Ухвала суду № 47039915, 16.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/9991/1274/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 по справі № 2а-6844/09/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції,

Державного казначейства України,

до Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області

про стягнення бюджетного відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення з Державного бюджету України відшкодування з податку на додану віртість (далі -ПДВ) у сумі 307 857,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 214 762,00 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення в частині задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту з ПДВ та його відшкодування від проведення зустрічних перевірок контрагентів такого платника до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку такими контрагентами по всьому ланцюгу постачання.

Не погодившись із судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, держаний податковий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово - господарської діяльності позивач подав до податкової інспекції звітність встановленої форми. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ у Товариства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань за листопад 2008 року, січень та червень 2009 року на загальну суму 667 147,00 грн. Позивачем було прийнято рішення про відшкодування зазначеної суми ПДВ та подано заяви про повернення сум бюджетного відшкодування, що стало підставою для проведення фахівцями податкової інспекції перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за відповідні періоди. За наслідками перевірок складено довідки від 30.01.2009 № 35/23/14338719, від 18.08.2009 № 362/23/14338719 та акт від 17.04.2009 № 185/23/14338719, з яких вбачається, що перевірками частково підтверджено відображені позивачем у деклараціях за листопад 2008 року, січень та червень 2009 року суми бюджетного відшкодування за вказані періоди та зроблено висновок про неможливість підтвердження заявлених сум бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 214 762,00 грн., що пов'язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника.

Так, за визначенням п.1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У п. 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону № 168/97ВР визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Згідно пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

У відповідності до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Після отримання відповідного висновку податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів (пп. 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97ВР).

Аналізуючи зазначені вище норми та фактичні обставини справи суд касаційної інстанції приходить до висновку, що податкове законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та бюджетне відшкодування такого ПДВ від наявності у контролюючого органу інформації щодо проведення зустрічних перевірок у контрагкетів платника податків, а також від самого факту проведення зустрічних перевірок податкового обліку (стану) інших осіб, як не залежить таке право і від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Таким чином, відсутність інформації у контролюючого органу щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів про підтвердження сплати ПДВ, не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ таким постачальнам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення ПДВ з наступним його отриманням.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що контролюючим органом не ставиться під сумнів добросовісність дій позивача, наявності в нього належно оформлених податкових накладних, отриманих від контрагентів та також реальність вчинених господарських операцій, а також встановлену судами фактичну сплату Товариством коштів за отриманий товар (послуги), зокрема сум ПДВ, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність формування та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення ПДВ ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Таким чином, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Виходячи з приписів ст. 215 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із залишенням без змін судових рішень першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів приходить до висновку про поновлення виконання судових рішень у справі, виконання яких було зупинено за клопотанням сторони у справі під час відкриття касаційного провадження.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 по справі № 2а-6844/09/1770 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 по справі № 2а-6844/09/1770.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко