Ухвала суду № 47037519, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2015 р. м. Київ К/800/57380/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 року

у справі № 813/109/14 (876/2742/14)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» (далі - позивач, ТОВ «ТМ «Барвінок»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВП у м. Львові)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ТМ «Барвінок» звернулось у січні 2014 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВП у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 року № 0000293900/6606/39-00/1511.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності позивача з податку на додану вартість за липень 2013 року, за результатами якої складено акт від 10.10.2013 року № 7/39-00/35621418, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема, зайво включено до податкового кредиту за липень 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 11 435,00 гривень за послугами, отриманими від нерезидента.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2013 року № 0000293900/6606/39-00/1511, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 11 435,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5717,50 гривень.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ТМ «Барвінок» на підставі платіжного доручення № 88 від 03.06.2013 року здійснило попередню оплату за технічну підтримку і обслуговування програмного забезпечення контрагенту-нерезиденту LLC Strategis International Gmbh на суму 57 176,33 гривень.

Однак, до рядка 7 декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року позивач не включив сум податкових зобов'язань за послугами нерезидента на суму податку на додану вартість 11 435,27 гривень. У зв'язку із самостійно виявленою помилкою ТОВ «ТМ «Барвінок» подало уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за червень 2013 року від 11.09.2013 року № 9056338855.

В рядку 7 даного розрахунку (послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України) ТОВ «ТМ «Барвінок» включено до зобов'язання податок на додану вартість у сумі 11 435,00 гривень.

Разом з цим, ТОВ «ТМ «Барвінок» подало уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за липень 2013 року, в якому в рядку 12.4 (послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України) до податкового кредиту включило податок на додану вартість у сумі 11 435,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту за липень 2013 року суму податку на додану вартість, сплачену у ціні послуг, отриманих від нерезидента, оскільки оплата за послуги проводилась у червні 2013 року, що було зазначено товариством при поданні уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість у вересні 2013 року, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог, виходив з того, що оскільки саме у вересні 2013 року, у зв'язку з поданням ТОВ «ТМ «Барвінок» уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість була нарахована (сплачена) сума податку за податковими зобов'язаннями, які виникли у червні 2013 року, то віднесення сум податку по операціях з нерезидентом до податкового кредиту можливе лише у наступному податковому періоді - жовтні 2013 року, оскільки датою нарахування (сплати) податкових зобов'язань за цією операцією є вересень 2013 року. Податковим періодом, у якому відбувся факт нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з коригуванням податкової декларації за червень 2013 року у вересні 2013 року, є вересень 2013 року, тому у даному випадку право на податковий кредит у позивача виникло лише у жовтні 2013 року, оскільки фактичне нарахування податкових зобов'язань відбулось у вересні 2013 року.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинної на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф, або ж відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку і сплатити суму недоплати та штраф.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що «ТОВ «ТМ «Барвінок» виявивши в межах 1095 днів не задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у червні 2013 року, виправив зазначені помилки шляхом подання уточненого розрахунку від 11.09.2013 року № 9056338855 для відображення у повному обсязі податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2013 року.

Також, у вересні 2013 року позивач подав уточнюючий розрахунок від 11.09.2013 року № 9056338839, яким було виправлено показники сум податкового кредиту з податку на додану вартість за послугами, придбаними у нерезидента на митній території України, і що не були в повному обсязі помилково, задекларовані платником у минулих податкових періодах, а саме - за липень 2013 року в пункті 12.4 (послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України) до податкового кредиту включив податок на додану вартість у сумі 11 435,00 гривень.

Відповідач вважає дії позивача щодо нарахування податкового кредиту протиправними, оскільки датою сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розумінні п. 198.2 ст. 198 ПК України є липень 2013 року.

Проте суд першої інстанції правомірно не погодився з такими твердженнями податкового органу, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 4 п. 198.2 ст. 198 ПК України, для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

В свою чергу, відповідно до п. 187.8 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що отримувач послуг від нерезидента за місцем їх надання на митній території України виступає податковим агентом такого нерезидента, тобто при придбанні таких послуг здійснює розрахунок в частині податку на додану вартість з бюджетом шляхом включення податку на додану вартість до податкових зобов'язань, й датою сплати податку до бюджету і, відповідно, датою виникнення права на податковий кредит, вважається дата подання декларації з податку на додану вартість, в якій сума податку на додану вартість за отримані від нерезидента послуги включена до податкових зобов'язань.

Судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «ТМ «Барвінок» за червень 2013 року були зазначені податкові зобов'язання, які виникли внаслідок придбання послуг від нерезидента на митній території України, про що було вказано в уточнюючих розрахунках. Відповідно податкові декларації наступних податкових періодів, а саме за червень2013 року та липень 2013 року містили суми податкового кредиту у відповідності до уточнюючих розрахунків, які виникли у зв'язку із зазначеними господарськими операціями, що відповідає п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Поряд з цим, суд першої інстанції зазначає, що п. 198.2 ст. 198 ПК України містить положення неоднозначного (множинного) трактування виникнення права платника податків на податковий кредит з податку на додану вартість при отриманні послуг, придбаних у нерезидента на митній території України. З одного боку зазначена норма надає право на податковий кредит з моменту сплати податкових зобов'язань попереднього податкового періоду, з іншого боку - з моменту нарахування таких зобов'язань.

У зв'язку з цим, відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ТОВ «ТМ «Барвінок» правомірно зазначив суми податкового кредиту з податку на додану вартість у деклараціях за липень 2013 року при поданні уточнюючих розрахунків у вересні 2013 року.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який правомірно не взяв до уваги посилання відповідача на Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДПС України, затверджену Наказом ДПА України від 18.07.2005 року, зареєстровану в Міністерстві Юстиції України 02.08.2005 року за № 843/11123, оскільки зазначена інструкція регламентує лише дії податкового органу при поданні платниками податків уточнюючих розрахунків.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що уточнюючий розрахунок є невід'ємною частиною декларації з податку на додану вартість, відповідно дані такого розрахунку вважаються даними декларації, яка була уточнена. А отже подані уточнення враховуються в період, за який була подана декларація.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України, то колегія суддів зазначає, що визначаючи розмір санкцій, відповідач виходив з того, що позивачем було повторно протягом 1095 днів вчинено порушення, передбачене п. 198.2 ст. 198 ПК України. Однак, матеріали справи не містять доказів повторного протягом 1095 днів вчинення позивачем порушення, передбаченого п. 198.2 ст. 198 ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що прийняте апеляційним судом нове рішення у справі підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» - задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 року у справі № 813/109/14 (876/2742/14) - скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року у справі № 813/109/14 (876/2742/14) - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько