Ухвала суду № 47063817, 14.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/5646/14 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 22-ц/783/4279/15 Доповідач в 2-й інстанції:Штефаніца  Ю.Г.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Бойко С.М., Берези В.І.

за участі судового секретаря: Брикайло М.В., заявника ОСОБА_2, державного виконавця Сидія О.В., зацікавлених осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління та ОСОБА_6 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 08 травня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_7 на дії головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сидія Олега Володимировича по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження, заінтересовані особи: Личаківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_3, -

встановила:

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 08 травня 2015 рокускаргу ОСОБА_7 на дії державного виконавця задоволено.

Визнано дії головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сидія О.В. по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.07.2014 року № 43184579 неправомірними.

Скасовано постанову ВП № 43184579 від 29.07.2014 року про закінчення виконавчого провадження винесену головним державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сидієм О.В.

Ухвалу суду оскаржили Личаківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління та ОСОБА_6. Кожен із апелянтів вважає вказану ухвалу суду незаконною і необґрунтованою, прийнятою при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, вказують на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а саме судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянти стверджують, що судом не з'ясовано в чому полягають порушення в діях державного виконавця. В матеріалах справи відсутні жодні докази незаконності дій державного виконавця. Зазначають, що рішення суду від 03.08.2011 року по даній справі фактично виконано, що, на думку апелянтів, встановлено ухвалою суду від 28.04.2015 р., приміщення горище приведено у стан відповідно до документації 1960 року, боржників зобов'язано не чинити перешкоди у користуванні приміщенням горища і такі фактично не чиняться. Кожен із апелянтів просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги (а.с. 105-106, ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення державного виконавця Сидія О.В., зацікавлених осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 на підтримання апеляційних скарг, пояснення заявника ОСОБА_2 в заперечення доводів скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів не знаходить достатніх підстав для задоволення цих скарг.

Згідно з ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до вимог ст.ст. 5, 7 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності з законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб. Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволені заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому проваджені або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим законом порядку.

Згідно ст.11 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Згідно зі ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Матеріалами справи встановлено наступні обставини.

У відповідності дорішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03.08.2011 року по справі № 2-504/11, ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 зобов'язано судом усунути перешкоди ОСОБА_7 ОСОБА_2 та ОСОБА_9 в користуванні приміщенням горища, шляхом приведення такого у попередній стан згідно технічної документації поверхового плану від 09.08.1960 року за власні кошти. Даним рішенням встановлено, що квартиру АДРЕСА_1, було не лише переобладнано та реконструйовано, а й первинно розширено за рахунок площі горища будинку. Крім того, Апеляційним судом Львівської області встановлено, що відповідачами у справі не спростовано встановлених Личаківським районним судом м. Львова обставин щодо самочинного збільшення площі квартири АДРЕСА_1 за рахунок площі приміщень загального користування (горища), вхід на горище можливий лише через приміщення квартири, що перебуває у власності відповідачів.

29.05.2012 року головним державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сидієм О.В. відкрито виконавче провадження ВП № 32797185 щодо примусового виконання зазначеного вище рішення суду. 10.06.2013 року дане виконавче провадження було закрито на підставі п.11 ч.1 ст.49 ст.50 Закону України Про виконавче провадження. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2014 року вказану постанову про закінчення виконавчого провадження було скасовано. Виконавче провадження з виконання рішення суду від 03.08.2011 року було відновлено, однак 29.07.2014 року державним виконавцем на підставі п.8 ч.1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 43184579 із зазначенням, що вимоги виконавчого документу виконано, ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 зобов'язані не чинити позивачам перешкоди у користуванні приміщенням горища шляхом приведення горища за власні кошти у попередній стан згідно технічної документації поверхового плану від 09.08.1960 року.

За результатами виконання державним виконавцем рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03.08.2011 року складено акт від 24 липня 2014 р., зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_6 зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_7 ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у користування приміщенням горища. Та встановлено, що згідно плану від 09.08.1960 р. приміщення горища змінам не підлягало.

Однак такі висновки державного виконавця не відповідають як встановленим обставинам у рішенні Личаківського районного суду м.Львова від 03.08.2011 року які не підлягають доведенню відповідно до ст.61 ЦПК України, так і фактичним обставинам справи на час здійснення виконавчих дій.

Зокрема, як вбачається з поверхового плану спірного горища в будинку по АДРЕСА_1 станом на 1960 рік спільне приміщення горища розміром 12,7 м.кв., яке віднесене до сходової клітки, не містить жодних обладнань, в той час, в наступних роках це приміщення зазнало реконструкції і переобладнань з встановленням сантехнічного вузлу та газової плити і інш.(а.с.59).

В ході апеляційного розгляду справи з пояснень сторін було встановлено, що вказане сантехнічне обладнання залишається на місці, а позивачі фактично не мають вільного доступу до горища, оскільки таке закрито відповідачами на ключ, дублікат якого позивачам не надано.

Вчиняючи фактичні дії щодо виконання рішення Личаківського районного суду м.Львова від 03.08.2011 року, державний виконавець не зазначив у своєму акті про те, чи забезпечені позивачі ОСОБА_7 ОСОБА_2 та ОСОБА_9 фактичним доступом до горища, який останні заперечують, та які саме дії вчинені щодо приведення горища в попередній стан, безпідставно констатувавши ту обставину, що приміщення горища змінам не підлягало, та не вжив при цьому всіх своїх прав, передбачених ч.3 ст.11 Закону щодо об'єктивної фіксації фактичного виконання рішення суду, в тому числі шляхом застосування під час провадження виконавчих дій відеозапису, фото- і кінозйомки.

Окрім того, як вбачається із акту вчинення виконавчих дій, державний виконавець зобов'язав не чинити перешкод ОСОБА_7 ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у користуванні приміщенням горища лише відповідача ОСОБА_6 та не зобов'язував у цьому інших відповідачів.

Згідно положень п.8 ст.49 Закону, на підставі якого державний виконавець закінчив виконавче провадження, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Однак викладені вище обставин не давали державному виконавцю підстав для висновку про фактичне виконання рішення Личаківського районного суду м.Львова від 03.08.2011 року у повному обсязі, а закінчення виконавчого провадження є передчасним.

Таким чином, суд першої інстанції, виходячи із сукупності досліджених ним доказів, норм права, що регулюють спірні правовідносини, встановлених обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що державним виконавцем не було вжито всіх належних заходів з виконання рішення Личаківського районного суду м.Львова від 03.08.2011 року, яке в повній мірі не виконано, а винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.07.2014 року № 43184579 є незаконним.

В супереч твердженням апелянтів, в ухвалі Личаківського районного суду м.Львова від 28.04.2015 року не дано оцінки повноти виконання рішення суду, а лише констатовано факт винесення державним виконавцем 29.07.2014 року постанови про закінчення виконавчого провадження, як процесуальної стадії, яка перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення суду.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків районного суду і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.2 ст.307, ст. п.1 ч.1 312, ст. 313, п. 4 ч.1 ст.314, ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління та ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 08 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Береза В.І.

Бойко С.М.