Ухвала суду № 47037230, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/19417/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 р.

у справі № 2а-3608/12/0970

за позовом Приватного підприємства фірма «Інвестцентр»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство фірма «Інвестцентр» (далі - позивач, ПП фірма «Інвестцентр») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.08.2012 р. № 0000732203, № 0000742203.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 р. постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Івано-Франківську було проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Інвестцентр» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 10.08.2012 р. № 6062/22-3/31263441.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем У ході перевірки встановлено порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 628731 грн., а також порушення п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у сумі 130136,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 28.08.2012 р. № 0000732203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 130037,00 грн., з яких 130036,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 28.08.2012 р. № 0000742203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 628732,00 грн., з яких 628731,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПП «Інвестцентр» було укладено угоди на поставку нафтопродуктів, зокрема, від 07.04.2011 року № 070402 з ТОВ «Альянс-Нафтогаз», від 29.03.2011 року № 03/11 з ТОВ «Українська нафтова торгівельна компанія», від 04.01.2011 року № 01-04/0111 з ТОВ «Юван ТА», від 04.03.2011 року № 9-11/1 з ТОВ «Юніойл».

Для перевезення нафтопродуктів позивачем 01.04.2011 року було укладено договір з ПП «Екмітранс».

Виконання угод на поставку нафтопродуктів та надання транспортних послуг підтверджено: рахунками-фактурами, видатковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) тощо.

Придбання нафтопродуктів здійснювалося на підставі заявок позивача, які скеровувалися електронною поштою його контрагентам.

За придбані нафтопродукти та отримані послуги з їх перевезення ПП «Інвестцентр» проведено розрахунок у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями та виписками з банківських рахунків позивача.

На момент укладання угод позивачем його контрагенти були зареєстровані в ЄДРПОУ як юридичні особи та перебували на обліку відповідних територіальних податкових органів як платники податків, в тому числі як платники ПДВ.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області відхилити.

2.Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун