Ухвала суду № 47037254, 06.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/800/12843/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року

у справі № 2а/0370/69/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселе-Агро»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції,

Головного управління Державного казначейства України у Волинській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веселе-Агро» звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства України у Волинській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 року № 0000372302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 31 624, 00 грн. Стягнуто на користь ТОВ «Веселе-Агро» з державного бюджету України бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року у сумі 31 624, 00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення попередніми судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 01.07.2015 року замінено Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію правонаступником - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Веселе-Агро» подало до ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за вересень 2009 року разом із розрахунком коригування сум ПДВ, розрахунком суми бюджетного відшкодування, довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 140 035, 00 грн.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Веселе-Агро» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларується в серпні 2009 року, відповідачем складено акт від 10.12.2010 року № 9310/23-3/34973979, яким встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, абзацу «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахункових рахунок платника за вересень 2009 року в сумі 31 624, 00 грн. по постачальнику 2 ланки ТОВ «Ароніс Лтд».

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 року № 0000372302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 31 624, 00 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпункт 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Підпунктом 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З аналізу наведених норм слідує, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податного законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у раз фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відтак, висновок відповідача про допущення порушень позивачем через неотримання результатів зустрічної перевірки попереднього в ланцюгу постачання постачальника (ТОВ «Ароніс ЛТД») є безпідставним.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року у справі № 2а/0370/69/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук