Рішення № 47063024, 17.07.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/1050/15-ц

Провадження №2/463/858/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2015 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Гирич С. В.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

з участю представника позивачів ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_4

представника відповідача виконавчого

комітету Львівської міської ради ОСОБА_5

представника відповідача управління комунальної

власності Львівської міської ради ОСОБА_6

відповідача ОСОБА_7

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_3 районної адміністрації Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова, відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_7 про визнання незаконними та скасування рішення, ордеру та наказу, скасування свідоцтва про право власності, приєднання квартири, суд,-

встановив:

позивач звернувся із позовом в суд до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.10.2014 року №766 «Про надання квартири позачерговику міської ради»; визнання недійсним ордеру від 17.10.2014 року №0004545, виданого ОСОБА_7 на житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1; визнання незаконним та скасування наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 04.03.2015 року №71-Ж-Л; скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 від 04.03.2015 року №Л-00194, видане управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради; приєднання квартири АДРЕСА_2, площею 12 м.кв., до квартири АДРЕСА_3, наймачами якої вони являються.

Свої вимоги мотивують тим, що вони являються наймачами квартири АДРЕСА_3, яка була надана ОСОБА_9 на підставі рішення виконавчого комітету Червоноармійської районної ради від 24.08.1982 року №360. Однак, через те, що квартира складається із однієї кімнати площею 16,8 м.кв. та кухні площею 6,8 м.кв., перебуває у незадовільному технічному стані, а її планування не відповідає вимогам ДБН, вони потребують покращення житлових умов. У звязку із цим 03.07.2013 року їх було взято на квартирний облік у звязку із незадовільними житловими умовами.

Крім цього, у 2012 році вони зверталися у ОСОБА_3 районну адміністрацію про приєднання суміжної квартири №7 до їхньої квартири, оскільки нею також ніхто не користувався. Спочатку їм було відмовлено у приєднанні з підстав того, що зареєстрований в квартирі наймач, не визнаний в судовому порядку втратившим право на житло. Після постановлення відповідного рішення Личаківським районним судом м. Львова від 11.10.2013 року, вони повторно звернулися у ОСОБА_3 районну адміністрацію м. Львова про приєднання зазначеної квартири із заявою від 14.03.2014 року, на підставі якої відповідачем скеровано документи з приводу вирішення їхньої заяви до громадської комісії з житлових питань при виконкомі Львівської міської ради. Однак, листом від 17.04.2014 року їх повідомили про прийняття рішення про надання спірної квартири черговику Львівської міської ради, а не їм. В подальшому їм стало відомо про прийняття виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення від 10.10.2014 року №766 про надання спірної квартири відповідачу ОСОБА_7, видачу ордеру на вселення, а в процесі розгляду справи вказана квартира відповідачем була приватизована.

Однак вважають, оскаржуване рішення виконавчого комітету Львівської міської ради незаконним, а виданий ордер на вселення на підставі цього рішення недійсним, оскільки площа квартири №7 є меншою за встановлені норми житлової площі у ст. 47 ЖК України, а відтак не може бути надана для проживання будь-якій особі. В той же час, вони мають першочергове право на приєднання вказаної квартири до своєї квартири з метою покращення житла в порядку ст.54 ЖК України, оскільки обидві квартири є суміжними, неповноцінними, мають спільний туалет, і вони потребують покращення житлових умов. А тому вважають, оскільки квартира №7 відповідачу ОСОБА_7 була надана без відповідних законних підстав, а відтак у нього не виникло права на користування вказаною квартирою та подальшу її приватизацію. У звязку із цим просять позовні вимоги задоволити у повному обємі.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала у повному обємі з аналогічних підстав, доповнила, що квартира №6 в якій проживають позивачі є неповноцінною, крім цього кухня в квартирі розташована з порушенням будівельних норм під житловою кімнатою. В той же час квартира №7 є суміжною, і хоча рахується окремою, однак є також неповноцінною без комунальних вигод загальною площею лиш 12 м.кв., що виключає надання її іншим особам. Крім цього, між обома квартирами відсутня капітальна стіна, існує лише перегородка, раніше обидві квартири становили єдине житлове приміщення, для них є спільний туалет на балконі. Вказала, що попередній мешканець квартири ОСОБА_5 страдав на психічні розлади, а відтак з 1992 року внаслідок поміщення його на лікування за численними скаргами мешканців, квартира пустувала, перебувала у жахливому технічному та санітарному стані. А тому її довірителі вважаючи своє право на приєднання цієї квартири звернулися з відповідною заявою у ОСОБА_3 районну адміністрацію, а також стали нести витрати по її утриманню та ремонту, користувалися нею. Районна адміністрація підтримала заяву довірителів і подала документи до Львівського міськвиконкому на приєднання звільненого житла до їх квартири, але незважаючи на вимог ст. 54 ЖК України, з порушенням вимог ст.ст. 47,50 ЖК України звільнене приміщення було безпідставно рішенням виконавчого комітету надано відповідачу ОСОБА_7 та на нього видано ордер на вселення. Крім цього, просить врахувати, що після звернення з позовом в суд, незважаючи на ухвалу про забезпечення позову, Управління комунальної власності видало наказ про передачу квартири у власність відповідача ОСОБА_7 та оформило свідоцтво про право власності на квартиру, що також є незаконним. Тому просить позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_4 в судовому засіданні 01.07.2015 року позовні вимоги заперечив оскільки вважає, що діями його довірителя жодних порушень прав позивачів не було допущено. Так зазначив, що питання про приєднання квартири з метою покращення житлових умов не входить до їхньої компетенції, оскільки є виключними повноваженнями виконавчого комітету Львівської міської ради. Дійсно, позивачі починаючи з 2011 року зверталися до районної адміністрації по питанню приєднання спірного приміщення до їхньої квартири, оскільки таке пустувало і внаслідок захаращення істотно погіршувало стан квартири позивачів. Однак в квартирі значився проживаючим бувший квартиронаймач, а тому воно було юридично зайнятим і питання приєднання не могло вирішуватися. Дійсно, 14.03.2014 року позивачі знову звернулися до них із заявою про приєднання спірної квартири АДРЕСА_4 до їхньої квартири №6 з метою покращення житлових умов, а тому вони в межах своїх повноважень зібрали пакет документів та передали його 24.03.2014 року на розгляд громадської комісії з житлових питань при виконкомі Львівської міської ради. В подальшому, листом від 10.04.2015 року їх повідомили про прийняття комісією рішення про надання спірної квартири черговику Львівської міської ради, а відтак про вказане рішення вони повідомили позивачів листом від 17.04.2014 року. Тому вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_3 районної адміністрації Львівської міської ради заявлені безпідставно, так як вона діяла в межах повноважень в частині приєднання житла до квартири позивачів.

Представник виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_10 в судовому засіданні 01.07.2015 року відносно позову заперечила, суду пояснила, що спірна квартира АДРЕСА_5 на законних підставах була надана ОСОБА_7 виходячи із того, що вказана особа перебувала на квартирному обліку у Львівській міській раді з 1995 року, являвся інвалідом третьої групи, ветераном війни та учасником ліквідації наслідків на Чорнобильскій АЕС, а відтак потребував тимчасового покращення житлових умов позачергово. В той же час вважає, що позивачі житлом забезпечені, на обліку перебували не тривалий час, а тому права на надання їм вказаної квартири не мали. На підставі наведеного вважає, що рішення виконавчого комітету є законним, а ордер дійсним, у звязку із чим просить в задоволенні позову відмовити.

В останнє судове засідання зявився представник відповідача виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_5, який підтримав заперечення проти позову з аналогічних мотивів викладених іншим представником ОСОБА_10

Представник управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради ОСОБА_11 в судовому засіданні відносно позову заперечив, суду пояснив, що їхній наказ від 04.03.2015 року №71-Ж-Л про передачу у власність ОСОБА_7 спірної квартири та на підставі нього видане свідоцтво про право власності є законними, оскільки прийняті у відповідності до чинних норм законодавства України, зокрема особі, яка була на законних підставах поселена в квартиру на підставі ордеру на вселення, а відтак набула право на приватизацію житла. Про існування ухвали про забезпечення даного позову їм відомо не було на момент видачі свідоцтва про право власності, а відтак не вбачає в діях управління комунальної власності будь-яких порушень прав позивачів. Просить у позові відмовити.

В останнє судове засідання зявився інший представник відповідача ОСОБА_6, який підтримав заперечення проти позову з аналогічних мотивів викладених іншим представником.

Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні відносно позову заперечив, суду пояснив, що він з 1995 року перебуває на квартирному обліку Львівської міської ради з метою покращення житлових умов. За цей період йому декілька разів пропонувалися для заселення деякі приміщення в м. Львові, однак вони абсолютно не були придатні для проживання, а тому він від них відмовився. 01.04.2014 року він подав заяву і йому було запропоновано надати для проживання квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1. Оглянувши квартиру він виявив, що вона потребує значного ремонту, але при вкладенні коштів у ній можна проживати. Оскільки не мав іншого житла, тому погодився на цю квартиру і після прийняття рішення про закріплення квартири, розпочав процедуру приватизації. Вважає, що вказану квартиру набув на законних підставах, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Інші відповідачі відділ приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції в судове засідання явку своїх представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, від відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції поступила заява про слухання справи у відсутності його представника, інший відповідач відділ приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова причини неявки свого представника суду не повідомив, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.10.2014 року №766 «Про надання квартири позачерговику міської ради» (а.с.188 том 1), квартиру АДРЕСА_5, загально площею 12,0 м.кв., що складається з однієї кімнати, без кухні, без комунальних вигод, надано для проживання ОСОБА_7, як черговику Львівської міської ради з 30.08.1995 року №19111, у списку для позачергового надання житла, як ліквідатору аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, з 17.11.2000 року №1301.

На підставі зазначеного рішення, виконавчим комітетом Львівської міської ради видано ордер від 17.10.2014 року №0004545 (а.с.103 том 1), на вселення ОСОБА_7 у житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1.

Зазначене рішення органу виконавчої влади позивачі вважають незаконним, а виданий на підставі нього ордер недійсним, оскільки такі вчинені відповідачем з порушенням норм житлового законодавства та порушують їхні житлові права.

Дійсно, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.15 ЦК України, ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист порушеного особисто майнового чи немайнового права та інтересу особа здійснює у спосіб передбачений ч.2 ст. 16 ЦК України, в тому числі шляхом визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, визнання права.

Як в судовому засіданні встановлено, позивачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 являються наймачами квартири АДРЕСА_6, яка надана ОСОБА_8 для проживання в ній сімєю на підставі рішення виконавчого комітету Червоноармійської районної ради від 24.08.1982 року №360 (а.с.10 том1).

Зазначена квартира, загальною площею 29,9 м.кв., складається із житлової кімнати площею 16,8 м.кв., кухні 8,0 м.кв. та санвузла площею 5,1 м.кв. (а.с.16 том 1).

Згідно з технічними висновками НДІ Проектреконструкція (а.с.4-27 том 2), технічний стан конструкцій та інженерного обладнання в межах квартири АДРЕСА_6 незадовільний, а місцями непридатний. Конструкції стін, перекриття, підлог пошкоджені сирістю, грибком, гнилизною, наявна велика корозія елементів системи водопостачання та каналізації, сліди систематичного протікання. Планування квартири №6 не відповідає вимогам ДБН В 2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», оскільки в квартирі відсутній передпокій, нормативні санвузли, підсобні приміщення, над площею кухні в межах другого поверху розташована ванна, що категорично заборонено діючими нормами.

Розпорядженням ОСОБА_3 районної адміністрації Львівської міської ради від 20.05.2013 року №217 (а.с.13 том 1), затверджено висновок міжвідомчої комісії від 30.04.2013 року, аналогічний змісту зазначеним вище технічним умовам та визнано квартиру АДРЕСА_7, що не відповідає вимогам п.2.22, п.2.28 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення».

Крім цього, як вбачається із довідок управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (а.с.12), позивачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебувають на квартирному обліку з 03.07.2013 року №24287, як особи, що потребують покращення житлових умов.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що квартира АДРЕСА_5 є суміжною з квартирою №6, що перебуває у користування позивачів, і вказані квартири в минулому становили цілісне житлове приміщення.

Як вбачається із листа ОСОБА_3 районної адміністрації Львівської міської ради від 28.02.2012 року (а.с.11 том 1), у 2012 році позивачі зверталися у ОСОБА_3 районну адміністрацію Львівської міської ради із заявою про приєднання житлової квартири №7 до квартири №6 з метою покращення їхніх житлових умов. Однак їм було відмовлено у розгляді вказаного питання, оскільки на той час в квартирі був зареєстрований ОСОБА_12, щодо якого адміністрацією готується позов до суду про його визнання втратившим право на проживання в квартирі через тривалу відсутність за місцем проживання.

Як вбачається із довідки ЛКП №503 від 26.12.2013 року (а.с.18 том 1), квартира АДРЕСА_8 вільною з 11.10.2013 року на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11.10.2013 року (а.с.17 том 1), яким ОСОБА_12 визнано таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі 14.03.2014 року повторно звернулися у ОСОБА_3 районну адміністрацію Львівської міської ради із заявою (а.с.19 том 1) про приєднання квартири №7 до квартири №6, наймачами якої вони являлися, вказана заява ОСОБА_3 районною адміністрацією була скерована 24.03.2014 року для розгляду громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті Львівської міської ради 9а.с.20 том 1), а 17.04.2014 року повідомлено позивачів про неможливість позитивного вирішення даного питання, оскільки вказана квартира була надана для проживання іншому черговику Львівської міської ради.

Дійсно, підставою для прийняття оскаржуваного позивачами рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.10.2014 року №766 стали заява ОСОБА_7 від 05.03.2014 року про надання йому, як пільговому черговику львівської міської ради квартири АДРЕСА_1, рішення громадської комісії житлових питань при виконавчому комітеті Львівської міської ради від 05.03.2014 року (а.с.97 том 1) про рекомендування надання спірної квартири ОСОБА_7 та позитивні висновки постійної комісії житлової політики від 20.05.2014 року (а.с.99 том 1) та постійної комісії депутатської діяльності та законності від 21.07.2014 року (а.с.100 том 1).

Разом з тим, вказана заява була зареєстрована у єдиному вікні 01.04.2014р. за № 4-2501-134. (а.с.100 том 1), в той час як позивачі звернулися із заявою про приєднання житла 14.03.2014 року (а.с.19) і 24.03.2014 року ОСОБА_3 районна адміністрація Львівської міської ради скерувала заяву позивачів та пакет документів на розгляд комісії із житлових питань при виконавчому комітеті Львівської міської ради (а.с.20 том 1).

Незважаючи на те, що заява ОСОБА_7 була зареєстрована лише 01.04.2014р. за № 4-2501-134 і вважається поданою саме цією датою, рішення громадської комісії з житлових питань з рекомендацією надати спірне приміщення ОСОБА_7 прийнято 05.03.2014року. (а.с.37). В той же час на засіданні постійної комісії житлової політики від 20.05.2014року та постійної комісії депутатської діяльності і законності 21.07.2014 року (а.с.99,100) розглядалася заяву ОСОБА_7, яка подана 01.04.2014р. за № 4-2501-134 .

У відповідності до ч.2 ст. 54 ЖК України ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (стаття 34), надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленої статтею 47 цього Кодексу, крім випадків, коли наймач або член його сім'ї має право на додаткову жилу площу. Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання.

І лише, у випадку, якщо ізольоване приміщення, що звільнилося, не може бути відповідно до правил частини другої цієї статті передано наймачеві, який проживає в цій квартирі, його надають іншим особам у загальному порядку (ч.5 ст. 54 ЖК України).

В той же час, положеннями ст. ст. 47, 48 ЖК України передбачено, що жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, яка встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Як вбачається із технічного паспорту (а.с.180-181 том 1), квартира АДРЕСА_5 складається із однієї житлової кімнати житлово площею 12,9 м.кв., що не відповідає мінімальним нормативам житлової площі встановлених чинним законодавством.

З розпорядження ОСОБА_3 районної адміністрації Львівської міської ради від 20.05.2013 року (а.с.13),Технічних висновків «НДІ Проектреконструкція» (а.с.4-27 т.2) вбачається, що квартира АДРЕСА_9, 12 у м.Львові визнано такою, що не відповідає санітарно-технічним вимогам та ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення». При цьому судом встановлено, що квартира позивачів та спірна квартира технічно становили одне приміщення, між кімнатами встановлена тимчасова перегородка, між ними існував дверний пройом, а отже звільнене приміщення є суміжним по відношенню до квартири позивачів.

Разом з тим, як встановлено судом, приймаючи рішення виконавчого комітету Львівської міської ради положення ст.ст. 47,50,54 ЖК України не були дотримані, оскільки при прийнятті рішення про надання спірної квартири АДРЕСА_10 ОСОБА_7 не було враховано, що вказана квартира не є благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту житлом і не відповідає встановленим санітарним і технічних вимогам. Крім цього, вона не відповідає розміру мінімальної площі, яка передбачена законом для надання для проживання, вона є неповноцінною, складається лише із однієї кімнати та суміжною із квартирою №6, яка також визнана такою, що не відповідає будівельним вимогам, а її мешканці потребують покращення житлових умов шляхом приєднання суміжного ізольованого жилого приміщення, і про це подали відповідну заяву.

Більш того, відповідачем взагалі не прийнято жодного мотивованого рішення з приводу звернення позивачів, адже згідно приписів ч.5 ст. 54 ЖК України можливість вирішення питання про надання спірної квартири на загальних підставах іншим особам допускається лише, якщо таке приміщення не може бути відповідно до правил частини другої цієї статті передано наймачеві, який проживає в суміжній квартирі.

За таких обставин, оскільки вказане рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.10.2014 року №766 прийняте з порушенням норм житлового законодавства та першочергового права позивачів на приєднання ізольованого житлового приміщення, що звільнилося до їхньої квартири, і вони потребують покращення житлових умов, а відтак підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Крім цього, оскільки ордер на вселення відповідача ОСОБА_7 був виданий відповідачу на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, і виданий на приміщення, яке не підлягає закріпленню в порядку ст.ст.47,50 ЖК України з порушенням першочергово права позивачів на надання цього приміщення, а відтак з підстав зазначених у ст. 59 ЖК України підлягає визнанню недійсним. Тому в цій частині позовні вимоги є підставними.

Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу наказ управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 04.03.2015 року №71-Ж-Л та скасування свідоцтва про право власності від 04.03.2015 року №Л-00194 суд задовольняє частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Дійсно у відповідності до положень ч.3 ст. 48 ЖК України та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», наймач квартири, куди вселений на підставі ордеру, має право на подальшу приватизацію квартири у порядку визначеному Законом.

Однак, як встановлено в судовому засіданні рішення та ордер на вселення відповідача ОСОБА_7 були видані органом місцевого самоврядування є незаконними, а відтак не зважаючи на те, чи була дотримана управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради процедура здійснення приватизації житла, суд вважає наказ про приватизацію квартири №7 та видане на підставі нього свідоцтво незаконними, оскільки ОСОБА_7 вселився в квартиру №7 по вул. Ак.Філатова в м. Львові без достатніх на це законних підстав, а відтак у нього не виникало права на приватизацію вказаного майна.

Крім цього, як вбачається із ухвали суду про забезпечення позову (а.с.34т.1) по заяві позивачів судом в забезпечення даного позову до вирішення спору по суті було заборонено відповідачам, в тому числі Управлінню комунальної власності Львівської міської ради приймати рішення про приватизацію спірної квартири і оформляти документи на передачу квартири у власність.

Ухвала суду 03.03.2015 року (а.с.31 т.2 ) була вручена Управлінню комунальної власності.

Таким чином, управління комунальної власності прийняло рішення про приватизацію спірного приміщення та видало свідоцтво про право власності всупереч ухвалі суду про забезпечення позову, а отже воно є неправомірним.

При цьому суд вважає, що позовні вимоги про визнання наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 04.03.2015 року №71-Ж-Л підлягають до задоволення частково, оскільки як вбачається із змісту самого наказу, таким вирішувалися питання про приватизацію і інших квартир, що не є предметом спору, а відтак підлягає скасуванню лише в частині приватизації квартири АДРЕСА_1.

Крім цього суд вважає підставними вимоги позивачів про надання їм спірної квартири №7 в порядку приєднання до квартири АДРЕСА_11, оскільки як уже встановлено судом, вони як мешканці суміжної квартири, квартири АДРЕСА_3 потребують покращення житлових умов, їх квартира визнана такою, що не відповідає санітарним нормам і нормам ДБН, вони звернулися про це із відповідною заявою до органу місцевого самоврядування і їх заява та пакет документів ОСОБА_3 районною адміністрацією 14.03.2014 року був скерований до Львівського міськвиконкому для прийняття відповідного рішення в порядку ст.54 ЖК України. При цьому, суд погоджується з тим, що вони мають першочергове право на покращення житлових умов шляхом приєднання суміжного ізольованого жилого приміщення, і судом не встановлено обставин, які б у відповідності до положень ч.5 ст.54 ЖК України унеможливлювали приєднання їм спірного приміщення. А тому в цій частині позов також слід задоволити.

В частині позовних вимог позивачів до ОСОБА_3 районної адміністрації Львівської міської ради та відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції суд вважає такі безпідставними, оскільки як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 районна адміністрація Львівської міської ради при вирішенні житлового питання за заявою позивачів діяла в межах своєї компетенції подала пакет документів до міськвиконкому для приєднання спірної квартири позивачам, і обидва відповідачі з приводу заявленого спору жодних рішень, якими були порушені права позивачів не приймали.

Керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.10.2014 року №766 «Про надання квартири позачерговику міської ради».

Визнати недійсним ордер від 17.10.2014 року №0004545, виданий виконавчим комітетом Львівської міської ради на вселення ОСОБА_7 у житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1.

Визнати частково незаконним та скасувати наказ управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 04.03.2015 року №71-Ж-Л «Про передачу квартир у приватну власність», в частині передачі у власність ОСОБА_7 житлової квартири АДРЕСА_1.

Скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 від 04.03.2015 року №Л-00194, видане управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Надати квартиру АДРЕСА_2, площею 12 м.кв., в порядку приєднання до квартири АДРЕСА_3, на сімю позивачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Львівської області в порядку та строки визначені ст. 294 ЦПК України.

Суддя: Гирич С. В.