підлягає доказуванню в силу приписів частини 3 статті 72 КАС України.

Спірним питанням даної справи є звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від зобов’язань щодо сплати єдиного внеску на час проведення АТО.

Спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО звільнений від сплати поточних зобов’язань зі сплати єдиного внеску, виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі – Закон № 1669).

Законом України № 1669-VІІ внесено зміни до Закону 2464, зокрема, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 93 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Таким чином пункт 93 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану лише за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу. При цьому, законодавцем встановлено кінцеву дату подання такої заяви - не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції та не встановлено початкову дату, з якої слід подавати такі заяви.

Судом встановлено, що 28 листопада 2014 року, позивач надав до Мангуської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області заяву про звільнення від сплати єдиного внеску та списання заборгованості з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО (а.с.20).

Відповідно до приписів частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

06 березня 2015 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 716765,79 гривень (а.с.13).

Таким чином, загальна норма права – Закон України № 2464 визначає обов’язок відповідача сформувати та надіслати платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу у випадку несвоєчасної сплати зобов’язань зі сплати єдиного внеску.

Абзацом 1 статті 2 спеціальної норми - Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 13 пункту 2 додатку до вказаного розпорядження смт. Мангуш Першотравневого району віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

При цьому, як вказано на фірмовому бланку позивача, адресою потужностей є місто Бердянськ Запорізької області (а.с. 20). Про цей факт також зазначає позивач у поясненнях від 14 липня 2015 року.

Слід зазначити, що на дату розгляду даної справи дію розпорядження № 1053-р зупинено згідно з розпорядженням КМУ № 1079-р від 05 листопада 2014 року, але суд не бере його до уваги, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі № 826/18327/14 розпорядження КМУ № 1079-р від 05 листопада 2014 року визнано нечинним. При цьому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року за клопотанням Кабінету Міністрів України виконання зазначених рішень судів першої та апеляційної інстанції зупинено.

При цьому, є ще одна судова справа стосовно розпорядження КМУ № 1079-р від 05 листопада 2014 року. Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 826/18330/14 розпорядження КМУ № 1079-р від 05 листопада 2014 року визнано нечинним. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року № К/800/19984/15 клопотання Кабінету Міністрів України щодо виконання зазначених рішень судів першої та апеляційної інстанції також зупинено.

Суд не бере до уваги ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року та від 15 квітня 2015 року у зазначених вище адміністративних справах, оскільки зупинення саме виконання судових рішень, предметом яких є немайнові вимоги та якими скасовано підзаконні нормативно-правові акти, не передбачено нормами чинного законодавства.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З зазначених підстав, внесені Законом України № 1669 зміні до Закону 2464 звільняють від сплати єдиного внеску суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває.

Суд зауважує, що статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України № 1669-VІІ Торгово-промисловій палаті України дійсно надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Суд ухвалою про відкриття провадження у справі витребував як доказ настання форс-мажорних обставин у позивача сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України.

В письмових поясненнях від 14 липня 2015 року позивач зазначив, що для звільнення від сплати єдиного соціального внеску достатньо факту реєстрації підприємства в населеному пункті, де проводилася АТО, хоча й потужності позивача знаходяться у місті Бердянську Запорізької області.

Позивач помилково вважає, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» слід застосовувати до спірних правовідносин вибірково, а саме: виключно в частині внесених змін, а саме: пунктом 93 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» стосовно звільнення від відповідальності суб’єктів господарювання за невиконання чи неналежне виконання вимог цього Закону.

Суд зазначає, що сам факт реєстрації підприємства в смт Мангуш Першотравневого району не звільняє позивача від відповідальності за порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Настання форс – мажорних обставин на території проведення АТО необхідно довести належними доказами - сертифікатом Торгово-промислової палати України.

За таких обставин, вимога про сплату боргу з єдиного внеску від 06 березня 2015 року № Ю-1 є законною, обґрунтованою та такою, що відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень ч. 3 ст. 2 КАС України.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

На підставі положень Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позовних вимогах приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги від 06 березня 2015 року № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 716765,79 гривень – відмовити.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 21 липня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.