Ухвала суду № 47036832, 08.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/800/57114/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Коболєвої І.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі № 815/3407/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-посередницької фірми "Успіх" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-посередницької фірми "Успіх" (далі - ТОВ ТПФ "Успіх") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2014 року №0000102201.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу податкового органу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ТПФ "Успіх" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2013 року, а також з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 26 грудня 2013 року № 1268/22-01/24776159 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України); пункту 274. 1 статті 270 ПК України. В результаті чого, встановлено заниження задекларованих позивачем показників на загальну суму у перевіряємому періоді - 451 827,74 грн., в т.ч. по періодам: лютий 2013 року - 9 807,40 грн., березень 2013 року - 13 076, 52 грн., квітень 2013 року - 44 938,77 грн., травень 2013 року - 76 801,01 грн., червень 2013 року - 76 801,01 грн., липень 2013 року - 76 801,01 грн., серпень 2013 року - 76 801,01 грн., вересень 2013 року - 76 801,01 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року №0000102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 564 785, 00 грн.

Не погоджуючись з указаним податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги прийнято рішення про залишення податкового повідомлення-рішення, без змін, а скарги позивача без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

У відповідності до пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Статтею 274 ПК України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

За змістом пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За приписами статі 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої дільності.

Частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статі 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 Земельного кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З аналізу наведених вище норм вбачається, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно наданих до ДПІ податкових декларацій з плати за землю, позивач сплачує плату за землю, яка розташована за адресою: м.Одеса, пр-т Маршала Жукова, 2а, загальною площею 16830 кв.м.

За договором тимчасового користування землею від 03 березня 1999 року ТОВ ТПФ "Успіх" передано у короткострокове користування, терміном на 3 роки, земельну ділянку, загальною площею 1,6830 га, для експлуатації авто базару.

Крім того між позивачем та Одеською міською радою укладено договір на резервування (використання) місця розташування об'єкту від 20 серпня 2012 року № 124 (далі - договір № 124), за умовами якого, позивачу передано у строкове, платне користування місце розташування об'єкту на земельну ділянку площею 11357 кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Одеса, просп. Маршала Жукова, 2а.

Згідно пункту 2.1 вищенаведеного договору його дія починається з моменту прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду і закінчується у момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки відповідно до законодавства України, але не пізніше ніж через12 місяців з дня укладення договору резервування (використання) місця розташування об'єкту. Плата за договором нараховується у розмірі 5-ти відсотків від розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки .

16 квітня 2013 року Одеською Міською Радою прийнято рішення № 3427 "Про надання дозволу ТОВ ТПФ "Успіх" на розробку проекту землеустрою відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 1,1357 га, за адресою: м.Одеса, просп. Маршала Жукова, 2а, для експлуатації адміністративно-побутових приміщень, магазинів та автомийки автомобільного ринку".

Разом з тим між позивачем та Одеською міською радою укладено новий договір від 08 лютого 201З року № 150 на резервування місця розташування об'єкту, згідно умов якого, ТОВ ТПФ "Успіх" передано у строкове, платне користування місце розташування об'єкту на земельну ділянку площею 14795 кв.м., яка знаходиться за адресою м.Одеса, просп. Маршала Жукова, 2а.

За змістом указаного договору його дія, аналогічно договору № 124, починається з моменту прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду і закінчується у момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки відповідно до законодавства України, але не пізніше ніж через 12 місяців з дня укладення договору резервування (використання) місця розташування об'єкту.

Крім того, суди встановили, що рішення про передачу TOB ТПФ "Успіх" земельної ділянки у власність або надання її у користування Одеською міською радою не приймалось, інформація щодо реєстрації договору оренди відповідної земельної ділянки або будь-якого іншого документу, який передбачає право власності чи користування відповідною земельною ділянкою з боку ТОВ ТПФ "Успіх" в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень відсутня.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вищенаведені договори на резервування місця розташування об'єкту № 124 та № 150, не є договорами оренди земельної ділянки, не породжують права власності на відповідну земельну ділянку, а відтак не можуть бути підставою для обчислення розміру земельного податку, відповідно оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 31 січня 2014 року № 00001002201 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення, є протиправними, а тому підлягає скасуванню.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі № 815/3407/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: