Рішення № 47035207, 25.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.10 Справа№ 10/51

За позовом: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача: Миколаївська міська рада, м.Миколаїв Львівської області

про стягнення 36 090 грн.00коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1 приватний підприємець ; ОСОБА_2 довіреність від 05.02.2010р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № 389/02-13 від 22.04.2010р. ;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Львів до Миколаївської міської ради, м.Миколаїв Львівської області про стягнення 36 090 грн.00коп.

Ухвалою суду від 13.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 08.04.2010р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду про відкладення розгляду справи від 08.04.2010 р., 22.04.2010 р.

Позивач підтримує позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві .

Відповідач проти позову заперечує частково визнає суму основного боргу , в задоволенні вимог, що стосується інфляційних та річних просить відмовити. Свої заперечення Відповідач виклав у Відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості № 531102-13 від 20.05.2010р. Як зазначається у Відзиві, на виконання своїх зобовязань по вищевказаному договору Миколаївська міська рада внесла суму, яка підлягала оплаті, в реєстр фінансових зобовязань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 29 грудня 2009 року №253 та в реєстр зобовязань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 29 грудня 2009 року , які були зареєстрованими та взятими на облік цього ж числа Управлінням державного казначейства в Миколаївському районі за №963.

29 грудня 2009 року Миколаївською міською радою видане платіжне доручення №3892 на оплату 34 950 грн.00 коп. за придбання памятника „Жертвам голодоморів та репресій (архітектурна частина) , що підлягає встановленню за договором від 18.08.2009року . У звязку з закінченням бюджетного року Управління державного казначейства відмовило в переведенні коштів на рахунок фізичної особи- підприємця ОСОБА_1

У 2010 році дана заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 не була погашеною через відсутність державного бюджету України та , відповідно, міського бюджету Миколаївської міської ради , без якого погашення заборгованості було неможливим.

14 травня 2010 року рішення про прийняття міського бюджету було прийнятим сесією Миколаївської міської ради і після уточнення вільних залишків міського бюджету за 2009 рік , яке здійснюється, фінансовим управлінням Миколаївської райдержадміністрації дана заборгованість буде повністю оплаченою до 31 травня 2010 року.

Судом встановлено:

18 серпня 2009 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , м.Львів (надалі - Позивач ) та Миколаївською міською радою, м.Миколаїв Львівської області (надалі - Відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №б/н.

За даним договором, Продавець зобовязується передати у власність Покупця належний йому товар , а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його вартість в строк та на умовах цього договору ( п.1.1).

Як вбачається із матеріалів справ, на виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачу товар „Памятник жертвам голодоморів та репресій (архітектурна частина) на суму 34 950 грн. 00 коп. Факт поставки підтверджується накладною №19-10 від 28.09.2009р. , яка підписана позивачем та скріплена печаткою постачальника та Відповідачем не заперечується.

Згідно п.4.2 Договору , Покупець здійснює оплату по Договору на умовах безготівкового перерахунку вартості товару на рахунок Продавця в установі банку згідно отриманої накладної та рахунку-фактури протягом 3-х банківських днів після підписання акту приймання-передачі.

Однак, Відповідач в порушення умов договору оплату за отриманий товар не здійснив, що стало підставою для звернення з позовом в суд. Як стверджується Актом взаємозвірки Покупець повністю визнає свою заборгованість перед Продавцем за отриманий і прийнятий від нього вищевказаний товар у розмірі 34 950 грн. 00 коп. та підтверджує правомірність і наявність такої заборгованості станом на 01 березня 2010 року. Акт підписаний сторонами та скріплений мокрою печаткою .

На день подання позовної заяви сума заборгованості Миколаївської міської ради перед фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 по розрахунках за поставлений товар становить 34 950 грн. 00 коп. основного боргу.

Позивач просить стягнути з Відповідача 3%річних та інфляційні втрати , нараховані за період січень - лютий 2010 року. Згідно розрахунку, наведеного в позовній заяві, 3% річних становлять 169 грн. 48 коп., інфляційні втрати - 1293 грн. 15 коп. Однак, Відповідачем заявлено вимогу про стягнення 1000 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 140 грн. 00 коп. 3% річних.

Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обовязків (господарських зобовязань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобовязання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №б/н від 18.08.2009р. Позивач поставив Відповідачу товар на суму 34 950 грн. 00 коп. Проте, Відповідач не розрахувався за отриманий товар протягом 3-х банківських днів , як це передбачено п.4.2 Договору . Таким чином, заборгованість Миколаївської міської ради на день розгляду спору в суді становить 34 950 грн. 00 коп. Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Правова норма ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку Позивача , наведеного у позовній заяві, за період січень-лютий 2010 року інфляційні втрати становлять 1293 грн. 15 коп. , а 3% річних 169 грн. 48 коп. Проте , Позивач просить стягнути з Миколаївської міської ради 1000 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 140 грн. 00 коп. 3%річних.

З врахуванням вищезазначених норм закону 34 950 грн. 00 коп. основного боргу, 140грн. 00 коп. трьох відсотків річних та 1000 грн. 00 коп. інфляційних втрат правомірно підлягають до стягнення з Відповідача.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, іншими видами забезпечення виконання зобовязань.

У п. 6.6 Договору сторони встановили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар, несвоєчасний розрахунок Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Таким чином, Позивачем правомірно нараховано пеню за період січень-лютий 2010року на суму 6815 грн. 25 коп. Проте у прохальній частині позову вимоги про стягнення пені Позивач не ставить, тому суд вказаний вище розрахунок пені не бере до уваги .

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193,230 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в :

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Миколаївської міської ради (81600, Львівська область, м.Миколаїв вул. Шептицького,82 і.к. 26411657) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (79000, м.Львів, вул. Заньковецької,15/4-а і.н. НОМЕР_1) 34 950 грн. 00 коп. основного боргу, 1000 грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, 140 грн. 00 коп. 3%річних, 360 грн. 90 коп. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя Довга О.І.