Ухвала суду № 47039854, 16.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2015 р. м. Київ К/800/53/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю: представників позивача - Трегуб О.А., Вакуленко О.М. та представника відповідача - Ванжи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи: Нікопольське комунальне підприємство "Нікопольтеплоенерго", Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання протиправною та скасування вимоги від 05.06.2014р.,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання протиправною та скасування вимоги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області №2314/10322 від 05.06.2014р., що пред'явлена 10.06.2014р. начальнику Нікопольського відділення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" Бабкіній Вікторії Миколаївні.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.09.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.02.2013р. Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках банківських установ (в тому числі і Нікопольській філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" №26081100048752 та №26033100048001) та належать боржнику - НКП "Ніколопольтеплоенерго".

Вказана постанова була направлена позивачу із супровідним листом №123/4/33626 від 14.02.2013р. та отримана останнім 20.02.2013р.

Одночасно, позивачу роз'яснено й положення ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Крім того, 03.03.2014р. відповідачем винесено постанову про арешт коштів, відповідно до якої накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та належать боржнику (НКП "Ніколопольтеплоенерго").

05.06.2014р. Відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області складено вимогу №2314/10322 державного виконавця в порядку ст.ст.5, 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою позивача зобов'язано негайно з моменту отримання даної вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені ПАТ «Укрсоцбанк», шляхом перерахування відділу за рахунок власних коштів ПАТ «Укрсоцбанк» сум помилкових переказів з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерего» №26006011163216 за період з 03.02.2014р. по 11.03.2014р. за певними реквізитами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV (далі - Закон №606).

Відповідно до ст.1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 52 Закону №606 визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає, зокрема, в його арешті.

При цьому, відповідно до п.6.4 ст.6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001р. №2346-III (далі - Закон №2346) у разі відкриття рахунка клієнтом, щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, банк зупиняє видаткові операції з такого рахунка на суму обтяження та повідомляє державному виконавцеві про відкриття рахунка. Повідомлення про відкриття рахунка вручається державному виконавцеві власником рахунка, який зобов'язаний подати до банку документи, що підтверджують отримання державним виконавцем повідомлення.

Згідно із ч.2 ст.4 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003р. №1255-IV (далі - Закон №1255) публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.

За змістом ст.11 Закону №1255 обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Приписами ч.4 ст.38 Закону №1255 передбачено, що якщо предметом публічного обтяження є два або більше об'єктів, обтяжувач отримує задоволення своїх вимог за рахунок такої їх кількості, яка достатня для повного задоволення відповідної вимоги. У цьому разі обтяжувач самостійно визначає рухоме майно, на яке звертається стягнення.

Публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу (ч.1 ст.39 Закону №1255).

Суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідно до ст.ст.52, 54 Закону №606 та п.6.4 ст.6 Закону №2346 позивач на виконання постанови відповідача від 14.02.2013р. про арешт коштів боржника зобов'язаний був зупинити видаткові операції на рахунку НКП "Нікопольтеплоенерго" №26006011163216 з моменту його відкриття, повідомивши про це відповідача.

В свою чергу, у запереченнях на апеляційну та касаційну скарги відповідач зазначає про наявність публічного обтяження рахунків НКП "Нікопольтеплоенерго", відкритих у банках.

Проте, суди попередніх інстанцій не дослідили обставин наявності чи відсутності публічного обтяження рахунків НКП "Нікопольтеплоенерго", а також чи зареєстровано таке обтяження (в разі його наявності) у порядку, передбаченому Законом №1255, й в межах якої конкретно суми коштів, як і не встановили ані факт обізнаності позивача про наявність такого обтяження, ані які дії йому необхідно було б вчинити та від яких утриматись.

Водночас, судами залишено поза увагою й те, яка сума коштів перебувала на рахунку НКП "Нікопольтеплоенерго" №26006011163216, відритому в ПАТ "Укрсоцбанк", та яка сума коштів з нього була перерахована у період з 03.02.2014р. по 11.03.2014р. на рахунки інших юридичних чи фізичних осіб й за яких підстав відповідачем визначено початковою датою саме 03.02.2014р., а також чи зверталось відповідачем стягнення на рахунки НКП "Нікопольтеплоенерго", відкриті у інших банках, й в межах якої суми.

Крім того, на виконання Закону України "Про виконавче провадження" наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012р. №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), відповідно до п.1.8 якої вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. У вимозі зазначаються: а) найменування органу ДВС; б) дата відкриття та номер виконавчого провадження; в) реквізити виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження (його резолютивна частина у разі потреби); г) прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця; ґ) перелік дій, які необхідно вчинити; д) строк виконання вимоги; е) наслідки невиконання вимоги. Вимога підписується державним виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається державним виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.

Пунктом 13.1 Інструкції передбачено порядок притягнення до відповідальності осіб в разі вчинення правопорушення під час виконавчого провадження та вказано, що притягнення таких осіб до відповідальності здійснюється відповідно до статтей 89 та 90 Закону №606.

За змістом ст.90 Закону №606 за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Згідно зі ст.1 Закону №2346 помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу (п.32.3.1 ст.32 Закону №2346).

Водночас, як встановлено ст.5 Закону №2346 суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з п.32.1 та п.32.2 ст.32 вказаного Закону банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів; отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Проте, при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій не дослідили питання наявності у державного виконавця повноважень щодо зобов'язання посадової особи позивача здійснювати за рахунок коштів ПАТ "Укрсоцбанк" перерахунок сум помилкових переказів з рахунку НКП "Нікопольтеплоенерго" №26006011163216 за період з 03.02.2014р. по 11.03.2014р. в розумінні Законів №606 та №2346 й Інструкції, а також не встановили чи здійснювались позивачем у вказаний період такі помилкові перекази з огляду на вимоги ст.1 Закону №2346 та наявність чи відсутність вини позивача у вчиненні таких дій.

Відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З викладеного вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам наведеної статті; касаційний же суд, в силу положень ст.220 КАС України, позбавлений можливості самостійно встановлювати відповідні обставини та досліджувати докази.

Зазначене є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.227 КАС України, згідно з якою підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Одночасно, при новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати, що відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (стаття 181 Кодексу адміністративного судочинства України), а саме: Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень; Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції, а також приписи ст.52 КАС України, які визначають право на заміну відповідача або залучення другого відповідача.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.