Ухвала суду № 47037220, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/4419/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 р.

у справі № 808/8438/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО»

до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» (далі - позивач, ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО») звернулось до суду з позовом до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, Приморська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0023081722 від 25.07.2013 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Приморська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Приморською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Екоскан Сервіс» у січні 2013 р. та ПП «Алкіона» у березні 2013 р., за результатами якої складено акт від 23.07.2013 р. № 30/08-17-22-31433316.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.01.2013 по 31.01.2013 та з 01.03.2013 по 31.03.2013 всього в сумі 507105,47 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0023081722 від 25.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 507105,47 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкціями у розмірі 126776,36 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем укладено договори поставки товару (алюмінієвого сплаву, металобрухту): з ПП «Алкіона» (постачальник) від 13.12.2012 р. року № 13/12/12 та від 03.12.2012 року № 03/12/12; з ПП «Екоскан Сервіс» (постачальник) від 03.12.2012 року № 03/12/12.

За умовами вказаних договорів постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, що належить йому на праві власності, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах договору згідно накладних. Найменування товару, асортимент, ціна, якість та сума кожної партії узгоджуються сторонами до моменту відвантаження кожної партії товару у вигляді заяви (усно або письмово). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками накладної, сформованої на основі заяви покупця, яка підтверджує факт передачі товару та є невід'ємною частиною договору. Передача товару за згодою сторін здійснюється на умовах ЕХW, відповідно до правил «Інкотермс - 2010».

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо. Оплату придбаного товару підтверджено банківськими виписками.

Використання позивачем придбаного товару в господарській діяльності підтверджено договорами поставки, видатковими та податковими накладними, довіреностями.

Крім того, на час здійснення господарських операцій ПП «Екоскан Сервіс» та ПП «Алкіона» були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ПП «Екоскан Сервіс» та ПП «Алкіона», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

2.Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун