Ухвала суду № 47037164, 14.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 липня 2015 року м. Київ К/800/31727/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Цуркан М.І., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі за позовом Чопської міської ради Закарпатської області, Міського комунального підприємства житлово-комунального господарства «Тиса» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця», про визнання протиправною та скасування постанови,

у с т а н о в и в :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправною та скасування постанови від 25 грудня 2014 року №929 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» в частині встановлення тарифу на центральне водопостачання - 6,94 грн. за 1 куб.м.

ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на вказані судові рішення, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Судами встановлено, що Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» надано до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг заяву і комплект документів для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення. Надане відповідало вимогам законодавства, а тому було прийнято постанову від 25 грудня 2014 року № 929, якою було встановлено тарифи Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» на централізоване водопостачання - 6,94 грн. за 1 куб. м. та централізоване водовідведення - 5,88 грн. за 1 куб .м. (без ПДВ).

Відмовивши у задоволенні позову, суди мотивували свої рішення тим, що відокремлені структурні підрозділи (філії) Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», не є окремими юридичними особами, та відповідно, не є ліцензіатами з централізованого постачання та водовідведення. При цьому, чинне законодавство України не передбачає встановлення тарифів для кожного відокремленого структурного підрозділу (філії) суб'єкта господарювання (юридичної особи), який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення. Тому оскаржувана постанова відповідача прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Також суди зазначили, що Чопська міська рада Закарпатської області та Міське комунальне підприємство житлово-комунального господарства «Тиса» не є суб'єктами, на яких поширюється дія оскаржуваної постанови, тому права, свободи та інтереси позивачів жодним чином не порушені.

Доводи касаційної скарги не спростовують таких висновків судів, тому касаційна скарга не може вважатись обґрунтованою та не викликає необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.І. Цуркан