Ухвала суду № 47037248, 06.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/800/17171/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55)»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року

у справі № 0870/11541/12

за позовом Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

до Державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55)»

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу,

встановив:

Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55)» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року, позовні вимоги задоволено. Надано дозвіл на погашення суми податкового боргу Державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55)» за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач має податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість, який підлягає стягненню у примусовому порядку згідно постанов Запорізького окружного адміністративного суду (у справах №2а-0870/7182/11, №2а-0870/8120/11, №2а-0870/11138/11, №0870/821/12, №0870/1144/12, №0870/1907/12, №0870/3985/12, №0870/5218/12, №0870/7761/12, №0870/8477/12, №0870/9425/12, №0870/10321/12) на загальну суму 202 277, 69 грн.

Встановлено, що відповідні судові рішення набрали законної сили та сума боргу підтверджується обліковою карткою платника податків.

На підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 22.10.2012 року №19-083/119 податковим керуючим складений акт опису майна від 22.10.2012 року №19-060/117, згідно із яким відповідач має у власності готову продукцію на загальну суму 200 272, 24 грн.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено запис №13159015 про податкову заставу.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно із п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до абз. 2 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платників податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу (абз. 3 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених норм слідує, що законодавець встановив особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначив перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення в певній послідовності на виконання власних повноважень.

Надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, можливе лише за умови недостатності коштів, які перебувають у власності такого платника податків, та після звернення до суду із вимогою про стягнення коштів такого платника податків з рахунків в банку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із зазначеними вище судовими рішеннями податкова заборгованість повинна стягуватись з рахунків платника податків та за рахунок готівки, що йому належить.

Платіжні вимоги, які направлялись для стягнення коштів з рахунків відповідача до банківських установ, обслуговуючих даного платника податків, повернуті без виконання з відміткою банку про відсутність коштів на рахунку підприємства.

Таким чином, оскільки позивачем виконано всі приписи Податкового кодексу України щодо процедури погашення податкового боргу в примусовому порядку за рахунок коштів платника податків, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

При цьому колегія суддів погоджується із недоречністю посилань відповідача на норми Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», оскільки при вирішенні справи у спірних правовідносинах загальноприйнятим є пріоритет спеціальної (конкретної) норми над загальною.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Підприємство Софіївської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№55)» відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року у справі № 0870/11541/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук