Ухвала суду № 47037350, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/4298/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 р.

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р.

у справі № 2а-5121/11/2170

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»

до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ізумрудний» (далі - позивач, СВК «Ізумрудний») звернувся до суду з позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Генічеська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 р. позов задоволено частково.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 09.06.2008 р. № 000585/17-01/0, № 000587/23-1/0, № 000588/23-1/0, №000586/23-1/0.

У касаційній скарзі Генічеська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Джанкойською ОДПІ була проведена позапланова документальна перевірка СВК «Ізумрудний» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 2 півріччя 2005 - 1 грудня 2007 року, в акті перевірки від 29 травня 2008 року № 680/23-1/00233709 було зазначено, що за період 01.06.2006 - 01.07.2007 позапланова документальна перевірка не проводилась через відсутність документів. Перевірка була проведена на підставі постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя від 26.12.2007 р.

13.05.2008 р. фахівці Джанкойської ОДПІ прибули до позивача для проведення перевірки на підставі наказу № 255 від 08.05.08 та направлення № 191/23-1 від 12.05.08, але до перевірки допущені не були. Перевірка проводилась в приміщенні податкової міліції Джанкойської ОДПІ з 13.05.2008 по 22.05.2008.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого сума податкових зобов'язань по податку на додану вартість занижена; ст.ст. 3, 5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», що призвело до заниження податкового зобов'язання по фіксованому сільськогосподарському податку; п. 3.4 ст. 3, п.п. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік у сумі 24 372,97 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.06.2008 р.: № 000585/17-01/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 24372,97 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 48745,94 грн.; № 000587/23-1/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1250089 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 861616 грн.; № 000588/23-1/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у вигляді застосування штрафних санкцій у розмірі 129 528 грн.; №000586/23-1/0 про визначення податкового зобов'язання по фіксованому сільськогосподарському податку на суму 16249,57 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 8276,85 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що СВК «Ізумрудний» у червні 2006 року придбав автомобіль Subaru Forester вартістю 163 115 грн. і згідно акта прийому-передачі від 24.06.2006 р. автомобіль передано ОСОБА_4 в обмін на частину майнового паю ОСОБА_5

Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» термін "додаткові блага" означає кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем здійснено фактично обмін автомобіля своєму працівнику не на безоплатній основі, а за компенсацію - в обмін на майновий пай її доньки.

Що стосується донарахування позивачу фіксованого сільськогосподарського податку податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2008 р. №000586/23-1/0 на суму 16 249,57 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 3 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, дані, які використані СВК «Ізумрудний» при розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку за період з 01.07.2005 року по 01.12.2007 року, підтверджено довідкою про нормативну грошову оцінку Міськрайонного управління держкомзему у м. Джанкой та Джанкойському районі Автономної Республіки Крим від 28.01.2010 р. №02-01/397.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 651 613,78 грн. за операціями з підакцизними товарами - реалізація виноматеріалів, що є порушенням пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, в акті перевірки за даними фінансової звітності СВК «Ізумрудний» проведений розрахунок визначення питомої ваги доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства СВК»"Ізумрудний» за період 2004р., 2005р., 2006р., який складає: за 2004 р. - 75,9 %; за 2005 р. - 80,7 %; за 2006 р. - 75,2 %.

Отже, у звітних періодах валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить більш ніж 75 відсотків, тобто СВК «Ізумрудний» згідно з чинним законодавством є сільськогосподарським товаровиробником.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що СВК «Ізумрудний» є сільськогосподарським товаровиробником та заводом первинного виноробства, в період, який перевірявся, здійснював продаж продукції власного виробництва виноматеріалів з винограду, вирощеного на власних сільськогосподарських площах, при цьому сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

При цьому слід зазначити, що виноматеріали, що реалізуються підприємствам вторинного виноробства як сировина для виробництва підакцизних товарів, не включені до переліку об'єктів оподаткування акцизним збором з метою уникнення подвійного оподаткування.

Отже, реалізована (відвантажена) позивачем продукція є виноматеріалами, які виготовлені підприємством на своєму виробництві з власної сільськогосподарської сировини та є українською сировиною, що використовується для виробництва підакцизних товарів, тому на операції з поставки товару - виноматеріалів, в тому числі за перевіряємий період з липня 2005 року по квітень 2006 року, розповсюджується дія пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», яка передбачає застосування спеціального режиму оподаткування.

Щодо заниження податкового зобов'язання з ПДВ та донарахування податку на додану вартість на суму 18680 грн. за операціями з реалізації 42 квартир працівникам СВК «Ізумрудний» по залишковій вартості в обмін на майнові сертифікати, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» під цінним папером розуміється грошовий документ, що засвідчує право володіння або відносини позики, визначає взаємини між: особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам, і зазначення у статуті підприємства частки засновника є вже підтвердженням володіння. Тобто, корпоративні права є складовою цінних паперів.

Згідно з п.п. 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент спірних відносин) не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та поставки за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, включаючи приватизаційні та компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Таким чином, частка у пайовому фонді СВК «Ізумрудний» у вигляді майнових паїв членів СВК «Ізумрудний» є корпоративним правом членів СВК «Ізумрудний», а тому не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Щодо заниження податкового зобов'язання з ПДВ та донарахування податку на додану вартість на суму 34 539,39 грн. за операціями з доплати за ритмічність при реалізації молока внаслідок порушення СВК «Ізумрудний» п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що договом № 23 від 01.01.2006 року, укладеним між позивачем та ВАТ «Криммолоко», передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю молоко цільне (надалі - сировина), а покупець зобов'язується прийняти сировину у кількості, за цінами та на умовах цього договору.

Виходячи з умов договору, ціна на сировину (молоко) є договірною та складає 1500,00 грн/т з урахуванням дотації, ритмічності. При цьому ритмічність у даному випадку не є окремою послугою, а є складовою ціни поставки сировини, а тому оподатковується за нульовою ставкою.

Також слід зазначити, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неправомірності та скасування податкового повідомлення-рішення № 000587/23-1/0 від 09.06.2008 р. у зв'язку з тим, що підставою накладення штрафу на платника податків є, зокрема, випадки, коли платником податку задекларовані операції з продажу товарів (робіт, послуг), тобто їх суми віднесені до складу загальних обсягів продажу, але перевіркою не встановлено, що ці суми не відповідають дійсним сумам таких господарських операцій (відбулася переоцінка або недооцінка), що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах. Будь-яке недекларування об'єктів оподаткування або декларування з порушенням інших норм або порядку не може бути підставою для застосування до платника податку штрафів, визначених підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, сума заниженого податкового зобов'язання за деклараціями 102 (тваринництво) внаслідок завищення податкового кредиту не підлягає перерахуванню до бюджету, відповідно не може розглядатись як податкове зобов'язання позивача. Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачена можливість застосування штрафних санкцій за заниження суми зобов'язань за даною декларацією або за нецільове використання коштів окремого рахунку.

Відтак, застосування до позивача штрафу у розмірі 129 528 грн. податковим повідомленням-рішенням № 000588/23-1/0 від 09.06.2008 р. є неправомірним.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.

2.Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун