Вирок № 47040398, 20.07.2015, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/1578/15-к

Провадження № 1-кп/621/189/15

ВИРОК

Іменем України

20 липня 2015 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Вельможної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Заводовського П.П.,

прокурора - Гетьман С.А.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві кримінальне провадження №12015220300000503 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, громадянина України, із середньо технічною освітою, не працюючого, одруженого, мешканця АДРЕСА_2, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

в с т а н о в и в:

16 травня 2015 року близько 03 год. 30 хв., ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем Рено Кенгу, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Леніна в с. Таранівка Зміївського району Харківської області зі сторони центру у напрямку с. Першотравневе Зміївського району Харківської області. В якості пассажира на передньому пасажирському сидінні автомобіля перебував ОСОБА_1

Проїжджа частина - сухий асфальтобетон, шириною 6,7 м., горизонтальна ділянка.

Праворуч по руху автомобіля Рено Кенгу до проїжджої частини примикає грунтове узбіччя.

Ліворуч до проїжджої частини примикає територія АЗС «Лілія», розташована по вул. Леніна, 127 с. Таранівка Зміївського району Харківської області.

В цей час, у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, без пасажирів та вантажу, рухався технічно справний автомобіль ГАЗ 53-А, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Під час руху ОСОБА_2, не впорався з керуванням, втратив контроль над управлінням автомобілем, допустив його перекидання, після чого автомобіль по інерції продовжив рух на зустрічну полосу руху, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем ГАЗ 53-А, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля Рено Кенгу ОСОБА_1 були спричинені: забито-рвана рана в потиличній області, забито-рвана рана в області верхнього повіка правого ока, множинні різані рани в області голови, закритий компресійний перелом 5-го поперекового відділу хребта, забій селезінки у вигляді часткової субкапсулярної гематоми селезінки і частково в піддіафрагмальному просторі ліворуч, субпапсулярний розрив селезінки які, згідно висновку судово-медичної експертизи №114-3м/15 від 27.06.2015 року, відносяться: забито-рвана рана в потиличній області, забита рана в області верхнього повіка правого ока, множинні різані рани в області голови, як в сукупності, так і кожне окремо до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я; закритий компресійний перелом 5-го поперекового відділу хребта, як середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження по тривалості розладу здоров'я, характерне для цього виду травми і її тяжкості; забій селезінки у вигляді часткової субкапсулярної гематоми селезінки і частково в піддіафрагмальному просторі ліворуч, субкапсулярний розрив селезінки, у своїй сукупності, що утворились по єдиному механізму, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 порушив п. 12.1 та п. 12.4 Правил дорожнього руху України:

п.12.1 «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

п.12.4 «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год».

Порушення вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2, згідно висновку автотехнічної експертизи №454/15 від 22.06.2015 року, з технічної точки зору, знаходилося в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2, вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_2, вину в інкримінованому йому злочині визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, показав, що кримінальне правопорушення вчинене ним при вищевикладених обставинах.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні дав показання про обставини дорожньо-транспортної пригоди, які в повному обсязі узгоджуються з показаннями обвинуваченого та ніким не оспорюються.

Показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує.

З урахуванням повного визнання вини у вчиненні вище наведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні вище зазначеного злочину і правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд відповідно до ст. 66 КК України, визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, не працює, не судимий, за місцем мешкання та реєстрації характеризується позитивно, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває. При призначенні покарання ОСОБА_2, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі від відбування якого ОСОБА_2, належить звільнити з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, із покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, без призначення додаткового покарання - позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання": призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Приймаючи рішення про не призначення обвинуваченому додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, суд виходить із наявності обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, того факту, що на його утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей, одна дитина страждає на вроджену генетичну хворобу в зв'язку з чим потребує постійного медичного нагляду, а відповідно й транспортації до медичних установ.

Крім того, суд звертає увагу не тільки на тяжкість скоєного, суспільну небезпеку, особу винного, відсутність претензій у потерпілого, а також і на те, як той чи інший вирок може вплинути на подальшу долю конкретної особи в конкретному випадку, враховуючи обставини справи.

У кримінальному провадженні прокурор Зміївського району Харківської області в інтересах Комунального закладу охорони здоров'я «Зміївська центральна районна лікарня» пред'явив позов до ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого на користь держави витрат на лікування у сумі 3624,35 грн.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження зоров'я потерпілого (витрат на лікування, посилене харчування, протезування, сторонній догляд, поховання тощо), суди повинні керуватися відповідним цивільним законодавством.

Частиною 1 ст. 1206 ЦК України, встановлено, що особа, яка вчинила злочин, зобов?язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров?я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Враховуючи конкретні обставини справи, наявність документів, що підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у Зміївській ЦРЛ, розмір витрат на стаціонарне лікування потерпілого та повного визнання обвинуваченим позовних вимог, суд дійшов висновку, що цивільний позов прокурора Зміївського району Харківської області в інтересах Комунального закладу охорони здоров'я «Зміївська центральна районна лікарня» про стягнення витрат на лікування у сумі 3624,35 грн. є обґрунтованими і підлягає задоволенню та враховує, що визнання ОСОБА_2 позовних вимог не суперечить закону, не порушує права та інтереси інших осіб та узгоджується з положеннями ст. 174 ЦПК України.

Питання про речові докази суд вирішить відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349,373-374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України, від призначеного покарання звільнити ОСОБА_2 з випробуванням на строк 1 (один) рік

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

-періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов прокурора Зміївського району Харківської області в інтересах Комунального закладу охорони здоров'я «Зміївська центральна районна лікарня» про стягнення витрат на стаціонарне лікування - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі КЗОЗ «Зміївська центральна районна лікарня» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 у розмірі 3624 (три тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 35 коп., які перерахувати на р/р 35416005033179 ГУ ДКСУ Харківської області, МФО 851011, код 02003178.

Речові докази: автомобіль ГАЗ 53-А, реєстраційний номер НОМЕР_3, переданий на зберігання ОСОБА_4; автомобіль Рено Кенгу, реєстраційний номер НОМЕР_4, що переданий на зберігання ОСОБА_2, відповідно до зберігальної розписки - вважати їм повернутими та дозволити використовувати за призначенням.

Судові витрати у розмірі 1473 (одна тисяча чотириста сімдесят три) грн. 12 коп. за проведення експертизи №454/15 від 22 червня 2015 року стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області, які перерахувати на р/р 31419544700005, код банку 3799968, МФО 851011.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий: