Рішення № 47060375, 16.07.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.07.2015

Справа № 320/11511/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

16 липня 2015 рокуМелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

в складі: головуючого-суддіРедько О.В.

при секретарі Кудря В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополь справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2, про звернення стягнення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Відповідно до укладеного договору № ZPM0G40000006879 від 23.04.2008 року ОСОБА_2 (далі - третя особа) 23.04.2008 року отримав кредит у розмірі 75750.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.04.2019 року.

Згідно заяви Відповідача від 15.07.2008 року кредитний договір № ZPM0G40000006879 від 23.04.2008 року переведено з валюти гривня в валюту Долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 24040.44 [Дол. США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення цивільних норм закону та умов договору Третя особа зобовязання за вказаним договором належним чином не виконала, що призвело до збитків Позивача, які мають вираз у залученні Позивачем вільних коштів до страхового резерву створенного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів

Також в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 (далі Відповідач) 23.04.2008 року уклали договір іпотеки № ZPMOG40000006879 (надалі - договір іпотеки). Згідно з договором іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 46.70 м2, житловою площею 30.90 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 150 000,00 грн.

Договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд: звернути стягнення на квартиру загальною площею 46,70 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та виселити Відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Гризодубової, буд. 66. кв. 54.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити. Проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідач будучи належно повідомленим про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, однак від представника відповідача надійшла письмова заява, згідно якої останній просить суд слухати справу у їх відсутність, позовні вимоги не визнають та просять суд відмовити в їх задоволенні.

Як вбачається з письмового заперечення поданого відповідачем, останній просить відмовити в задоволенні позову, оскільки, позивачем невірно було здійснено розрахунок заборгованості, такий є недоведеним та належно не обґрунтованим. Крім того, позивач зазначає, що іпотечний договір укладався ним на забезпечення виконання зобовязань за первісним кредитним договором, згідно якого сума зобовязання складала 75000,00 грн. та 15% річних на суму заборгованості. Згідно квитанцій та власного розрахунку зобовязання за первісним кредитним договором виконанні в повному обсязі, а тому зобовязання за іпотечним договором повинні бути припинені.

Оцінивши зібрані матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів.

Відповідно до укладеного договору № ZPM0G40000006879 від 23.04.2008 року ОСОБА_2 23.04.2008 року отримав кредит у розмірі 75750.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.04.2019 року.

Згідно заяви Відповідача від 15.07.2008 року кредитний договір № ZPM0G40000006879 від 23.04.2008 року переведено з валюти гривня в валюту Долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 24040.44 [Дол. США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом

Також в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 (далі - Відповідач і 23.04.2008 року уклали договір іпотеки № ZPMOG40000006879. Згідно з договором іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 46.70 м2, житловою площею 30.90 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 150 000,00 грн.

В звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 22.10.2013 року має заборгованість - 35349,30 [Долар США], яка складається з наступного:15830,90 [Долар США] - заборгованість за кредитом;8743,53 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом;1757,89 [Долар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;7303,88 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. А також штрафи відповідно до Договору:31,29 [Долар США] - штраф (фіксована частина).1681,81 [Долар США] - штраф (процентна складова), що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, а також право на відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

На підставі ст. 39 ЗУ "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, а також початкова ціна предмету іпотеки для його подальшої реалізації.

Крім того, відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5 резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Разом з тим, відповідно до ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є законність.

Так, Законом України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року встановлено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку (частина 1 Закону).

Виходячи із ст. 3 вказаного Закону він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Чинність вказаного Закону на час ухвалення рішення є підставою, у разі задоволення позову за наявності для цього підстав, для визначення порядку його виконання, зокрема вказівка на те, що рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності вказаного Закону.

За своїм змістом даний Закон є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмет застави та іпотеки, а саме : визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки Законом не призупиняється дія будь - яких нормативних актів у сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог.

Крім того, згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 року, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що закріплено у частині 1 статті 58 Конституції України.

До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі лише у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Разом з тим мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Отже, встановивши сукупність обставин, що є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, суд ухвалюючи відповідне судове рішення, відповідно до ст.217 ЦПК України вирішує питання про зупинення стягнення на час дії Закону.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині звернення стягнення доведені та підлягають задоволенню.

Поряд із цим, відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст. 109 ЖК України, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК України регулює порядок виселення громадян.

Зі змісту ч.2 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ч.3 ст. 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч.2 ст. 109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч.2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення ст.40 цього Закону, так і нормаст. 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Спірна квартира не була придбана за рахунок кредитних коштів, отриманих позичальником.

Таким чином, оскільки у даній справі в іпотеку була передана спірна квартира, яка була придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеної квартири без надання їм іншого постійного житла. При цьому, суд приймає до уваги позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі №6-39 цс15.

Крім того, статтею 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 30, 60, 209, 212, 215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення - задовольнити частково.

Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPM0G40000006879 від 23.04.2008 року, в розмірі 35349.30 [Долар США], що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 22.10.2013 року складає 282440,90 грн. - на квартиру загальною площею 46,70 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ZPM0G40000006879 від 23.04.2008 р.) ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_1 (01.04.1942р.н., ІПН НОМЕР_1, алреса: АДРЕСА_2) судові витрати у розмірі 3391 (Три тисячі триста девяносто одна) грн. 29 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зупинити виконання рішення на час дії Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_4