Ухвала суду № 47037783, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/800/62293/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 р.

у справі № 815/2261/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атол»

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Атол» (далі - позивач, ТОВ «Атол») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0000761502.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 р. в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 р. - скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0000761502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 285 019 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 р. і залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 р.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.02.2013 р., на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України посадовою особою ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, а саме рядок 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду), за результатами якої складено акт від 15.02.2013 р. № 559/15-4 та встановлено порушення позивачем вимог пункту 102.5 статті 102, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, статті 257 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ «Атол» у декларації за грудень 2012 року завищено значення рядка 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) у сумі 285 019 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 р. № 0000761502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 285 019 грн.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що висновки податкового органу викладені в акті камеральної перевірки є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Атол» подало до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 р. (від 21.01.2013 р. № 9085636234) із значенням у ряд.24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) суми 362 555 грн.

Згідно додатку № 2 до декларації «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашення після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» позивачем відображено залишок від'ємного значення попереднього періоду - за 2009 рік, 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік, у тому числі за листопад 2009 року - 281 682 грн. та за грудень 2009 року - 3 337грн.).

В акті перевірки відповідач посилався на те, що ТОВ «Атол» було завищено суму рядка 24 декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року в розмірі 285 019 грн., у зв'язку з тим, що формування цього рядка відбулося за рахунок включення від'ємного значення за попередній податковий період, строк позовної давності яких минув (понад 1095 днів).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що сума, розрахована за правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України набуває статусу бюджетного відшкодування та підлягає поверненню з бюджету. При цьому, законодавчо встановлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Крім того, за спірним податковим повідомленням-рішенням, податковим органом прийнято рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, а не сума відшкодування податку на додану вартість. Положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питання формування від'ємного значення податку на додану вартість, а отже посилання відповідача в Акті на порушення вказаної норми, внаслідок чого позивачем завищена сума від'ємного значення податку на додану вартість у лютому 2012 року, є безпідставними.

Відповідно по положень пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулюються строки давності у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому у останньому випадку строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування. Тобто, для застосування цієї норми встановленню підлягає дата виникнення права на відшкодування податку.

Податковий кодекс України не передбачає позбавлення платника податків права перенести, відображені у рядку 24 декларації дані з тієї тільки підстави, що з моменту декларування пройшло 1095 днів, що у свою чергу свідчить про хибність та необґрунтованість висновку відповідача щодо порушення позивачем норм податкового законодавства.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене враховане не було.

У зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в діях суду першої інстанції вбачається порушення норм права, що призвели до неправильного вирішення спору, і висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заявлених позовних вимог не відповідають обставинам справи.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013 р. у справі № 815/2261/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко