Ухвала суду № 47037569, 06.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/9991/56922/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012

у справі №2а-1743/12/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМВ-Миколаїв»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 29.11.2011 №0000492360, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АМВ - Миколаїв» визначене зобовязання по податку на додану вартість в сумі 61609,20 грн.та застосовано штрафну санкцію в розмірі 15402,30 грн. (загальна сума за повідомлення-рішення складає - 770011,50 грн.).

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування підприємством позивача податкового кредиту та податкових зобов'язань за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 15.11.2011 №2955/23-100/34889133.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.193.1 ст.193, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено ПДВ за серпень 2011 року в сумі 61609,20 грн.

Підставою для таких висновків стали твердження податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 61609,20 грн. по операції з ТОВ «Нокіан-Юг» в серпні 2011 року.

Дані порушення, на думку відповідача відбулися внаслідок того, що реальної поставки позивачу товару від ТОВ «Нокіан-Юг» не було, укладений позивачем з цим постачальником договір є безтоварним та недійсним, а податковий кредит по вказаному контрагенту є «штучно» сформованим, внаслідок чого позивач занизив ПДВ за серпень 2011року на суму 61609,20 грн.

Такий висновок в акті перевірки обґрунтовується з посиланням на надані працівнику податкової міліції пояснення водієм ТОВ «АМВ-Миколаїв» ОСОБА_2, в яких ця особа зазначає, що назву ТОВ «Паритет-78» він чує вперше, повернення зайвої частини шин ТОВ «Нокіан-Юг» він не здійснював, точної адреси ТОВ «Автомаг плюс», зазначеної як покупець шин у позивача в жовтні 2011 року, та в наданій копії товарно-транспортної накладної №0000000979 від 20.10.2011 (на подальшу реалізацію нібито отриманих шин від ТОВ «Нокіан-Юг» покупцеві «Автомаг плюс») стоїть не його підпис. ДПІ також посилається на те, що при виході фахівців на обстеження за адресою вул. Гречишнікова м.Миколаїв, за якою за словами водія ОСОБА_2знаходяться склади ТОВ «Нокіан-Юг», складів не знайдено.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 №0000492360, яким позивачу донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 77011,50 грн., у т.ч.: 61609,20 грн. - за основним платежем та 15402,30 грн. - за штрафними санкціями.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судами попередніх інстанцій встановлено, між позивачем та ТОВ «Нокіан-Юг» було укладено договір поставки №000317 від 31.08.2011. Уточнюючим розрахунком від 28.10.2011 позивач включив до складу податкового кредиту серпня 2011 року ПДВ в сумі 61609,20 грн. по операції з придбання автомобільних шин у ТОВ «Нокіан-Юг». ТОВ «Нокіан-Юг» виписало податкову накладу №110 від 31.08.2011, а також видаткову накладу РН-0000926 та рахунок фактуру СФ-0001094 від 31.08.2011 на поставку автомобільних шин на суму 369655,19 грн. (у т.ч. ПДВ 61609,20 грн.). Оплата товару ТОВ «Нокіан-Юг» здійснена позивачем банківськими платежами в листопаді 2011 року. ТОВ «Нокіан-Юг» на момент перевірки має стан - платник податків за основним місцем знаходження, є зареєстрованим платником ПДВ за видом діяльності - оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям.

Відповідач, заперечуючи право позивача на формування податкового кредиту за вищезазначеними операціями, обґрунтовував свої доводи тим, що первинні документи від ТОВ «Нокіан-Юг» не можуть підтверджувати правомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки фактично операції позивача з цим контрагентом були безтоварними, а угода з ним - недійсною.

Однак, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність спірних договорів, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Судами досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваним контрагентом, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрований в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, був платником податку на додану вартість.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Господарські операції позивача з ТОВ «Нокіан-Юг» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб'єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун