Постанова № 470549, 26.02.2007, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2007 р. 17-51 г. Справа № АС-05/46-06

вх. № 4203/6-05

Судова колегія господарського суду Харківської області у складі:

Головуючий суддя Ольшанченко В.І.

суддя Шарко Л.В.

суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміна О.Ю.

представників сторін :

позивача – ген. директора Соболєва В.М. (протокол № 22 зборів учасників від 25.12.06 р.),

відповідача – не з’явився,

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий фондовийрегістр” (м. Харків)

до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (м. Київ)

про оскарження правового акту індивідуальної дії ,

ВСТАНОВИЛА:

За уточненою позовною заявою позивач просить скасувати п.1 рішення відповідача № 384 від 14.07.05 р. „Про розгляд скарги Торгово-промислового фондового регістру у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 31.05.05 р. № 166/05 щодо скасування постанови про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 30.05.05 р. № 123-ХА”. Свої позовні вимоги обґрунтовує перевищенням відповідачем своїх повноважень щодо скасування постанов про накладення штрафу та направлення справи про правопорушення на новий розгляд, посилаючись при цьому на статті 11, 12 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить в позові відмовити повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що справи було розглянуто уповноваженою особою, при цьому посилається на рішення господарського суду Харківської області по справі № А-11/426-04 від 30.11.04 р. та господарського суду м. Києва по справі № 41/344 від 23.09.05 р., як на обставини, які не потребують доказування відповідно до ч.1 ст.72 КАС України.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Відповідач надав клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке задоволено судом.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексом адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, справа розглядається в порядку, встановленому КАС України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Позивач є правонаступником Торгово-промислового фондового регістру у формі товариства з обмеженою відповідальністю в зв’язку із зміною найменування, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 070054 (а.с.16).

14.07.05 р. на засіданні відповідачем було ухвалено затвердити рішення № 384 „Про розгляд скарги Торгово-промислового фондового регістру у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 31.05.05 р. № 166/05 щодо скасування постанови про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 30.05.05 р. № 123-ХА” (постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд), що підтверджується протоколом № 26.

Як убачається із змісту рішення № 384 від 14.07.05 р., відповідач за результатами розгляду скарги позивача № 166/05 від 31.05.05 р. встановив, що уповноваженою особою ДКЦПФР, начальником Харківського територіального управління ДКЦПФР, при винесенні постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 123-ХА від 30.05.05 р. були допущені порушення вимог чинного законодавства, в зв’язку з чим відповідач, керуючись пунктами 3.6, 3.12, 15.7 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених наказом ДКЦПФР від 09.10.97 р. № 2 (у редакції рішення ДКЦПФР від 13.02.01 р. № 27), вирішив першим пунктом постанову про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 30.05.05 р. № 123-ХА скасувати, а справу у відношенні Торгово-промислового фондового регістру у формі товариства з обмеженою відповідальністю - направити на новий розгляд.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.238 ГК України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 12 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” встановлює порядок накладання штрафів за порушення юридичними особами правил діяльності на ринку цінних паперів.

Статтею 11 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” встановлено, що рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді.

Ця норма є імперативною і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” передбачає оскарження рішень ДКЦПФР тільки в судовому порядку і не передбачає можливість їх оскарження в адміністративному порядку, а також не передбачає повноважень ДКЦПФР направляти справи про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій на новий розгляд.

Відповідно до частин 3, 4 статті 9 КАС України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно Указу Президента України від 15.12.99 р. № 1573/99 „Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Відповідно до ст.120 Конституції України організація, повноваження і порядок діяльності центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Повноваження ДКЦПФР закріплені у статтях 7, 8 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Нормативні акти ДКЦПФР за своєю юридичною силою і місцем в ієрархії правових актів є підзаконним актом, а тому має прийматися на підставі і на виконання закону.

Отже, Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджені наказом ДКЦПФР від 09.10.97 р. № 2 (у редакції рішення ДКЦПФР від 13.02.01 р. № 27), суперечать Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що рішення відповідача № 384 від 14.07.05 р. прийняте з перевищенням повноважень, наданих статтями 7, 8 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, оскільки воно прийняте не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України тобто прийняте на підставі Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених наказом ДКЦПФР від 09.10.97 р. № 2 (у редакції рішення ДКЦПФР від 13.02.01 р. № 27), які суперечать статтям 11, 12 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Посилання відповідача в запереченнях на рішення господарського суду Харківської області по справі № А-11/426-04 від 30.11.04 р. та господарського суду м. Києва по справі № 41/344 від 23.09.05 р., як на обставини, які не потребують доказування відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, суд вважає безпідставними, оскільки рішення господарського суду м. Києва по справі № 41/344 від 23.09.05 р. та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 21.11.05 р. по цій справі скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.11.06 р. (а.с.75-76), а рішення господарського суду Харківської області від 30.11.04 р. винесено по справі № А-11/426-04, в якій брали участь інші сторони.

Відповідач не надав суду доказів правомірності свого рішення № 384 від 14.07.05 р., відповідно до ч.2 ст.71 КАС України.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України належить стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 3,40 грн. Керуючись ст.ст. 6, 19, 120 Конституції України, ст.ст. 7, 8, 11, 12 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, статтями 9, 86, 94, 95, 98, 160 -

Керуючись ст.ст. 6, 19, 120 Конституції України, ст.ст. 7, 8, 11, 12 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, статтями 9, 86, 94, 95, 98, 160 - 163 , п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати п.1 рішення Державної комісіїз цінних паперів та фондового ринку № 384 від 14.07.05 р. „Про розгляд скарги Торгово-промислового фондового регістру у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 31.05.05 р. № 166/05 щодо скасування постанови про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 30.05.05 р. № 123-ХА”.

Стягнути з Державного бюджету України (платник – Управління Державного казначейства у м.Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, р/р № 311130956000002 в ГУ ДКУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий фондовий регістр” (61022 м. Харків, вул. Сумська, 39. Код ЄДРПОУ 23920921) судовий збір в сумі 3,40 грн.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Ольшанченко В.І.

суддя Шарко Л.В.

суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складений 27.02.07 р.