Ухвала суду № 47037116, 06.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/800/8138/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року

у справі № 804/2833/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкон Мото»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкон Мото» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 11.02.2013 року № 0001251502. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Юкон Мото» з питань правомірності формування залишку від'ємного значення з ПДВ за жовтень 2012 відповідачем складено акт від 24.01.2013 року № 167/15-2/35396467, яким встановлено порушення пп. 102.5 ст. 102 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації), за жовтень 2012 року на суму 95 577, 00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 11.02.2013 року № 0001251502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 95 577, 00 грн.

Задовольняючи позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ є висновок відповідача, що в термін 1095 днів, що визначений Податковим кодексом України, ТОВ «Юкон Мото» не подано заяву про повернення надміру сплачених податків або про їх відшкодування з бюджету.

Так, в декларації за жовтень 2012 року позивачем відображений залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 95 577, 00 грн. з урахуванням податкових декларацій з ПДВ за грудень 2008 року на суму 92 669, 00 грн., за грудень 2009 року на суму 1 643, 00 грн. та за січень 2010 року на суму 1 265, 00 грн.

Згідно із податковими деклараціями позивача за грудень 2008 року, грудень 2009 року та січень 2010 року відшкодування ПДВ заявлено шляхом зарахування його в рахунок майбутніх платежів з цього податку. Заява про бюджетне відшкодування сум ПДВ позивачем не подавалася.

Відповідно до пункту 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди у (тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а вразі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із пп. «б» п. 200. 4 ст. 200 Податкового кодексу України залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У свою чергу, п. 102. 5 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове законодавство не містить обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Крім того, бюджетне відшкодування податку на додану вартість є правом платника податку, а не його обов'язком.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі № 804/2833/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук