Ухвала суду № 47045569, 14.07.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/285/2015(м)

0520/9203/2012

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Сєдих А.В.

суддів Гришина Г.А., Герцика Р.В.

при секретарі Меляник К.В.

за участю прокурора Саєнко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2015 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1, про застосування амністії, -

В С Т А Н О В И Л А:

02 червня 2015 року засуджений ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області із заявою, в якій просить застосувати до нього ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році».

12 червня 2015 року ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1, про застосування амністії.

В ухвалі суд першої інстанції посилається на те, що вироком Іллічівського райсуду м. Маріуполя Донецької області від 23.12.2013 року ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 191 КК України, ч.3 ст. 191 КК України та на підставі статей 70, 75, 76 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з іспитовим терміном 2 роки з позбавленням права обіймати посади, що пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій строком на 2 роки. І відповідно до ст. 76 КК України покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання. Засуджений перебуває на обліку в КВІ Орджонікідзевського району.

Статтею 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» передбачено можливість скорочення наполовину не відбутої частини покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1 - 5 цього Закону. Отже за вказаною нормою однією з визначальних умов для застосування амністії до засуджених є реальність відбуття ними покарання, призначеного рішенням суду.

За змістом ст. 6 Закону України "Про застосування амністії в Україні" можливість звільнення від додаткового покарання передбачена лише в разі застосування повної, а не часткової амністії, можливість же скорочення іспитового строку вищезазначеним Законом не передбачена взагалі.

ОСОБА_1 засуджений за вчинення тяжкого злочину, який не поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, та який було вчинено до набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2014 році».

Між тим, на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» (19.04.2014 року) засуджений не відбував покарання, призначене вироком суду, оскільки на підставі ст. 75 КК України був звільнений від його відбування з випробуванням України.

На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки засуджений не відбуває покарання.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою звільнити його від відбування основного і додаткового покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2014 році». Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів приходить до висновку, що суд першої відмовляє в клопотання про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році», не в повному обсязі прийняв до уваги що відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 191, ч.3 ст. 191 КК України та на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання ОСОБА_1 у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки. У відповідності до ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він на протязі двох років не здійснить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки. Таким чином ОСОБА_1 до теперішнього часу відбуває додаткове покарання.

Статтею 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» передбачено можливість скорочення наполовину не відбутої частини покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1 - 5 цього Закон. Тобто, призначене додаткове покарання підпадає под дію ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році»

Разом з тим згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» скоротивши на половину невідбуту частину як основного так і додаткового покарання. Однак в апеляційної скарги він змінив свої вимоги та прохає звільнити його від відбування основного та додаткового покарання.

Апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 особисто звернувся до суду з клопотанням про застосування амністії, підтримав доводи апеляційної скарги у своєї особистої заяви, яку він надіслав до Апеляційного суду, тобто він наполягає на задоволенні апеляційної скарги, а саме про звільнення від покарання призначеного згідно з вироку судом першої інстанції.

З наведених обставин, колегія апеляційного суду позбавлена будь яких можливостей застосувати до нього ст.6 Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки у даному випадку, звільнення від покарання цій Закон не передбачає.

Колегія звертає увагу, що особа не позбавлена можливості по друге звернуться до суду з клопотанням про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році»

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 539 КПК України, ст.6 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2015 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України «Про застосування амністії в Україні» залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: