Вирок № 47064393, 21.07.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2015 Справа №607/5919/15-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гуменного П.П.,

секретаря Книш Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015210250000033 від 12 лютого 2015 року відносно :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Республіки Казахстан, м. Актюбінськ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, не працюючого, не одруженого, судимого:

1) вироком Тернопільського міського суду від 3 жовтня 1990 року за ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960 р.) до позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна, на підставі ст. 14 КК України (в редакції 1960 року) застосовано примусове лікування від наркоманії, 10 квітня 1993 року звільненого по відбуттю терміну покарання;

2) вироком Тернопільського міського суду від 4 січня 1994 року за ч.1 ст.101 КК України (в редакції 1960 р.) до позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 4 вересня 1997 року по відбуттю терміну покарання;

3) вироком Тернопільського міського суду від 20 лютого 1998 року за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 р.) до позбавлення волі на строк 2 роки з конфіскацією майна, звільненого 9 жовтня 1998 року на підставі ст. 3 ЗУ «Про амністію» (в редакції 07.10.1998 p.);

4) вироком Тернопільського міського суду від 20 січня 2000 року за ч.2 ст.141 КК України (в редакції 1960 р.) до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з конфіскацією майна, звільненого 13 лютого 2002 року по відбуттю терміну покарання;

5) вироком Тернопільського міського суду від 2 вересня 2002 року за ч.1 ст.263 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, звільненого 31 грудня 2004 року по відбуттю терміну покарання;

6) вироком Тернопільського міськрайонного суду від 29 січня 2009 року за ч.2 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією половини майна, звільненого 15 січня 2015 року по відбуттю терміну покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395, ч.2 ст. 187 КК України,

участю сторін кримінального провадження : прокурора Юськів О.В., потерпілого - ОСОБА_2,

захисника - адвоката Стадника В.О., обвинуваченого - ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2014 року, за клопотанням в.о. начальника Личаківської ВК № 30 у Львівській області, де ОСОБА_1 відбував покарання, останньому було встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік після звільнення з місць позбавлення волі, де одним із обмежень було заборона виходу з будинку (квартири) з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв.

У ОСОБА_1, який будучи належним чином ознайомленим з порядком та умовами відбування адміністративного нагляду, а також попередженим про відповідальність за порушення його правил, прибувши до місця свого проживання, що знаходиться на АДРЕСА_1, виник злочинний намір, направлений на самовільне залишення свого місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, порушив встановлені йому обмеження, а саме: 12 лютого 2015 року близько 05 год. 00 хв., не повернувся до місця свого проживання, а знаходився на Привокзальному майдані неподалік кімнат відпочинку залізничного вокзалу ст. Тернопіль ДТГО «Львівська залізниця», що знаходиться на Привокзальній площі, 1, в м. Тернополі.

Крім цього, 12 лютого 2015 року близько 5 год. 00 хв. у ОСОБА_1, який перебував на Привокзальному майдані неподалік кімнат відпочинку залізничного вокзалу ст. Тернопіль ДТГО «Львівська залізниця», виник злочинний умисел, направлений на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 12 лютого 2015 року близько 5 год. 00 хв., ОСОБА_1, перебуваючи на Привокзальному майдані неподалік кімнат відпочинку залізничного вокзалу ст. Тернопіль ДТГО «Львівська залізниця», що знаходиться на Привокзальній площі, 1, в м. Тернополі, застосував фізичне насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що виразилось нанесенні удару ОСОБА_2 наповненою пляшкою із скла об'ємом 0,5 літра в область голови, від чого потерпілий впав на коліна. ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний намір, наніс ще декілька ударів руками і ногами в різні частини тіла від яких ОСОБА_2 всім тілом впав на землю. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження, а саме: рану правої вушної раковини і першого пальця правої кисті, які належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я, синець правої тім'яно-потиличної ділянки голови з поширенням на праву вушну раковину, синець повік правого ока та садно правої половини обличчя і задньої поверхні шиї, які належать до легких тілесних ушкоджень. В подальшому ОСОБА_1, відкрито заволодів мобільним телефоном торгової марки «ALCATEL» моделі «403OD», ІМЕІ 1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 вартістю 1100 гривень, який витяг з правої кишені куртки ОСОБА_2, а також відкрито заволодів гаманцем потерпілого (матеріальної цінності для потерпілого не становить), в якому знаходились гроші в сумі 500 гривень, який витяг з правої задньої кишені його штанів.

Після цього, ОСОБА_1, з місця вчинення злочину втік, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 1 600 гривень.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованих йому злочинів визнав частково, а саме заявив, що він визнає себе винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 395 КК України, однак не визнає себе винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.

По суті провадження повідомив наступне. 15 січня 2015 року він звільнився з місць позбавлення волі. Під час відбування покарання, йому було встановлено адміністративний нагляд терміном на 1 рік, з встановленням заборони покидати житло в період доби від 22 год. до 6 год., а також заборонено перебувати в місцях де торгують алкоголем.

11 лютого 2015 року він з товаришами прізвищ, яких не пригадує перебував на вулиці Київській у м. Тернополі у вечірню пору доби. В одного із цих товаришів була травматична зброя, і вони розважаючись, стріляли з неї по банках. У зв'язку із цим його, ОСОБА_4 та інших було доставлено у відділок міліції, де після опитування, орієнтовно о 3 год. ночі їх від пустили. Після цього він та ОСОБА_4 вирішили піти в закусочну «Темп», що розташована поблизу залізничного вокзалу. Коли вони перебували у вищевказаному закладі громадського харчування, до них підійшов потерпілий ОСОБА_2, котрий перебував у стані алкогольного сп'яніння. Він (ОСОБА_1.) порадив потерпілому піти проспатись, на що той запитав куди можна піти. На прохання потерпілого він (ОСОБА_1.), вийшов із закусочної «Темп» та провів потерпілого до кімнат відпочинку, що розташовані поблизу Залізничного вокзалу м. Тернополя. Там вільних кімнат не було, у зв'язку із чим вони з потерпілим розійшлись. Він жодного нападу на потерпілого не вчиняв, а на таксі поїхав додому.

Наступного дня, він попередньо отримавши від матері грошові кошти , а саме 200 грн. купюру, маючи ще 100 грн. пішов поблизу свого місця проживання в магазин для того, щоб придбати спиртне, оскільки до нього прийшов син з подругами, і вони мали спільно вживати алкоголь. Коли він знаходився в магазині його затримали працівники міліції.

До показань обвинуваченого ОСОБА_1 в частині невизнання вини суд ставиться критично і оцінює їх як спосіб захисту, з огляду на те, що вина останнього у скоєнні інкримінованих йому діянь в повній мірі підтверджуєтьсязібраними та проаналізованими в судовому засіданні доказами, зокрема:

- показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що 12 лютого 2015 року прибув та територію залізничного вокзалу близько 4.00 год. ранку. На території вирішив відвідати кафе, оскільки мав достатньо часу, так як необхідний йому поїзд відправлявся лише зранку. В закусочній «Темп» він познайомився із двома дівчатами та обвинуваченим ОСОБА_1, з якими в ході розмови почав розпивати спиртні напої. Згодом він (ОСОБА_2) захотів відпочити, на що гр. ОСОБА_1 повідомив, що знає недорогий готель неподалік та погодився провести його туди. Тоді, вийшовши з бару, він (ОСОБА_2) купив в магазині пляшку горілки і вони пішли в сторону ресторану «Тропік», неподалік зайшли в приміщення кімнат відпочинку. Однак там їм відмовили в поселенні, оскільки не було вільних місць. Потім вони вийшли на вулицю і пішли в напрямку вокзалу, пройшовши близько 20 метрів він відчув удар в голову і різкий біль, впав на коліна і особа, яка його вдарила продовжила наносити удари. Впавши на землю, він (ОСОБА_2) відчув як з його кишень щось витягують після чого втратив свідомість. Однак, в судовому засіданні він заявив, що не може категорично стверджувати, що саме обвинувачений ОСОБА_1 наніс йому удар в голову, тим самим спричинив йому травму голови. Зауважив, що він не міг бачити хто саме його вдарив, оскільки від сильного удару впав на коліна, відчувши, що в нього щось витягують із кишені та втратив свідомість. Саме від цього моменту потерпілий ОСОБА_2 ствердив, що нічого не пам'ятає про подальші події, які відбулися.

Із слів потерпілого, в нього вкрали мобільний телефон марки Alcatel і гаманець чорного кольору, в якому знаходилися купюри номіналом в 100 та 200 грн. А також зауважив, що в гаманці була купюра із певною позначкою номіналом 200 грн., яку він пізніше впізнав.

ОСОБА_2 повідомив, що мобільний телефон був повернений йому працівниками міліції. Під час проведення слідчої дії, а саме: впізнання особи, заявив, що впізнав обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки це була остання особа з якою він спілкувався і стверджував, що саме обвинувачений є тією особою, яка нанесла йому удар. На запитання прокурора чому на досудовому розслідуванні він категорично стверджував, що саме ОСОБА_1 здійснював напад на нього, він відповів що був у шоковому стані та останнім, кого він бачив був ОСОБА_1, тому він так подумав.

В судовому засіданні потерпілий змінив свої покази опираючись на те, що побачивши ближче обвинуваченого він пригадав, що попрощався з ним ще задовго до тієї події, яка склалася тому, що в той вечір у них були дружні стосунки.

На момент впізнання потерпілий стверджував, що на правій руці особи, яка наносила йому тілесні ушкодження були татуювання. Суду повідомив, що особливих прикмет в обвинуваченого не помітив, оскільки було холодно і на ньому був верхній одяг.

Потерпілий ОСОБА_2 заявив, що ніяких претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 немає;

- показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, яка повідомила суду, що є матір'ю обвинуваченого. Надавала своєму сину грошову допомогу, оскільки він зовсім нещодавно звільнився із місць позбавлення волі та був безробітній.

Зауважила, що про затримання ОСОБА_1 їй повідомили працівники міліції. Про встановлений адміністративний нагляд, щодо обвинуваченого, їй стало відомо вже після його затримання.

Свідок ОСОБА_5 повідомила, що фактично в період з 22.00 год. по 06.00 год. обвинувачений щоденно знаходився по місцю свого проживання. Ввечері 11 лютого ОСОБА_1 з ОСОБА_6 вийшов з додому і повернувся 12 лютого зранку. 12 лютого вона дала ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 200 гривень.

Довела до відома, що проживає в квартирі разом із своїм сином ОСОБА_1 і те, що гр. ОСОБА_4 їй знайома, оскільки була співмешканкою її сина. Пояснила, що гр. ОСОБА_4 рідко з'являлася в їх квартирі і підтвердила, що в день затримання вона проживала разом із обвинуваченим.

ОСОБА_5 зазначила, що попередньо до неї ніхто не звертався, як до власниці житла, щодо встановленого адміністративного нагляду відносно її сина. Безпосередньо, тільки після затримання обвинуваченого працівники міліції їй про це повідомили;

- показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, яка повідомила суду, що обвинувачений є її племінником, звільнився із місць позбавлення волі у лютому 2015 року, поводив себе адекватно, спиртними напоями не зловживав. Про встановлений щодо обвинуваченого адміністративного нагляду їй не було відомо.

Зазначила, що мати обвинуваченого - ОСОБА_5 часто хворіє і вона періодично її відвідувала, тим самим підтвердила, що неодноразово бачила обвинуваченого вдома.

Свідок заявила, що їй відомо про співмешканку обвинуваченого і що вона проживала з ним декілька днів. Про затримання ОСОБА_1 їй повідомив слідчий, коли викликав на допит.

Свідок ОСОБА_7 пригадала, що 11 лютого 2015 року дала обвинуваченому грошову суму в розмірі 100 грн. та повідомила йому про місце знаходження Центру зайнятості для подальшого працевлаштування;

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , який зазначив, що із обвинуваченим не знайомий, працює електромонтажником на Тернопільській залізниці.

В лютому 2015 року поблизу четвертої колії залізниці, а точніше біля першої колії від перону зліва коло крайньої другої рейси, знайшов новий телефон марки Alcatel чорного кольору.

Із слів свідка, телефон не був розбитий, лише всі його деталі (корпус, кришка, чохол) лежали окремо на зазначеному місці.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що зателефонував власнику телефону, на дзвінок відповіла жінка, якій було повідомлено про знахідку.

Зауважив, що телефон віддав працівникам міліції, вказав на його місцезнаходження, відповідно до чого працівниками міліції був складений протокол огляду місця події, який свідок засвідчив своїм підписом;

- показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_9, яка суду повідомила, що 12 лютого 2015 року в приміщенні закусочної «Темп», яка знаходиться на території залізничного вокзалу м. Тернополя, вона помітила молодого чоловіка, який відпочивав в зазначеному закладі та відкрито демонстрував свої власні кошти. Свідок познайомилася із потерпілим, а він в свою чергу запропонував разом розпити спиртні напої.

Із слів гр. ОСОБА_9, знаходячись в одній компанії із такими особами як: гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_2 запропонував піти забронювати номера в кімнаті відпочинку, яка знаходиться на привокзальній площі поблизу ресторану «Тропік». Погодившись на таку пропозицію обвинувачений ОСОБА_1 разом із потерпілим ОСОБА_2 попрямували в зазначеному напрямку. Подальшого розвитку подій свідок не бачила;

- показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_10, яка по суті кримінального провадження суду повідомила, що працює прибиральницею в кімнатах відпочинку, які знаходяться на привокзальній площі м. Тернополя.

12 лютого 2015 року, виконуючи свої професійні обов'язки, вона помітила двох чоловіків, які зайшли в приміщення комплексу. Свідок зауважила, що один із них був одягнений у чорну куртку та шапку, а інший - тримав в руках предмет, схожий на папку, тому звернула увагу на цих осіб, оскільки вони особисто в неї поцікавилися стосовно вільних місць.

Свідок ОСОБА_10 зазначила, що конкретно не може стверджувати щодо осіб обвинуваченого та потерпілого і їх прізвищ не знає. Однак відмітила, що вони перебували у дружніх відносинах та були на підпитку. За допомогою до свідка ніхто не звертався і подій, які відбулися пізніше вона не бачила;

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, який по суті кримінального провадження повідомив, що працює в закусочній «Темп» на привокзальній площі в м. Тернополі.

Зазначив, що обвинуваченого бачив вперше, коли він здійснював покупку спиртного. А також вказав, що йому відомі такі особи як: ОСОБА_9 та ОСОБА_4, оскільки вони є постійними клієнтами закладу.

Свідок зауважив, що нічого конкретного відносно подій, які відбувалися 12 лютого 2015 року пригадати не може, скандалів та бійок за участю обвинуваченого в їхньому закладі не пригадує;

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, який по суті кримінального провадження повідомив суду, що є працівником залізничної охорони і був залучений до впізнання осіб, причетних до бійки, яка відбувалася на привокзальній території, в якості понятого.

Із слів свідка, для впізнання потерпілому було представлено близько чотирьох осіб, серед яких потерпілий вказав на особу обвинуваченого.

Зазначив, що процедури складання процесуальних документів працівниками міліції не пригадує і інформації щодо підписання ним цих документів не надав.

Свідок пояснив, що нічого конкретного щодо подій та осіб стосовно цього вечора не пам'ятає, тілобудову та особливі прикмети обвинуваченого не пригадує;

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_13, який повідомив, що являється працівником залізничної охорони і був присутнім на впізнанні в якості понятого, коли працівниками міліції було вилучено купюру номіналом 200 грн., в присутності адвоката. Працівниками міліції свідок був залучений також і в якості понятого, коли здійснювалося впізнання потерпілим обвинуваченого. Із слів свідка ОСОБА_13, під час проведення впізнання працівниками міліції були складені відповідні процесуальні документи, які свідок засвідчив своїм підписом при цьому не уточняючи їх змісту. А також відмітив, що черговості та процедури впізнання особи обвинуваченого пригадати не може;

- показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_14, яка суду повідомила, що працює в кімнаті відпочинку станції Тернопіль черговою. Щодо подій, які відбувалися 12 лютого 2015 року пригадала, що була на роботі, зранку приходило двоє чоловіків, хотіли поселитись. Їм відмовили, бо не було вільних місць. Однак впізнати людей які тоді приходили - не може;

Окрім показань потерпілого та свідків, вина ОСОБА_1 також доводиться письмовими доказами, зібраними в ході досудового розслідування та проаналізованими в судовому засіданні, зокрема :

- даними, котрі містяться в протоколі огляду місця події від 12 лютого 2015 року з фототаблицями, відповідно до якого 12 лютого 2015 року в період з 10 год. 00 хв. до 11 год. 05 хв. на ділянці дороги для проїзду автомобілів поблизу кімнат відпочинку неподалік ст. Тернопіль, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Майдан привокзальний, 2, за участю двох понятих та потерпілого були виявлені плями темно-бурої речовини, схожої на кров та частини скла від пляшки з темно-бурої речовини, потерпілий ОСОБА_2 показав в якому саме місці чоловік ОСОБА_1, з яким він познайомився в закусочній «Темп» наносив йому удари, від яких він впав та відчув, як чоловік на ім'я ОСОБА_1 викрав у нього мобільний телефон «Алкатель» та гаманець в якому знаходились гроші в сумі 500 грн.;

- даними, котрі містяться в протоколі огляду місця події від 12 лютого 2015 року та фото таблицями до нього, котрий проводився в період з 12 год. 50 хв. до 13 год. 35 хв. відповідно до якого на ділянці між 2 та 4 колією навпроти залізничного вокзалу м. Тернополя, неподалік пішохідного моста ОСОБА_8 знайшов телефон чорного кольору марки «Алкатель»;

- даними, котрі містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання від 12 лютого 2015 року з фототаблицями, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження та викрала його мобільний телефон та гаманець;

- даними, котрі містяться в протоколі обшуку від 12 лютого 2015 року з фототаблицею, згідно якого у ОСОБА_1 була виявлена сім карта оператора «Київстар», папірець з номером моб. телефону та грошова купюра номіналом 200 (двісті) гривень, номер ЕЧ 8164012;

- даними, котрі містяться в ухвалі Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2014 року, згідно якої ОСОБА_1 було встановлено адміністративний нагляд терміном на 1 (один) рік з застосуванням обмежень у вигляді заборони з 22 год. 00 хв. до 6 год. 00 хв. залишати місце проживання ;

- даними, які містяться в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених в Тернопільський МВ УМВС України в Тернопільській області, відповідно до якого ОСОБА_1 доставлявся в приміщення ТМВ 12 лютого 2015 року о 2 год. 10 хв.;

- даними котрі містяться у висновку експерта № 235 від 13 лютого 2015 року, згідно якого у ОСОБА_2 при проведення обстеження 13 лютого 2015 року, виявлені рани правої вушної раковини і першого пальця правої кисті, синець правої тім'яно-потиличної ділянки голови з поширенням на праву вушну раковину, синець повік правого ока та садно правої половини обличчя і задньої поверхні шиї, які утворились від дії гострих країв і кінців відламків розбитої пляшки. Інші ушкодження властиві для утворення від тупих предметів.

Вказані вище ушкодження виникли приблизно за добу до експертизи, про що свідчать їх властивості.

Виявлені у ОСОБА_2 рани правої вушної раковини і першого правого пальця правої кисті належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я - п. 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (наказ МОЗ №6 МОЗ України, Київ, 1995). Інші ушкодження належать до легких п.2.3.5 цих Правил;

- даними котрі містяться у висновку експерта № 225 від 10 березня 2015 року згідно якого ринкова вартість мобільного телефону марки «Алкатель» станом на 12 лютого 2015 року становила 1100 (одна тисяча сто) гривень;

- даними котрі містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 18 березня 2015 року згідно якого потерпілий ОСОБА_2 за допомогою статиста показав де та як саме ОСОБА_1 здійснював напад та викрадав телефон на гаманець;

- даними котрі містяться в протоколі пред'явлення речей для впізнання від 18 березня 2015 року згідно якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав купюру номіналом 200 (двісті) гривень серії ЕЧ 81640, як таку, котра в нього була викрадена котра. При цьому вказана купюра була вилучена в ході обшуку в ОСОБА_1 12 лютого 2015 року

Таким чином, з врахуванням показань ОСОБА_1, який визнав вчинення злочину, передбаченого ст. 395 КК України, а також факт перебування в день скоєння злочину із потерпілим, показань потерпілого, котрий повідомив, що перед вчиненням злочину він перебував у безпосередній близькості виключно з ОСОБА_1, свідків, які ствердили факт спілкування ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 12 лютого 2015 року в закусочній «Темп», а також той факт, що останні шукали місце в кімнатах відпочинку поблизу залізничного вокзалу м. Тернополя, вилучення 12 лютого 2015 року в ОСОБА_1 грошової купюри номіналом 200 грн., яку в подальшому впізнав потерпілий, як таку, що була у нього викрадена, даних висновків експертів про наявність та локалізацію тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 час та спосіб їх отримання, даних протоколів огляду місця події про наявність плям речовини бурого кольору та осколків скла на місці вчинення злочину, розташування мобільного телефону на колії поблизу залізничного вокзалу м. Тернополя, з врахуванням даних про особу обвинуваченого, котрий неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за:

- ст. 395 КК України,- тобто самовільне залишення особою, щодо якої встановлений адміністративний нагляд, місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду ;

- ч. 2 ст.187 КК України, - тобто напад з метою заволодіння чужим майно, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини вчинення ним злочинів, їх суспільну небезпечність, обставину, яка обтяжує його покарання, а саме рецидив злочинів, дані про особу ОСОБА_1, а саме те, що він неодноразово судимий, а тому приходить до переконання, що його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Разом з тим, з врахуванням пом'якшуючих покарання ОСОБА_1 обставин, до яких суд відносить часткове визнання вини та відсутність претензій з боку потерпілого, суд вважає за можливе не визначати максимальний строк покарання, передбачений санкціями статей обвинувачення.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 слід рахувати з моменту його затримання, а саме з 12 лютого 2015 року, зарахувавши в строк відбуття покарання термін перебування його під вартою.

Крім того, суд вважає, що з врахуванням винесення вироку існує доцільність продовжити стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Також з ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати, пов'язані з проведенням експертизи.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370 - 373 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395, ч.2 ст. 187 КК України та призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання:

- за ст. 395 КК України у виді 6 (шести) місяців арешту;

- за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ст. 395, ч.2 ст. 187 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1 до остаточного відбування покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Захід забезпечення кримінального провадження, а саме: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строк дії якого закінчується 30 липня 2015 року ОСОБА_1 продовжити до 00 год. 00 хв. 15 вересня 2015 року.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 строк тримання його під вартою, який обчислювати з моменту його затримання , тобто з 12 лютого 2015 року.

Процесуальні витрати за проведення експертизи на загальну суму 737 грн. 44 коп. стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УКУ м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Речові докази:

-мобільний телефон марки «ALCATEL» моделі «403OD», котрий переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити у володінні останнього;

-грошову купюру номіналом 200 грн. , котра здана в камеру зберігання в ПАТ «Приватбанк» згідно акту прийому - передачі майна від 25 березня 2015 року, - повернути потерпілому ОСОБА_2

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяП. П. Гуменний