Рішення № 47035090, 16.07.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 липня 2015 року Справа № 913/220/15

Провадження №19/913/220/15

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м.Антрацит Луганської області

про стягнення 342685 грн 38 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Рубан І.Є.

У засіданні брали участь:

від позивача - Онищенко І.П. - головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи управління юридичного забезпечення, довіреність №49/16 від 09.06.2015;

від відповідача - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 283664 грн 78 коп. та втрат від інфляції в сумі 59020 грн 60 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.06.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 23.06.2015.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.06.2015 було відкладено розгляд справи на 07.07.2015, а потім відповідною ухвалою на 16.07.2015.

Позивач письмовими поясненнями №31/13-2484 від 06.07.2015 просив позов задовольнити у повному обсязі.

Доповненням до письмових пояснень б\н від 14.07.2015 позивач зазначив, що згідно рішення господарського суду Луганської області від 01.03.2012 у справі №23/5014/85/2012 стягнуто з відповідача борг у сумі 8464823 грн 40 коп., а згідно виписки з рахунку за 21.12.2012 відповідачем сплачено 8464823 грн 00 коп., тобто наразі існує заборгованість відповідача перед позивачем за основною сумою заборгованості в розмірі 00 грн 40 коп.

Вказані доповнення прийняті судом до уваги.

В судовому засіданні 16.07.2015 представник позивача усно пояснив, що 3% річних нараховані за період з 21.12.2012 по 24.06.2014 включно, тобто за 551 день прострочки.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходженням відповідача є: вул.Горноспасательна, б.4, м.Антрацит Луганської області, 94613, телефон 0643134445.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За інформацією Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", наведеній у листі від 15.01.2015 №30-14 та розміщеній на офіційному веб-сайті (http://www.ukrposhta.com/www/upost.nsf/(documents)/05B89C5B88C05079C2257D7E002C3293) пересилання пошти до/з міста обласного значення Антрацит тимчасово не здійснюється.

Відповідно до пп.3) п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 (з наступними змінами) "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо). Підпунктом 4) п.6 вказаного Інформаційного листа передбачено, що за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/ інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідними роздруківками (а.с.46, 53, 69).

Телефонограмою суд повідомляв відповідача про розгляд справи (а.с.47).

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, подані позивачем документи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.03.2012 по справі №23/5014/85/2012 позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення заборгованості за договором поставки природного газу №06/10-2398ТЕ-20 від 20.12.2010 в сумі 8464823 грн 40 коп., пені в сумі 658711 грн 52 коп., інфляційних втрат у сумі 184468 грн 66 коп. та 3% річних у сумі 194318 грн 23 коп. за період з 21.02.2011 по 29.12.2011 були задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки природного газу №06/10-2398ТЕ-20 від 20.12.2010 в сумі 8464823 грн 40 коп., пені в сумі 526969 грн 21 коп., інфляційних втрат у сумі 184468 грн 66 коп. та 3% річних у сумі 194318 грн 23 коп. за період з 21.02.2011 по 29.12.2011, судовий збір у сумі 56460 грн 00 коп., в решті позову відмовлено.

Зазначене рішення набрало законної сили та на його виконання видано відповідний наказ.

Позивач зазначив, що сума основного боргу у розмірі 8464823 грн 00 коп., стягнута за рішенням у справі №23/5014/85/2012 сплачена відповідачем 21.12.2012; що оскільки рішення у справі №23/5014/85/2012 складено 06.03.2012, а набрало законної сили 16.03.2012, інфляційні втрати та 3% річних на пеню, стягнуту за вказаним рішенням, нараховуються з 17.03.2012.

Згідно з ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 1 ст.598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, діючим законодавством не пов'язане припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання.

Відповідно до пп.7.1 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання зі сплати пені за рішенням господарського суду Луганської області від 01.03.2012 у справі №23/5014/85/2012, яке набрало законної сили 17.03.2012, тобто позивачем обґрунтовано визначена дата початку для нарахування 3% річних та втрат від інфляції за заявленими позовними вимогами з 17.03.2012, а також для нарахування 3% річних на суму основної заборгованості 8464823 грн 40 коп. - з 30.12.2011, оскільки у справі №23/5014/85/2012 був заявлений період для нарахування 3% річних з 21.02.2011 по 29.12.2011

Судом перевірений розрахунок позивача втрат від інфляції за період з жовтня 2013 року по травень 2014 року, та встановлено, що він зроблений з урахуванням заявленого періоду та вірним визначенням суми втрат від інфляції 59020 грн 60 коп., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Суд, перевіривши розрахунок заявлених позивачем 3% річних за період з 30.12.2011 по 24.06.2014, дійшов висновку, що позивачем невірно визначений загальний розмір 3% річних за вказаний період в сумі 283664 грн 78 коп..

Обґрунтованим є наступний розрахунок 3% річних в сумі 283619 грн 06 коп.:

Період простроченняСума заборгованостіКількість днів простроченняРозмір річних,%Сума річних у грн.30.12.2011-16.0320128464823,4078354123,1617.03.2012-20.12.20128991792,612793205631,9821.12.2012-24.06.2014526969,61551323863,92Всього: 908 283619,06

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" задовольнити частково.

2.Стягнути з Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", вул.Горноспасательна, б.4, м.Антрацит Луганської області, ідентифікаційний код 03076618, на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул.Шолуденка, б.1, м.Київ, ідентифікаційний код 31301827, втрати від інфляції в сумі 59020 грн 60 коп., 3% річних у сумі 283619 грн 06 коп., судовий збір у сумі 6852 грн 79 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.07.2015.

Суддя Т.В. Косенко