Рішення № 47063844, 14.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/547/14 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.

Провадження № 22-ц/783/3561/15 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого - судді Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., за участю секретаря судового засідання: Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Служби автомобільних доріг у Львівській області та Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор», третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 21 серпня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 80 679 грн. 29 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «АД України».

В апеляційній скарзі посилається на те, що вимогою позивача було солідарне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, однак доказів в підтвердження вини апелянта такий не представив, не обґрунтував причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, завданою внаслідок ДТП, та діями (бездіяльністю) апелянта. Доказів притягнення до відповідальності за наслідками ДТП працівників ДП «Львівський облавтодор» не надано, суд не врахував компетенцію, повноваження та обов`язки відповідачів щодо утримання автомобільних доріг. Апелянт є підприємством що здійснює роботи по ремонту та утриманню автодоріг виключно на договірній основі за замовленням служби автомобільних доріг, при вирішенні спору суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 серпня 2014 року скасувати в частині вирішення позову про відшкодування матеріальної шкоди та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цієї частини позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «АД України» - Кондрашова Д.І. на підтримання апеляційної скарги, позивача, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, та представників Служби автомобільних доріг у Львівській області - ОСОБА_6, ОСОБА_7, на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 серпня 2014 року скасуванню з відмовою у задоволенні позову.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 80679,23 гривень з ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «АД України», суд першої інстанції виходив з того, що неналежне експлуатаційне утримання Львівським облавтодором автомобільної дороги «Київ-Чоп» біля с. Бродки, Миколаївського району, Львівської області стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, під час якої було пошкоджено автомобіль позивача, тому саме ДП «Львівський облавтодор» має відшкодувати збитки за пошкодження автомобіля позивачу.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував та не перевірив обставини, на які посилався відповідач у своїх запереченнях, не дослідив належних доказів, які слід було дослідити, висновок місцевого суду про наявність вини Львівського облавтодору у настанні дорожньо- транспортної пригоди зроблений без достатнього повного та всебічного з`ясування дійсних обставин справи.

Відповідно до положень ст.1166 ЦК України, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок, а також вину заподіювача.

Згідно із ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 15 липня 2013 року, близько 15 год., на автодорозі Київ-Чоп біля с. Бродки, Миколаївського району, Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Рено» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та «Хюндай» р.н. НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_2, внаслідок чого обидва автомобілі отримали технічні ушкодження.

Відповідно до постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2014 року залишено в силі постанову Івано-Франківського міського суду Львівської області, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. При тому, апеляційний суд у постанові від 16.01.2014 року зазначив, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15 липня 2013 року, є неналежне утримання автодороги, а саме: відсутність дорожнього огородження на місці, де він мав бути.

З матеріалів справи убачається, що 15 лютого 2013 року між Службою автомобільних доріг у Львівській області (замовник) та ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «АД України», укладено договір №06-02/13 на надання послуг з поточного ремонту (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Львівської області (а.с.90-93). Згідно п. 6.3.3. Договору підрядник зобов'язаний забезпечити першочергове надання послуг, пов'язаних з усуненням або недопущенням виникнення аварійно-небезпечних ситуацій, пов'язаних з експлуатаційним станом доріг загального користування державного та місцевого значення Львівської області. Відповідно до п.п. 7.4, 7.5 Договору у разі виникнення дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільним експлуатаційним станом автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Львівської області, підрядник бере на себе зобов'язання щодо врегулювання спорів та відшкодування матеріальних збитків. Підрядник бере на себе зобов'язання з врегулювання спорів при виникненні дорожньо-транспортної пригоди, розгляд справ у судових органах, відшкодування завданих збитків, які виникли на дорогах під час надання послуг.

Частиною 3 статті 14 і частиною 1 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

У п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (далі - Правила) встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідне, до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожній об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди у дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізних переїздів.

Указані правила є обов'язковими для їх власників або уповноваженю ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожній об'єктів і користувачів (п. 1).

Як видно з матеріалів адміністративної справи та протоколу про адмінправопорушення за наслідками даної ДТП, водій ОСОБА_3 не справився з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження, чим порушив п.11.4 Правил дорожнього руху України.

Як видно з схеми місця ДТП (справа про адмінправопорушення) та долучених до справи фотознімків, водій ОСОБА_3 здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, перетнувши роздільний газон саме в тому місці, де мав бути встановлений парапет, та який в даному місці по довжині біля 20 м. був відсутній (пошкоджений та демонтований за наслідками інших ДТП ).

Однак, як видно з зазначених вище матеріалів, судами, які розглядали справу про адміністративне правопорушення, не досліджувалась вина Облавтодору чи водія ОСОБА_3 саме з точки зору причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) останніх та фактом настання ДТП, а саме не встановлено та не підтверджено належними та допустимими доказами про те, що саме відсутність парапету сприяла виїзду на зустрічну смугу руху чи навпаки, наявність такого могла унеможливити виїзд на зустрічну смугу.

А тому, як вірно зазначив і Вищий спеціалізований суд України в ухвалі від 18.03.2015 року за наслідками перегляду рішень першої та апеляційної інстанції у даній справі - висновки суду про те, що постанова суду про закриття провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП є преюдиціальною при вирішенні зазначеного спору є помилковими, так як вона винесена стосовно іншої особи та при її постановленні суд не досліджував та не встановлював вину Львівського облавтодору /а.с.46-49 т.2/.

Інших доказів, які б підтверджували вину відповідача - апелянта, матеріали справи не містять, та така вина судом першої інстанції не досліджувалась та не встановлена. Окрім того, учасник ДТП - водій ОСОБА_3, у даній справі має статус третьої особи, що унеможливлює суд апеляційної інстанції перевірити наявність чи відсутність вини відповідача Облавтодору у причинно-наслідковому зв`язку з діями водія ОСОБА_3, який виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем позивача.

Враховуючи доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене за неповно з`ясованих та неперевірених обставини, на які посилались відповідачі у своїх запереченнях, відсутності належних доказів, які слід було дослідити, висновок місцевого суду про наявність вини Львівського облавтодору у настанні дорожньо-транспортної пригоди є передчасним у даній справі, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з винесенням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ст.ст.313, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

вирішила:

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Служби автомобільних доріг у Львівській області та Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор», третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженим до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в двадцятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.