Ухвала суду № 47063846, 14.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 443/792/14 Головуючий у 1 інстанції: Галій О.Й.

Провадження № 22-ц/783/3684/15 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Берези В.І., Бойко С.М.,

за участі судового секретаря: Брикайло М.В.,

представника позивача ОСОБА_2- ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 02 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, відділу Держкомземагенства у Жидачівському районі Львівської області та Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області про визнання житлового будинку, незавершеного будівництвом, об'єктом спільної сумісної власності подружжя, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні об'єктом спільної сумісної власності подружжя та земельною ділянкою,-

встановила:

В квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з вказаним позовом до ОСОБА_4, відділу Держкомземагенства у Жидачівському районі Львівської області та Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, обґрунтовуючи свої вимоги тим, щовона з відповідачем ОСОБА_4 є колишнім подружжям, шлюб між якими було розірвано 01.07.2010 року. За час шлюбу ними був придбаний за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 01.08.2005р. житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На момент купівлі-продажу готовність незавершеного будівництвом житлового будинку становила 72 %, а його вартість - 37699 грн.

На початку 2014 році позивачу стало відомо, що відповідач в період шлюбу без її відома та згоди, придбав у власність, в порядку приватизації земельну ділянку площею 0,1698 га за тією ж адресою для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Дана земельна ділянка була приватизована ОСОБА_4 на підставі рішень сесій Жирівської сільської ради від 18.08.2005 року та 28.07.2006 року.

На даний час між сторонами договору про добровільний поділ спірного незавершеного будівництвом житлового будинку та щодо режиму спільного володіння і користування не укладено. Позивач стверджує, що відповідач не допускає її до користування будинком і земельною ділянкою. Окрім того, як їй відомо від третіх осіб, що відповідач намагається продати цей будинок без її відома і згоди. За таких обставин, у позивача є підстави вважати, що відповідач не визнає та заперечує її право власності на незавершений будівництвом житловий будинок, який є спільною сумісною власністю подружжя.

Стверджує, що відповідач незаконно обмежив її право на участь у здійсненні приватизації земельної ділянки та незаконно перешкодив у реалізації її права на отримання 1/2 частини спірної земельної ділянки у власність.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просить суд визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя придбаний відповідачем за договором купівлі-продажу від 01.08.2005 року незавершений будівництвом житловий будинок в АДРЕСА_1 та усунути створені їй перешкоди у володінні і користуванні цим об`єктом шляхом зобов`язання ОСОБА_4 не чинити їй жодних перешкод у праві спільного з ним володіння, користування будинком. Визнати за нею право на користування спільно з відповідачем земельною ділянкою площею 0,1698 га за тією ж адресою, на якій розташований об`єкт спільної сумісної власності подружжя - незавершений житловий будинок. Визнати незаконним придбання у одноосібну власність відповідачем ОСОБА_4 в порядку безоплатної приватизації земельну ділянку площею 0,1698 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Скасувати рішення від 18.08.2005 року та 28.07.2006 року Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1698 га по АДРЕСА_1. Визнати незаконним і скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1698 га кадастровий номер НОМЕР_1, виданий Жирівською сільською радою Жидачівського району Львівської області та Жидачівським районним відділом земельних ресурсів, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010645100657. Усунути перешкоди зі сторони відповідача у користуванні нею спірною земельною ділянкою площею 0,1698 га та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 02 квітня 2015 року позов задоволено частково. Визнано незавершений будівництвом будинок в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судом вирішено питання судових витрат.

Вказане рішення суду в частині відмовити у задоволенні позовних вимог оскаржила позивач ОСОБА_2 з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного дослідження та оцінки доказів, недоведеності обставин, які суд вважає встановленими, порушення процесуального права і неправильного застосування судом норм матеріального права. Апелянт зазначає, що суд безпідставно не прийняв до уваги пояснення позивача та її представника, а лише прийняв виключно доводи відповідача, що призвело до часткового неправильного та незаконного рішення в частині про відмову її позовних вимог, які стосуються земельної ділянки. Стверджує, що для обслуговування будівництвом будинку була виділена спершу у користування, пізніше у власність земельна ділянка, то в подружжя за яким визнано право власності на ? частину будинку, у тій самій частці виникає право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку, однак суд не звернув на це увагу. Стверджує, що відповідач неправомірно приватизував земельну ділянку площею 0,1698 га. Просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 128-130).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3 на обґрунтування апеляційної скарги та заперечення на скаргу представника відповідача ОСОБА_5, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як вбачається матеріалів справи та беззаперечно встановлено судом першої інстанції, з 30.08.2000 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який між ними було розірвано за рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11.01.2010 року (а.с.7,8).

Судом безспірно встановлено і те, що за час шлюбу подружжя набуло у власність нерухоме майно, а саме, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку незавершеного будівництва від 01.08.2005 року, ОСОБА_4 придбав незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 готовністю 72% (а.с.10).

Судом визнано це незавершене будівництво об'єктом спільної сумісної власності подружжя, з чим сторони фактично погодились та рішення суду в цій частині не оспорюють, як і ту обставину, що вказане незавершене будівництво, за відсутності його належної державної реєстрації не може бути об'єктом поділу в натурі.

Що стосується спірної земельної ділянки площею 0,1698 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, то суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у визнанні цієї земельної ділянки об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України можуть набути право власності на земельну ділянку шляхом приватизації за умови наявності підстав набуття права на землю, передбачених ст.116 цього кодексу.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 61СК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2913-VI) було встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Під час розгляду справи судом установлено, що за рішеннями Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 28 липня 2006 року та від 18.08.2005 року за заявою ОСОБА_4 останньому було надано безоплатно у власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель земельну ділянку площею 0,1698 га в АДРЕСА_1 із затвердженням відповідної технічної документації та 01 грудня 2006 року видано відповідний державний акт на право власності на цю земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1.

Таким чином, судом безспірно встановлено, що ОСОБА_4 встановленим законом порядком скористався своїм правом на отримання у власність земельної ділянки, та отримав таку в 2005 році межах норм, визначених ст.121 ЗК України в порядку приватизації, а тому вказана земельна ділянка є його особистою власністю.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно положень ст.152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як передбачено ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий визнається недійсним.

Таким чином, приймаючи рішення про передачу ОСОБА_4 безоплатно у власність в порядку приватизації земельної ділянки площею 0,1698 га в АДРЕСА_1, Жирівська сільська рада Жидачівського району Львівської області діяла у в межах своїх повноважень з дотриманням визначеного законом порядку та встановлених, діючим земельним законодавством, норм на землю.

З огляду на викладене у суду не було підстав для визнання незаконними рішень Жирівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 28 липня 2006 року та від 18.08.2005 року.

Посилання позивача на те, що приватизацію земельної ділянки відповідач міг здійснити лише в межах своєї частки є безпідставною оскільки не ґрунтується на нормах матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду про безпідставність позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та процедура розгляду передбачена ЦПК України, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 02 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Береза В.І.

Бойко С.М.