Ухвала суду № 47037357, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/13742/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 р.

у справі № 810/4227/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4.) звернувся до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Бориспільська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.07.2013 р. №0000711720, №0000721720 №0000731720, №0000741720, №0000751720.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Бориспільська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Бориспільською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт перевірки №3/17-2/НОМЕР_1 від 08.07.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: абз. в п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України - подача декларації про доходи з перекрученими даними за 2012 рік; пп. 14.1.13, пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп. 135.5.4 п.135.5 ст. 135, ст.177, п.164.1 ст.164, пп.164.2.17-е п.164.2 ст.164, ст.171, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України - заниження об'єкту оподаткування (сукупного чистого доходу) для нарахування податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у зв'язку з порушенням визначення валових доходів та витрат, в результаті донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2012 рік - 66132,64 грн.; п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - порушення визначення бази оподаткування при постачанні товарів, безпідставне віднесення до податкового кредиту суми ПДВ (без наявності податкових накладних та без наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському обліку, що підтверджувало б їх використання у межах господарської діяльності), в результаті чого занижено податок на додану вартість на 50665,00 грн.; ст. 44 Податкового кодексу України - порушено вимоги до підтвердження даних визначених у податковій звітності за період з 01.01.2012 по 31.12.2012; ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - порушено порядок обліку товарів за період січень-грудень 2012, не обліковано товарів на суму 268235,64 грн.; абз. а п.176.1 ст.176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України - за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 ФОП ОСОБА_4 порушено порядок ведення обліку, а саме: ведення обліку з перекрученими (недостовірними) даними; п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - у періоді з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановлено здійснення діяльності без застосування реєстратора розрахункових операцій з розрахунків в готівковій формі при продажу товарів на загальну суму 268235,64 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0000711720 від 25.07.2013, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб, що є СПД» у розмірі 26171,36 грн. (за основним платежем - 17454,24 грн. та за штрафними санкціями - 8727,12 грн.; форми «Р» №0000721720 від 25.07.2013, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб, що є СПД» у розмірі 73017,60 грн. (за основним платежем - 48678,40 грн. та за штрафними санкціями - 24339,20 грн.); форми «Р» №0000731720 від 25.07.2013, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 75997,50 грн. (за основним платежем - 50665,00 грн. та за штрафними санкціями - 25332,50 грн.); форми «Р» №0000741720 від 25.07.2013, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «штрафні санкції за незабезпечення обліку» у розмірі 510 грн.; форми «С» №0000751720 від 25.07.2013, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «штрафні санкції» у розмірі 536472,28 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 10.01.2007 р. між позивачем (орендар) та Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (орендодавець) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №095, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення для здійснення торгівлі продовольчими товарами та для розміщення кафе.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: рахунками-фактури, платіжними дорученнями, актами здачі-приймання наданих послуг тощо.

01.01.2012 між позивачем (орендар) та ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення б/н, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і користування нежиле приміщення загальною площею 103 кв.м. (в т.ч. торгова площа 60 кв.м.), для використання під магазин. Приміщення передається в оренду безоплатно. Термін дії договору - з 01.01.2012 по 31.12.2014.

01.11.2012 між позивачем (орендар) та ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення б/н, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і користування нежиле приміщення загальною площею 173 кв.м. (в т.ч. торгова площа 75 кв.м.), для використання під магазин. Приміщення передається в оренду безоплатно. Термін дії договору - з 01.11.2012 по 31.12.2014.

Крім того, реальність господарських операцій між позивачем та ПАТ «Бі Енд Ейч» та ТОВ «Галеон Кіно» підтверджено договорами, платіжними дорученнями, прийому-передачі послуг тощо.

Також судами встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та ВКФ «Укрпромпостач-95» ЛТД, ПП «ПоЧАЙна», ДП ПАТ «КИЇВХЛІБ» «Хлібокомбінат №12», ТОВ «ДіТрейд», ТОВ «Сандора», ПП «ВКіК», ТОВ «Три ведмеді», ТОВ «Савсервіс-Мова», філією «Кушнер-Оболонь» ТОВ «Кушнер», ВАТ «Київхліб» ДП ВАТ «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат», ТОВ «Експансія», ТОВ «Баядера Логістик», ТОВ «Торгова фірма «Рудь», ПП «Компанія Енерджи», ФОП ОСОБА_6, Київською філією ТОВ «Кримська водочна компанія», ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія», ТОВ «Торговий дім «Еталон», ТОВ «Рошен-трейд», ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», ВАТ «Київхліб» підтверджено договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками по рахунку, платіжними дорученнями тощо.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу про порушення з боку позивача вимог статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якою передбачена відповідальність суб'єкта господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

2.Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун