Ухвала суду № 47037353, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/6814/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р.

у справі № 825/3508/14

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія»

до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» (далі - позивач, СТОВ «Надія») звернулось до суду з позовом до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, Бахмацька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.08.2014 р. №0000632200.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Бахмацька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Бахмацькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Регіонспецбуд», за підсумками якої складено акт від 06.08.2014 №543/22/24842666.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 203.2 ст. 203, п. 209.2 ст. 209 ПК України та п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 397167,00 грн., а саме: за січень 2014 року на суму 166667,00 грн., за лютий 2014 року на суму 55000,00 грн., за березень 2014 року на суму 175500,00 грн. по скорочених податкових деклараціях.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2014 р. №0000632200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 595750,50 грн., з них 397167,00 грн. - за основним платежем, 198583,50 грн. - за штрафними санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.01.2014 між СТОВ «Надія», як замовником, та ТОВ «Регіонспецбуд», як генпідрядником, було укладено договір підряду в капітальному будівництві № 08-01/14, за умовами якого генпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника будівельно-монтажні роботи по об'єкту «Будівництво СНФ» за місцем знаходження відокремленого підрозділу замовника - філії «Батьківщина» СТОВ «Надія» (Чернігівська область, Бахмацький район, с Стрільники, вул. Гагаріна, 10). До вказаного договору укладено додаткові угоди № 1 від 08.01.2014 року, № 2 від 02.06.2014 року.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року (форма КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2014 року (форма КБ-3а), актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2014 року (форма КБ-2в), довідкою про вартість будівельних робіт та витрати за червень 2014 року (форма КБ-3а) тощо.

Крім того, між СТОВ «Надія», як замовником, та ТОВ «Регіонспецбуд», як генпідрядником, укладено договір підряду в капітальному будівництві №080114-01 від 08 січня 2014 року, згідно якого генпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника будівельно-монтажні роботи по об'єкту «Будівництво СНФ» на об'єкті МТФ №1 в м. Бахмач за місцем знаходження відокремленого підрозділу замовника - філії «Бахмацька» СТОВ «Надія» (м. Бахмач, вул. Богунцева, 1 Чернігівська область). До вказаного договору укладено додаткові угоди №1 від 08.01.2014 року, № 2 від 11.03.2014 року, № 1/1 від 08.01.2014 року.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, актом приймання виконаних будівельних робіт за січень, травень та липень 2014 року (форми КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень, травень та липень 2014 року (форми КБ-3), підсумковими відомостями ресурсів, наказом про призначення відповідальної особи за будівництво тощо.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Регіонспецбуд», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області відхилити.

2.Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун