Рішення № 47058100, 15.07.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер №243/3754/15-ц

Номер провадження №2/243/2137/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

«15» липня 2015 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Чемодурової Н.О.,

при секретарі - Жмарьові П.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», про стягнення заборгованості з орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з дійсним позовом. На обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначили наступне. 07 вересня 2012 року між ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_2, з однієї сторони (Орендодавці) та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», з іншої сторони (Орендар) було укладено договір №1 про оренду нежитлового приміщення за адресою м. Горлівка, вул. Герцена, будинок №22, приміщення №24, загальною площею 103,9 кв.м. Договором обумовлені всі суттєві умови: ціна, строк, порядок переданий та повернення майна. Відповідно до акту від 17.09.2012 року Орендар прийняв приміщення у користування. За договором Орендар зобов'язався, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі (п. 5.3.2). Згідно із п. 4.1.2. Договору починаючи з 01.03.2013 року і до кінця строку оренди (до 17.08.2015 року) розмір орендної плати складає 16 тис. гривень на місяць, які Орендар повинен сплачувати кожному Орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним по 50% на їх поточні карткові рахунки. Між тим, Орендар належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим на час звернення з позовом до суду має заборгованість зі сплати за користування орендованим приміщенням у розмірі 104000 грн. За таких обставин ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» з 16.10.2014 року є простроченим боржником за Договором. Як зазначено в п. 8.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. В п. 8.2. Договору міститься посилання на штрафні санкції, які застосовуються до сторони, яка порушила зобов'язання. Зокрема, у випадку прострочення сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцям пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 ЦК). Отже, Орендодавці мають право вимагати від Орендаря сплати за весь час наявної заборгованості додатково суми пені, інфляційні, а також три проценти річних від простроченої суми. Всього заборгованість складає 130037,58 грн.

10 лютого 2015 року Орендодавці зверталися із претензією до Орендаря, де вимагали сплатити суму простроченої заборгованості разом із штрафними санкціями. У відповідь Орендар направив листа, в якому повідомив про одностороннє розірвання вищезазначеного договору оренди 31 травня 2015 року, запропонував змінити розмір орендної плати за період з 01.09.2014 по 31.05.2015. Орендодавці у власному листі від 01.04.2015 року погодилися із пропозицією Орендаря в частині розірвання договору оренди з 31.05.2015. В частині зміни розміру орендної плати за період з 01.09.2014 по 31.05.2015 не погодилися. Посилання відповідача в листі від 12.03.2015 на положення статті 762 Цивільного кодексу України вважають необґрунтованим, оскільки, в силу статті 617 Цивільного кодексу України, відповідачем не доведено, що це сталося в наслідок випадку або непереборної сили та не додержано порядок повідомлення про форс-мажорні обставини, визначений розділом 7 Договору №1 від 07.09.2012.

Просять суд стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь позивачів заборгованість за Договором №1 від 07.09.2012, яка складається із: - орендної плати за час прострочення (вересень 2014 року - березень 2015 року) в розмірі 104 000 грн.; - пені за прострочення сплати орендних платежів в розмірі 11679,11 грн.; - інфляційні за весь час прострочення в розмірі 13576 грн.; - три проценти річних від простроченої суми в розмірі 782,47 грн., а всього на суму 130037,58 грн. по 65018, 79 грн. кожному. Судові витрати розподілити між позивачами у рівних частках.

Позивач ОСОБА_2, належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи в залу суду не зявився, надав суду заву про розгляд справи у його відсутності, за участі представника ОСОБА_4 (а.с. 62). Позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлена про час та дату розгляду справи в залу суду не зявилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просила позов задовольнити повністю. Будучи допитаною в попередніх судових засіданнях, надала пояснення аналогічні, викладеним у позові (а.с. 77). В наданому суді клопотанні від 14.07.2015р. співпозивачі категорично заперечували проти винесення заочного рішення у справі.

Представник позивачів, ОСОБА_4, який діє на підставі договору від 23.04.2014 року (а.с.52) належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, в залу суду не зявився, надав суду заву про розгляд справи у його відсутності (а.с.77). Будучи допитаним в попередніх судових засіданнях, надав пояснення аналогічні, викладеним у позові.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про місце, день та час розгляду справи. Відповідно до вимог ч.6 ст. 74 ЦПК України виклик у судове засідання відповідача було здійснено шляхом надіслання листа на електронну та поштову адреси. Представник відповідача ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності від 08.04.2015 року, про час та дату судового розгляду була повідомлена 07.07.2015 року телефонограмою. Незважаючи на прийняті судом заходи, представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Аналізуючи наведені обставини, суд приходить до переконання, що відповідачем недобросовісно здійснюються його процесуальні права, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про належне повідомлення відповідача, а тому, вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів, з дотриманням вимог, встановлених законом. При цьому суд бере до уваги клопотання позивачів, в якому вони заперечували щодо розгляду справи у порядку заочного провадження

В наданих суду запереченнях відповідач зазначив наступне. Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою ОСОБА_2 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 07.09.2012 року (надалі - Договір оренди), згідно якого Співпозивачами було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Гєрцена, буд. 22, приміщення № 24, загальною площею 103,9 кв.м. строком по 17.08.2015року. 24.12.2013 року було укладено Договір про внесення змін до Договору оренди, відповідно до якого відбулися зміни в суб'єктному складі правовідносин оренди зі сторони Орендодавців: з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на фізичну особу- підприємця ОСОБА_1.

Пункт 1 Постанови Правління Національного банку України «Про призупинення здійснення фінансових операцій» від 06.08.2014 р. №466, (надалі - Постанова № 466) передбачає, що Банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. На виконання вищезазначеної Постанови №466 Банк з серпня 2014 року не здійснював діяльність на території міста Горлівки Донецької області - дана територія не контролюється українською владою, та фактично звільнив орендоване приміщення. Акт прийому - передачі зазначеного приміщення не було підписано, т.я. Банком не було встановлено фактичне місце проживання Співпозивачів - Орендодавців.

У зв'язку із тим, що підприємства поштового зв'язку та служби кур'єрської доставки на території міста Горлівки Донецької області на момент виникнення вищевказаних обставин не здійснювали діяльність (та не здійснюють її на цей час) іншого способу письмово повідомити Орендодавців про розірвання Договору оренди в односторонньому порядку або надати письмову пропозицію Орендодавцям розірвати Договір оренди за згодою Сторін, а також письмово погодити зменшення розміру орендної плати за Договором оренди, ніж вручити Орендодавцям зазначені документи особисто під підпис, не було.

Відповідно до пункту 10.7 Договору оренди у випадку зміни вказаних у цьому Договорі реквізитів, Сторони повідомляють про це одна одну письмово протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту виникнення таких змін.

В порушення пункту 10.7 Договору оренди жодних повідомлень щодо зміни місця проживання співпозивачі до Банку не надавали.

Відповідно до частини 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до частини 4 ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно з частиною 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Банк намагався використати своє право на одностороннє розірвання Договору оренди, однак через ухилення Орендодавцями від приймання відповідних документів особисто під підпис при зустрічах з працівниками Банку вказані права не було реалізовано. Така бездіяльність Орендодавців підтверджує їх намір неправомірно перешкодити реалізації Банком його прав.

10.02.2015 року Банком отримано претензію від 30.01.2015 року про погашення заборгованості та одночасно Орендодавці повідомили про зміну своїх поштових адрес.Таким чином, Банку лише 10.02.2015 року стало відомо про місце проживання співпозивачів та був направлений лист за адресами, які зазначені Орендодавцями у претензії від 30.01.2015 р.

Листом від 12.03.2015 року за вих. № 9-0207379/824 Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» відповідно до пункту 10.3 Договору оренди повідомив співпозивачів про одностороннє розірвання вищезазначеного Договору оренди «31» травня 2015 року та зміну розміру орендної плати. Також, банком було запропоновано належним чином оформити передачу приміщення від Орендаря до Орендодавців шляхом підписання відповідного акту прийому - передачі. З даними пропозиціями Орендодавці погодилися частково, а саме в частині розірвання договору оренди з 31.05.2015р.

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що вимоги співпозивачів щодо стягнення заборгованості по договору оренди у сумі 104 000,00 грн. є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення індексу інфляції, 3% річних за Договором оренди відповідач зазначає наступне. Частина 2 ст. 625 ЦК України, встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення даної статті застосовуються до кредитора та боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Прострочення виконання зобов'язання не відбувалося, оскільки з серпня 2014 року, Банк не здійснював своєї діяльності на території міста Горлівки Донецької області та фактично звільнив орендоване приміщення, а також, відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, застосування позивачем статті 625 ЦК України є незаконним та необґрунтованим.

Стягнення з Банку індексу інфляції та 3% річних за даних умов також відсутні. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року № 543/96-ВР встановлює, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не застосовуються до правовідносин, що виникли між співпозивачами та відповідачем.

Таким чином, керуючись вищевикладеним, підстави для стягнення з Банку пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ відсутні.

Просять суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Вислухавши пояснення позивача та представника позивачів, дослідивши надані докази і вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За правилами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням положень цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 793 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

В судовому засіданні встановлено, що 07 вересня 2012 року орендодавці в особі ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, з однієї сторони, та орендар в особі АТ «Банк «Фінанси та Кредит» уклали договір оренди нежитлового приміщення №1 (далі - договір №1). Предметом договору є нежитлове вбудоване приміщення, що розташоване за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Герцена, будинок №22, приміщення №24 (а.с. 6-10).

Термін дії договору був встановлений сторонами тривалістю менше ніж три роки, а саме з 17 вересня 2012 року по 17 серпня 2015 року.

Відповідно до п. 2.1. договору передача приміщення здійснюється за Актом прийому-передачі, що підписується сторонами і є невідємною частиною цього договору. Приміщення повинно бути передане орендодавцями та прийняте орендарем не пізніше 17 вересня 2012 року. В іншому випадку договір вважається неукладеним, п. 2.2. договору.

Відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Герцена, будинок №22, приміщення №24 від 17 вересня 2012 року орендодавці в особі ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 передали, а орендар АТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняв в користування нежитлове приміщення (а.с. 11-12).

Пунктом 3.4. договору №1 передбачено, що у разі відчуження приміщення цей договір не припиняється, та до нового власника переходять всі права та обовязки орендодавця за цим договором.

Відповідно до договору про внесення змін від 24 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 з одного боку та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з іншого, у договорі №1 пункти 1.2, 10.11 та стаття 11 були викладені у новій редакції, відомості про орендодавця ФОП ОСОБА_3 були замінені даними ФОП ОСОБА_1, яка стала власником ? приміщення за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Герцена, будинок №22, приміщення №24, та, відповідно, орендодавцем у договорі №1. Договір про внесення змін у субєктний склад договору №1 набув чинності з моменту його укладання.

Відповідно до договору про внесення змін від 15 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1, з одного боку, та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з іншого, у договорі №1 пункт 4.1. був змінений та викладений у наступній редакції. Розмір орендної плати в місяць був встановлений за погодженням сторін на період: - з 01.05.2014 року по 30.07.2014 року включно 14400 грн. 00 коп. без ПДВ на місяць; - з 01.08.2014 року і до кінця дії Договору 16000 грн. 00 коп. Оренда сплачується за час фактичного користування приміщенням. Датами фактичного прийняття приміщення в оренду орендарем і повернення його орендодавцю вважається дата підписання сторонами відповідних Актів приймання-передачі. Всі інші умови договору №1, що не порушені договором від 15 квітня 2014 року були визнані чинними і сторони підтвердили по ним свої зобовязання.

Однак, як було встановлено в ході судового розгляду, з 01 вересня 2014 року орендар припинив виконання своїх зобовязань за договором, здійснивши часткову оплату за вересень 2014 року у сумі 8000 грн., та більше виплат за оренду приміщення не проводив.

Як на підставу припинення проведення розрахунків з орендодавцями відповідач послався на пункт 1 Постанови Правління Національного банку України «Про призупинення здійснення фінансових операцій» від 06.08.2014 р. №466, (надалі - Постанова № 466), який передбачає, що Банки України мають призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Фінансова операція це будь-яка операція, пов'язана зі здійсненням або забезпеченням здійснення платежу суб'єктами господарювання, зокрема: - внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу); - переказ грошей з рахунка на рахунок; - обмін валюти; - надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів; - надання або отримання позики або кредиту; - страхування (перестрахування); - надання фінансових гарантій та зобов'язань; - довірче управління портфелем цінних паперів; - фінансовий лізинг; - здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; - надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, векселів, платіжних карток, грошових поштових переказів та інших платіжних інструментів; - відкриття рахунка.

Таким чином Постановою №466 діяльність банків була призупинена частково, даною постановою банки не були наділені правом не виконувати своїх фінансових зобовязань. Пунктом 4 Постанови №466 передбачено, що Банки до повного відновлення діяльності вправі надавати клієнтам послуги за допомогою засобів мобільного обслуговування.

Частиною 2 ст.614 ЦК України передбачено, що відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Жодних відомостей про призупинення своєї діяльності у м. Горлівка та звільнення орендованого приміщення відповідачем суду не надано.

Не знайшли свого підтвердження і доводи відповідача, щодо припинення своєї діяльності на території міста Горлівки Донецької області підприємства поштового зв'язку та служби кур'єрської доставки на момент припинення банком своєї діяльності. Так, як вбачається з повідомлення на офіційному сайті УДППЗ «Укрпошта» http://ukrposhta.ua/, робота Укрпошти в Донецькій та Луганській областях була призупинена лише з 14 листопада 2014 року на підставі Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях».

Крім того, з наданих відповідачем письмових пояснень вбачається, що зустрічі працівників банку з орендодавцями мали місце, причини не підтримання звязку в телефонному режимі відповідач суду не повідомив.

Відповідно до пункту 10.7 договору №1 у випадку зміни вказаних у цьому Договорі реквізитів, Сторони повідомляють про це одна одну письмово протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту виникнення таких змін.

Згідно довідки про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України №1445003431 з 16.12.2014 року адреса, за якою ОСОБА_1 може здійснювати офіційне листування є с. Новомиколаївка Словянського району Донецької області (а.с. 61). Згідно довідки про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України №2306009941 з 29.12.2014 року контактною адресою ОСОБА_2 є м. Бердянськ (а.с. 63). Нові адреси для листування були повідомлені АТ «Банк «Фінанси та Кредит» орендодавцями листом від 30.01.2015 року (а.с. 18-20), який, згідно опису поштової кореспонденції та поштового повідомлення, був отриманий відповідачем 10.02.2015 року (а.с. 22, 23).

З огляду на викладене, суд вважає, що орендодавцями належним чином виконані умови пункту 10.7 договору №1, а тому доводи відповідача про порушення договору саме в цій частині не заслуговують на увагу суду. Крім того, самим договором №1 наслідків порушення п. 10.7 не передбачено, зустрічних вимог про розірвання договору з цих підстав банк не заявляв.

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Вимогами ч.ч.1, 5, 6 ст.762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд вважає, що в даному випадку не підлягає застосуванню положення ст.762 ЦК України, якимивстановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, оскільки такі обставини відповідачем суду не доведені.

Також суд вважає за потрібне зауважити на таке.

10 лютого 2015 року орендарем АТ «Банк «Фінанси та Кредит» був отриманий лист орендодавців від 30 січня 2015 року, в якій останні зверталися із претензією до орендаря, та вимагали сплатити суму простроченої заборгованості разом із штрафними санкціями. Лише після спливу одного місяця - 12 лютого 2015 року, банком був підготовлений лист-відповідь та дану претензію та було запропоновано укласти договір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення на наступних умовах: - договір оренди вважається безумовно розірваним з «31 «травня 2015 року; - з метою врегулювання розрахунків за Договором оренди розмір орендної плати на місяць складає: за період з 01.09.2014 р по 30.09.2014 р. - 8000,00 грн., без ПДВ; за період з 01.10.2014 р. по 31.05.2015 р. -2000,00 грн., без ПДВ, на місяць, та загальний розмір орендної плати за цей період становить 16000,00 грн., без ПДВ. З даними пропозиціями Орендодавці погодилися частково, а саме в частині розірвання договору оренди з 31.05.2015р. В частині зміни розміру орендної плати за період з 01.09.2014 по 31.05.2015 не погодилися.

Таким чином, доводи відповідача про створення орендодавцями перешкод у реалізації його прав не заслуговують на увагу суду. Так з наведеного вбачається, що вже будучи належним чином повідомленим про зміну адреси для листування орендодавців, протягом тривалого часу (понад місяць) жодних дій щодо врегулювання спору банк не вживав. Дата розірвання договору №1, запропонована банком, з рахуванням часу потрібного на листування, також перевищує передбачений п.3.3. договором №1 двомісячний термін. Доказів здійснення спроб щодо листування в період з серпня по 14 листопада 2014 року відповідачем суду також не надано. У звязку з викладеним суд вважає, що банк на власний розсуд скористався своїми правами при розірванні договору, дата його розірвання обумовлена та погоджена сторонами, а тому в період з дати укладання до 31 травня 2015 року умови договору є такими, що підлягають виконанню.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язання відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Однак, у разі порушення зобов'язання, як про це зазначено у ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, відповідач має повернути позивачам борг з оплати за користування орендованим майном за період з вересня 2014 року (з вирахуванням оплати за вересень у розмірі 8000 грн.) по квітень 2015 року. В ході судового розгляду позивачі своїм правом на уточнення позову не скористались, вимог про стягнення орендної плати за травень 2015 року не заявляли. Відповідно до умов договору, розмір орендної плати за заявлений позивачами період становить 102000 грн. 00 коп.

Доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не надано.

До того ж, за порушення взятого зобов'язання відповідач має сплатити позивачам неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення, що передбачено п.8.2 договору №1. Правильність наданого позивачем розрахунку перевіряється судом наступним чином.

Розмір пені=СБ*(ОС*2)%/КДР*КДП, де

СД сума боргу;

ОС учетная ставка НБУ;

КДР кількість днів у році;

КДП кількість днів прострочення.

Згідно даних офіційного інтернет-представництва Національного банку України облікова ставка з 17.07.2014 року по 12.11.2014 року становила 12.5%; з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року 14%; з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року 19.5%; з 04.03.2015 року 30 %.

*сума пені за період 16.10.2014р. по 12.11.2014р: 8000х(12.5х2)/365х28=153 грн. 42 коп.;

*сума пені за період 13.11.2014р. по 15.11.2014р: 8000х(14х2)/365х3=18 грн. 41 коп.;

*сума пені за період 16.11.2014р. по 15.12.2014р: 24000х(14х2)/365х30=552 грн. 33 коп.;

*сума пені за період 16.12.2014р. по 15.01.2015р: 40000х(14х2)/365х31=951 грн. 23 коп.;

*сума пені за період 16.01.2015р. по 05.02.2015р: 56000х(14х2)/365х21=902 грн. 14 коп.;

*сума пені за період 06.02.2015р. по 15.02.2015р: 56000х(19.5х2)/365х10=598 грн. 36 коп.;

*сума пені за період 16.02.2015р. по 03.03.2015р: 72000х(19.5х2)/365х16=1230 грн. 90 коп.;

*сума пені за період 04.03.2015р. по 15.03.2015р: 72000х(30х2)/365х12=1420 грн. 27 коп.;

*сума пені за період 16.03.2015р. по 15.04.2015р: 88000х(30х2)/365х31=4484 грн. 38 коп.;

*сума пені за період 16.04.2015р. по 23.04.2015р: 104000х(30х2)/365х8=1367 грн. 67 коп.

Таким чином розмір пені за прострочення сплати орендних платежів становить 11679 грн. 11 коп.

Суд повністю погоджується доводами відповідача, що норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким врегульовано обмеження нарахування пені розміром, який не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ від суми боргу - не застосовуються до правовідносин, що виникли між стонами, та вважає правильним застосування положень ст.ст. 549-552 ЦК України, якими таке обмеження не передбачене.

В силу приписів статті 625ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На даний час, правова позиція відносно застосування вказаної норми відображена в пункті 2 листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобовязання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання. Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою:

І Іс = (І І 1:100) х (І І 2:100) х (І І 3:100) х…(І І Z:100), де

І І 1 індекс інфляції за перший місяць прострочення,

І І 2 індекс інфляції за другий місяць прострочення,

. . .

І І Z індекс інфляції за останній місяць прострочення

Період прострочення: жовтень 2014 р. квітень 2015 р.

Індекс інфляції за цей період складав:

Жовтень 2014 р. 102,4

Листопад 2014 р. - 101,9

Грудень 2014 р. 103,0

Січень 2015 р. -103,1

Лютий 2015 р. 105,3

Березень 2015 р. 110,8

Квітень 2015 р. -114,0

Індекс інфляції за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року становить: (101.9:100) х (103.0:100) х (103.1:100) х (105.3:100) х (110.8:100) х (114.0:100) = 1,4393

Сума заборгованості із врахуванням індексу інфляції за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року складає: 8 000 х 1,4393 = 11 514 грн.40 коп. Інфляційне збільшення суми боргу за цей період становить 3514 грн. 40 коп.=11514 грн. 40 коп. - 8000 грн.

Далі розрахунки проводяться за аналогією.

Сума заборгованості із врахуванням індексу інфляції за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року складає: 16 000 х 1,4124 = 22 598 грн.40 коп. Інфляційне збільшення суми боргу за цей період становить 6 598 грн. 40 коп.

Сума заборгованості із врахуванням індексу інфляції за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року складає: 16 000 х 1,3713 = 21 940 грн.80 коп. Інфляційне збільшення суми боргу за цей період становить 5 940 грн. 80 коп.

Сума заборгованості із врахуванням індексу інфляції за період з січня 2015 року по квітень 2015 року складає: 16 000 х 1,33007 = 21 281 грн.12 коп. Інфляційне збільшення суми боргу за цей період становить 5 281 грн. 12 коп.

Сума заборгованості із врахуванням індексу інфляції за період з лютого 2015 року по квітень 2015 року складає: 16 000 х 1,2631 = 20 209 грн.60 коп. Інфляційне збільшення суми боргу за цей період становить 4 209 грн. 60 коп.

Сума заборгованості із врахуванням індексу інфляції за період з березня 2015 року по квітень 2015 року складає: 16 000 х 1,14 = 18 240 грн.00 коп. Інфляційне збільшення суми боргу за цей період становить 2 240 грн. 00 коп.

Таким чином інфляційне збільшення суми боргу становить 27784 грн. 32 коп. = 3514 грн. 40 коп. +6 598 грн. 40 коп. +5 940 грн. 80 коп. +5 281 грн. 12 коп. +4 209 грн. 60 коп. +2 240 грн. 00 коп.

Розглядаючи дійсну справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає за потрібне стягнути не наявне інфляційне збільшення суми боргу, яке становить 27784 грн. 32 коп., а у розмірі, заявленому позивачами 13576 грн. 00 коп.

Розрахунок 3 % річних здійснюється за формулою:

Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де

С сума заборгованості,

Д кількість днів прострочення

Суд погоджується з наданим позивачами розрахунком 3 % річних

*за вересень 2014 року: 8000 х 3 х 190 / 365 / 100 = 124 грн. 93 коп.;

*за жовтень 2014 року: 16000 х 3 х 159 / 365 / 100 = 209 грн. 10 коп.;

*за листопад 2014 року: 16000 х 3 х 129 / 365 / 100 = 169 грн. 64 коп.;

*за грудень 2014 року: 16000 х 3 х 159 / 365 / 100 = 209 грн. 10 коп.;

* за січень 2015 року: 16000 х 3 х 67 / 365 / 100 = 88 грн. 11 коп.;

*за лютий 2015 року: 16000 х 3 х 39 / 365 / 100 = 51 грн. 29 коп.;

*за березень 2015 року: 16000 х 3 х 8 / 365 / 100 = 10 грн. 52 коп.

Загальна сума процентів становить 782 грн. 47 коп.

Згідно зі ст.ст.10, 60 ЦПК України закріплено принцип змагальності сторін і гарантується сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин суд має сприяти особі в їх витребуванні, тим самим суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Згідно ч.1 та ч.4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення ч. 2 ст.614 ЦК України відповідачем в судове засідання не надано жодних доказів не використання орендованого приміщення, припинення діяльності банку, відсутності у банку можливостей для реалізації своїх прав щодо розірвання договору, існування перешкод для користування даним приміщенням та відомостей, які б могли слугувати підставою для застосування положень ст.762 ЦК України, у звязку з чим суд вважає позов обґрунтованим, та таким, що підлягає повному задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», про стягнення заборгованості з орендної плати задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»

(04050, м. Київ, вул. Артема, будинок 60, Код ЄДРПОУ 09807856) на користь ОСОБА_1

ОСОБА_6 (зареєстрована: м. Горлівка, ІПН НОМЕР_1, адреса для листування: Донецька область, Словянський район, с. Новомиколаївка, пров. Комунарів, 4) заборгованість за Договором №1 від 07.09.2012 року, яка складається із: - орендної плати за час прострочення (вересень 2014 року - березень 2015 року) в розмірі 52 000 грн.; - пені за прострочення сплати орендних платежів в розмірі 5839 грн. 05 коп.; - інфляційні за весь час прострочення в розмірі 6 788 грн.; - три проценти річних від простроченої суми в розмірі 391 грн. 23 коп., а також витрати з оплати судового збору у сумі 650 грн. 20 коп., а всього на суму 65668 (шістдесят пять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 48 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»

(04050, м. Київ, вул. Артема, будинок 60, Код ЄДРПОУ 09807856) на користь ОСОБА_2 (зареєстрований: м. Горлівка, ІПН НОМЕР_2, адреса для листування: АДРЕСА_1) заборгованість за Договором №1 від 07.09.2012 року, яка складається із: - орендної плати за час прострочення (вересень 2014 року - березень 2015 року) в розмірі 52 000 грн.; - пені за прострочення сплати орендних платежів в розмірі 5839 грн. 05 коп.; - інфляційні за весь час прострочення в розмірі 6 788 грн.; - три проценти річних від простроченої суми в розмірі 391 грн. 23 коп., а також витрати з оплати судового збору у сумі 650 грн. 20 коп., а всього на суму 65668 (шістдесят пять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено «20» липня 2015 року.

Суддя Н.О. Чемодурова