Ухвала суду № 47037333, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/4052/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Карнарука А.В., Самікова С.О.

відповідача: Гриценко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 року

у справі № 816/906/14

за позовомПриватного підприємства «Компанія «Надежда»доКарлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Компанія «Надежда» (далі по тексту - позивач, ПП «Компанія «Надежда») звернулось з позовом до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ПП «Компанія «Надежда», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Компанія «Надежда» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 09.09.2013 року №29/22/22519085.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1000100,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.09.2013 року №0000342200, яким ПП «Компанія «Надежда» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1500150,00 грн. (за основним платежем - 1000100,00 грн. та за штрафними санкціями - 500050,00 грн.).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченням (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.07.2010 року між ПП «Компанія «Надежда» (клієнт) та ЗАТ «Дельта-Сервіс» (виконавець) укладено договір №270710-П, предметом якого є організація і здійснення виконавцем перевалки та зберігання експортних та транзитних зернових, бобових, олійних вантажів, і продуктів їх переробки, пропонованих клієнтом, через перевантажувальний комплекс, що знаходиться за адресою: Україна, 73021, м. Херсон, Островське шосе, 2-Б..

В подальшому між сторонами були оформлені додаткові угоди до вищевказаного договору від 27.07.2010 року №1, №2, від 20.09.2010 року №3, якими конкретизовано вид та кількість сільськогосподарської культури, наданої для перевалки або зберігання.

Згідно актів виконаних робіт (№132 від 05.08.2010 року, №149 від 21.08.2010 року, №150 від 21.08.2010 року, №182 від 22.09.2010 року, №186 від 22.09.2010 року, №183 від 24.09.2010 року, №227 від 28.12.2010 року, №225 від 31.12.2010 року), ЗАТ «Дельта-Сервіс» виконано на користь ПП «Компанія «Надежда» роботи по перевалці та зберіганню зернових на загальну суму 379703,83 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, первинні та облікові документи, підтверджуючі фінансово-господарські відносини ПП «Компанія «Надежда» із ЗАТ «Дельта-Сервіс» на суму 681006,00 грн. в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не доведено, що саме в липні 2010 року на суму 681006,00 грн. між ПП «Компанія «Надежда» та ЗАТ «Дельта-Сервіс» відбувалися взаємовідносини.

Згідно довідки звірки взаємних розрахунків між ПП «Компанія «Надежда» та ЗАТ «Дельта-Сервіс» з 01.01.2010 року по 31.10.2010 року по рахунку 631.1 сальдо по розрахунках між підприємствами станом на 01.01.2010 року відсутнє.

За період з 30.07.2010 року по 31.12.2010 року ПП «Компанія «Надежда» здійснено передоплату на користь ЗАТ «Дельта-Сервіс» грошових коштів в сумі 422685,73 грн., а ЗАТ «Дельта-Сервіс» було надано послуг відповідно до вказаного вище договору та актів виконаних робіт на суму 379703,83 грн. Станом на 31.12.2010 року сальдо по розрахунках між підприємствами становить 42981,90 грн. - переплата ПП «Компанія «Надежда».

Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків за період: квітень 2012 року - грудень 2013 року між ПП «Компанія «Надежда» та ЗАТ «Дельта-Сервіс» за договором від 27.07.2010 року №270710-П, станом на 01.04.2012 року та 31.12.2012 року будь-яка заборгованість між підприємствами відсутня.

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги посилання ОДПІ на ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.11.2011 року, якою відносно ЗАТ «Дельта-Сервіс» порушено провадження у справі про банкрутство, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.01.2013 року провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Дельта-Сервіс» припинено.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державна реєстрація суб'єкта господарювання - ЗАТ «Дельта-Сервіс» (у подальшому змінено назву на ПАТ «Дельта-Сервіс») не скасована, а вказане підприємство продовжує здійснювати свою господарську діяльність.

Таким чином, колегія суду погоджується з судами першої та апеляційної інстанції, що висновки ОДПІ щодо не включення до доходів ПП «Компанія «Надежда» кредиторської заборгованості по взаємовідносинах з ПАТ «Дельта-Сервіс», є необгрунтованими.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ПП «Компанія «Надежда» неправомірно віднесено до складу витрат декларації з податку на прибуток суми нарахованих (сплачених) відсотків у розмірі 375080,00 грн. по отриманих протягом перевіряємого періоду від банківських установ фінансових кредитах, як таких, що використані не в господарській діяльності підприємства та не спрямовані на отримання доходу (прибутку). Так, перевіркою встановлено, що за відсутності обігових коштів ПП «Компанія «Надежда» протягом перевіряємого періоду було отримано кредитних коштів на суму 262345300,44 грн., при цьому, одночасно надано іншим суб'єктам господарювання - юридичним особам безвідсоткової поворотної фінансової допомоги на суму 202385776,00 грн.

Відповідно до вимог пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом квітня - грудня 2012 року ПП «Компанія «Надежда» було залучено позикових коштів на загальну суму 349125072,13 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи даними Головної книги за 2012 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Компанія «Надежда» та банківськими установами - ПАТ «Кредит-Дніпро», АТ «Банк «Кредит Європа Банк», Європейський банк реконструкції та розвитку, АТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», ПРУ КБ «Приватбанк», АТ «ОТП Банк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», ПАТ «Правекс-банк» було укладено кредитні угоди, надходження коштів по яким відображено в бухгалтерському обліку позивача.

Згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 50 «Довгострокові позики» у період з квітня по грудень 2012 року ПП «Компанія «Надежда» залучило кредитні кошти в сумі 310369771,69 грн. від наступних банків: АТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» - 57040000,00 грн.; АТ «ОТП Банк» - 102600000,00 грн.; ПАТ ПУМБ - 40000000,00 грн.; ПАТ «Кредит Європа банк» - 23950000,00 грн.; АБ «Укргазбанк» - 35714317,00 грн.; Європейський банк реконструкції та розвитку - 51065454,69 грн., що співпадає з даними головної книги за зазначений період.

Згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 60 «Короткострокові позики» ПП «Компанія «Надежда»в період з квітня по грудень 2012 року отримало кредитних коштів в сумі 38755300,44 грн. від ПАО КБ «Правекс банк», що співпадає з даними головної книги за зазначений період.

Таким чином, ПП «Компанія «Надежда» в період з квітня по грудень 2012 року отримано кредитних коштів в сумі 349125072,13 грн.

З матеріалі справи також вбачається, що оборотно-сальдова відомість по рахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» та виписки з рахунків в банках за період квітень-грудень 2012 року містять дані стосовно нарахованих відсотків в розрізі кредитних установ (банків), а саме: АБ «Київська Русь» - 724062,81 грн.; АТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» - 557549,78 грн.; АТ «ОТП Банк» - 3115239,68 грн.; ПАТ ПУМБ - 3103136,07 грн.; ПАТ «Кредит Європа банк» - 1311521,12 грн.; АБ «Укргазбанк» - 2437063,02 грн.; Європейський банк реконструкції та розвитку - 3706292,88 грн.; ПАТ «Кредит Дніпро» - 17575919,94 грн.; ПАО КБ «Правекс банк» - 1019915,12 грн.; КБ «Приватбанк» - 76966,39 грн. (загальна сума відсотків - 33627666,81 грн.).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що протягом квітня - грудня 2012 року позивачем було погашено кредит та сплачено відсотки по раніше отриманим кредитам в ПАТ «Кредит Дніпро» та КБ «Приватбанк».

Відповідно до Головної книги за 2012 рік ПП «Компанія «Надежда» протягом періоду з квітня по грудень 2012 року віднесено на рахунок 95 «Фінансові витрати» нараховані та сплачені відсотки за користування кредитними коштами в сумі 33627666,81 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено про неправомірне віднесення ПП «Компанія «Надежда» до складу витрат з податку на прибуток нарахованих (сплачених) процентів в розмірі 3706293,00 грн. за користування фінансовим кредитом, виданим Європейським банком реконструкції та розвитку на фінансування програми капітального розвитку ПП «Компанія «Надежда» згідно кредитного договору від 31.03.2011, чим порушено пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2011 року між ПП «Компанія «Надежда» та Європейським банком реконструкції та розвитку укладено кредитний договір. Згідно п. b) розділу 2.01 даного договору прогнозована вартість проекту складає 10000000 доларів США, що включає в себе наступне: придбання п'яти багатономенклатурних автозаправних станцій; будівництво п'яти багатономенклатурних автозаправних станцій та трьох станцій заправки зрідженого газу; модернізація наявних станцій; розширення терміналу заправки зрідженого газу Страбічево; придбання автотранспортних засобів; інші витрати.

Згідно даних Головної книги 2012 року ПП «Компанія «Надежда» за період з квітня по грудень 2012 року по рахунку 10 «Основні засоби» надійшло основних на суму 33297375,18 грн.

В Головній книзі 2012 року по Дт рахунку 15 «Капітальні інвестиції» за період квітень-грудень 2012 року відображені збільшення зазначених витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів в сумі 40483398,38 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік у рядку 06.3 «фінансові витрати» зазначена сума витрат 35005479,12 грн., які понесені ПП «Компанія «Надежда» по договорам, укладеним з АБ «Київська Русь» - 724062,81 грн., АТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» - 929949,15 грн.; ПАТ «Кредит Дніпро» - 20103741,92 грн.; АТ «ОТП Банк» - 4953073,47 грн.; ПАТ ПУМБ - 3103136,07 грн.; ПАО КБ «Правекс банк» - 1107072,34 грн.; ПАТ «Кредит Європа» - 1550749,45 грн.; КБ «Приватбанк» - 96630,89 грн.; АБ «Укргазбанк» - 2437063,02 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку ПП «Компанія «Надежда» в 2012 році було перераховано та сплачено відсотків в сумі 42020341,68 грн.

В суму фінансових витрат, відображених у рядку 06.3 в податковій декларації з податку на прибуток підприємства ПП «Компанія «Надежда» за 2012 рік не увійшли проценти, нараховані за користування кредитними коштами по договору з Європейським банком реконструкції та розвитку у розмірі 3706293,00 грн., нараховані та сплачені за період квітень - грудень 2012 року та недовключено нараховані і сплачені проценти по іншим банкам всього на загальну суму 3308569,68 грн. Загальна сума різниці між нарахованими та сплаченими процентами ПП «Компанія «Надежда», відображеними в бухгалтерському обліку підприємства за 2012 рік (42020341,68 грн.) та включеними у рядку 06.3 в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік (35005479,12 грн.) становить 7014862,68 грн.

Таким чином, висновки ОДПІ щодо неправомірного віднесення позивачем до складу витрат з податку на прибуток нарахованих (сплачених) процентів у розмірі 3706293,00 грн., є необґрунтованими.

Також, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що кошти в сумі 3706293,00 грн., нараховані і сплачені ПП «Компанія «Надежда» за користування фінансовим кредитом за договором від 31.03.2011 року, укладеним з Європейським банком реконструкції та розвитку, до складу фінансових витрат у податковій звітності з податку на прибуток за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року не включені.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно висновку судової економічної експертизи від 16.09.2014 року №359/360 висновки акту від 09.09.2013 року №29/22/22519085 в частині заниження податку на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1000100,00 грн., документально не підтверджуються.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун