Ухвала суду № 47037378, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/9111/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 р.

у справі № 813/6483/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миростан»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миростан» (далі - позивач, ТОВ «Миростан») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0000082240 від 02 квітня 2013 року, № 0000092240 від 02 квітня 2013 року, № 0000652240 від 17 червня 2013 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Миростан», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ ТД «Укргазмаш» за період з червня 2011 року по березень 2012 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначеного контрагента, за результатами якої складено акт № 218/22-40/19332986 від 14 березня 2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 368 971,00 грн.; п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 377662,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року № 0000082240 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 368 971,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 19 178,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року № 0000092240 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 377 662,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 79 665,00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивачем було подано до ДПС у Львівській області скаргу № 2013-11/04/02 від 11 квітня 2013 року. Головним управлінням Міндоходів у Львівській області рішенням про результати розгляду первинної скарги № 2377/10/10-2005/161 від 06 червня 2013 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0000082240, № 0000092240 від 02 квітня 2013 року та збільшено на 14 750,50 грн. штрафну (фінансову) санкцію, у зв'язку із чим було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000652240 від 17 червня 2013 року щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 14 750,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14 січня 2011 року між позивачем та ТОВ ТД «Укргазмаш» було укладено договір поставки № 24/01/2, за яким Постачальник (ТОВ ТД «Укргазмаш») зобов'язувався продавати, а Покупець (ТОВ «Миростан») купувати газові плити та іншу газову апаратуру і комплектуючі.

Договір поставки укладено із ТОВ ТД «Укргазмаш» як із офіційним дилером виробника газових плит ПАТ «Грета» по реалізації продукції на території України, якому в період із червня 2011 року по березень 2012 року ПАТ «Грета» реалізувало газових плит і запчастин в кількості 117 706 одиниць на загальну суму 85 962 658,60 грн., що підтверджено листом ПАТ «Грета» № 122 від 10 березня 2013 року та актами звірки взаєморозрахунків між ПАТ «Грета» і ТОВ ТД «Укргазмаш» станом на 30 листопада 2011 року, 30 вересня 2011 року, 31 жовтня 2011 року, 31 березня 2012 року, 31 січня 2012 року, 31 серпня 2011 року, 29 лютого 2012 року, 31 грудня 2011 року.

Додатковою угодою № 1 від 01 червня 2011 року до договору поставки № 24/01/2 від 14 січня 2011 року сторони визначили умови поставки та виклали п.3.1. Договору № 24/01/2 від 14 січня 2011 року у новій редакції, а саме: постачання товару здійснюється на умовах DDP (м. Львів, склад покупця). Відповідно, з червня 2011 року обов'язок по доставці товару покладався на продавця - ТОВ ТД «Укргазмаш».

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Також судами встановлено, що постановою від 11 червня 2013 року закрито кримінальне провадження № 32013150000000164 щодо заниження службовими особами ТОВ «Миростан» в порушення п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 138.1, 138.2 ст. 138, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податку на прибуток на суму 368971,00 грн. та податку на додану вартість на суму 377662,00 грн., оскільки даним кримінальним провадженням не встановлено фактів умисного ухилення службовими особами ТОВ «Миростан» від сплати податків, що могло б призвести до фактичного ненадходження до бюджету сум податків, зборів (обов'язкових платежів) в значних розмірах.

Крім того, угодами про постачання продукції підтверджено подальшу реалізацію позивачем закупленого товару з метою отримання прибутку.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ ТД «Укргазмаш», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області відхилити.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун